Енергоефективність

Ціноутворення та тарифи

Значну роль займають питання ціноутворення та тарифів, серед основних положень слід відмітити наступні [8,10]:

1. Ввести систему ціноутворення на базі довгострокових (маргінальних) граничних витрат.

2. Структура та модель функціонування енергоринку має відповідати принципам демонополізації і дерегулювання в енергетичної сфері. Нормативно закріпити етапи демонополізації і дерегулювання та не допускати повернення до попередніх етапів.

3. Забезпечити, щоби ціни на енергію формували ринкові сигнали (передбачення змін цін на енергоносії на світовому рівні та надання Інформації (сигналів) споживачам про можливі тенденції в майбутньому ціноутворенні на енергію в країні), що буде стимулювати споживачів до енергозбереження.

4. Правила та механізм формування цін на енергію мають забезпечити коректність та прозорість ціноутворення як для продавців, так і для споживачів енергії:

· ціни повинні відображати обґрунтовані допустимі витрати, яки повинні прийматися за оцінкою базисних витрат і втрат, та рентабельність;

· законодавчо забезпечити політичне чи адміністративне не втручання до ціноутворення;

· законодавчо забов¢язати продавців енергії періодично надавати інформацію про статті витрат у собівартості енергії та/чи наданні послуг, про втрати, рентабельність та оголошувати лист наданих пільг та перелік пільговиків;

· законодавчо заборонити адміністративним шляхом введення різних надбавок до тарифів на енергію (населення має знати що ціни відображають тільки ті затрати, які пов’язані з конкретною послугою та є мінімально можливі).

· створити механізм ціноутворення транспарентним, забезпечити умови для доступу громадськості до інформації про структуру ціноутворення та змін цін.

5. Споживач повинен бути вільним у виборі тарифів, оптові та роздрібні тарифи мають бути гармонізовані.

1. Законодавчо відмовитись в Україні від системи адміністративного (примусового) нормування, яке здійснюється не за принципом мотивації, а за принципом примусового “керування” енерговикористанням, що базується на “напівемпіричних” розрахунках. Необхідно перейти від системи нормування енергії до застосування енергоаудиту у поєднанні з контролем і нормалізацією енергоспоживання. Тимчасово (не більше 5 років) елементи адміністративного нормування можуть бути використані тільки для споживачів енергії в бюджетній сфері, за умов відсутності обліку енергії.

2. Розробити та ввести автоматизовану систему енергетичних оглядів з даних питомих витрат енергії, що використовуються на різних об'єктах з одним видом діяльності. Ця система надасть можливість кожному виконати порівняння енергоспоживання та підвищити рівень ефективності енерговикористання наших підприємств до ефективності енерговикористання за найкращими індикативними показниками інших виробників аналогічної продукції.

3. Підготовка і введення в дію нового збору (податку) для тих видів виробництв і підприємств, які мають низькі показники питомого енергоспоживання в порівнянні з країнами ЄС (див. 6.1.2).

4. Негайно перейти від інспектування в сфері енергозбереження до методів мотивації (експертизи, консалтингу маркуванню обладнання та інш.) енергозбереження на промислових підприємствах будь-якої форми власності та поступово для установ бюджетної сфери.

5. Відмовитися від створення державних програм енергозбереження, побудованих на основі збору, підсумовування, аналізу даних, отриманих від галузевих міністерств, і на цій базі займатися плануванням енергозбереження. Перейти на функціональний принцип (оцінки потенціалу і встановлення пріоритетів з реалізації програм енергозбереження на довгострокову і короткострокову перспективу здійснюється на основі аналізу даних про “горизонтальні” і “вертикальні” технології).

6. Потрібно удосконалити законодавство у сфері виділення фінансової підтримки та стимулів енергозбереження (оскільки вкладати гроші в енергозбереження набагато вигідніше, ніж освоювати нові джерела енергії, то політика використання таких стимулів, як податкові пільги і позики під низький відсоток для проведення заходів щодо енергозбереження адміністраціями всіх рівнів).

7. Потрібно активно впроваджувати програми підготовки, перепідготовки кадрів, інформування населення і популяризації еко-енергозбереження. Ввести обов’язкову система підвищення кваліфікації для всіх осіб відповідальних за енерговикористання в промисловості та у сфері послуг.

8. Надати більшої уваги програмам управління енерговикористання, які широко впроваджуються в розвинутих країнах світу.

Дата добавления: 2017-01-13