Коефіцієнт сумнівності встановлюється самим підприємством виходячи з наявного досвіду непогашення дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди

Така класифікація передбачає групування дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи, який зростає із збільшенням строків простроченності дебіторської заборгованості. Аудитору важливо перевірити, як було проведено розрахунок цього коефіцієнта і визначено суму резерву.

Що стосується сумнівних боргів (поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником) то на них потрібно створювати резерв. Відповідно до ПБО 10 «Дебітори» величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Перевіряючи правильність оцінки дебіторської заборгованості, аудитору необхідно проконтролювати, чи правильно вона була оцінена відповідно до встановленої облікової політики. Так, у валюту балансу дебіторська заборгованість має входити за чистою реалізаційною вартістю, тобто за мінусом безнадійних та сумнівних боргів.

Так, оцінюючи повноту інформації потрібно впевнитись, чи всі рахунки клієнтів були зареєстровані, записані в книгу продаж та чи всі товари, які були відвантажені до кінця року, були віднесені до реалізованих, а ті що не були оплачені, показані як дебіторська заборгованість. За певних умов існує ймовірність, що частина таких товарів може бути віднесена до іншого звітного періоду.

На проміжному етапі аудитор аналізує правильність складання фінансової звітності і відображення в ній дебіторської заборгованості.

Перевірка правильності кореспонденції розрахунків при відображення дебіторської заборгованості.

Перевірка розрахунків за претензіями і повернення товарів покупцями.

Проведення контролю даних інвентаризації розрахунків з покупцями і підтвердження сум дебіторської заборгованості.

Перевірка поточного обліку дебіторської заборгованості і відображення її у звітності.

Оцінка правильності оформлення договорів на поставку продукції та розрахунків за неї.

Найдоцільнішим є застосування таких методів: запит, тестування, вибіркова документальна перевірка та аналітичний огляд.

На підготовчому етапі аудиту крім зазначених вище дій аудитору слід оцінити величину аудиторського ризику в цілому, з'ясувати величину ймовірності того, що суттєві помилки, які є в обліку дебіторської заборгованості можуть залишитися не виявленими і вплинуть на достовірність фінансової звітності. Аудитор повинен визначитись, які методи і підходи він буде застосовувати.

Контроль відповідності та своєчасності облікової реєстрації.

Контроль правильності розрахунків.

Контроль реальності записів.

Контроль повноти відображення.

Наступний крок аудитора є оцінка надійності системи внутрішнього контролю дебіторської заборгованості.

Елементи системи внутрішнього контролю за станом дебіторської заборгованості.

Визначення безнадійних та сумнівних боргів.

6. Загальна схема системи виставлення рахунків:

Після цього складається план та програма перевірки, до яких включаються такі процедури:

При цьому слід проконтролювати правильність застосування методики списання безнадійних боргів і створення резерву сумнівних боргів, передбаченої положенням бухгалтерського обліку №10 «Дебітори», з метою правильної оцінки дебіторської заборгованості. Аудитор повинен впевнитися у додержанні принципу обережності, який означає, що підприємство не повинно завищувати доходи і занижувати затрати. Тому важливим аспектом контролю є списання безнадійних боргів, як таких по яких існує впевненість у неповернені їх боржником або за яким минув строк позовної давності. Аудитор повинен з'ясувати, як виявляються такі борги, та причини їх виникнення, а також проконтролювати їх списання на інші операційні витрати звітного періоду бухгалтерським записом: Дт 944 «Сумнівні та безнадійні борги» або Дт 38 «Резерв сумнівних боргів» Кт 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»

Дата добавления: 2015-07-13