Оцінка й аналіз ризиків інвестиційних проектів

Визначення проектних ризиків. Проектний ризик визначається як небезпека, можливість втрати або збитку. Отже, ризик ставиться до можливості настання якої-небудь несприятливої події: втрат частини ресурсів, зниження доходів або появи додаткових витрат у порівнянні з варіантом, передбаченою проектом.

Разом з тим при ухваленні рішення про реалізації інвестиційних проектів необхідно враховувати взаємозв'язок між ризиком проекту й прибутком на капітал, що інвестується що показує, що при більшому ризику проект повинен мати більший прибуток інвестора (рис. 6.3).

Ризик звичайно підрозділяється на два типи - динамічний і статичний.

Динамічний ризик- це ризик непередбачених змін вартості основного капіталу. Такі зміни можуть призвести як до втрат, так і до додаткових прибутків.

Статичний ризик - це ризик втрат реальних активів внаслідок завдання збитків власності, а також втрат прибутків через недієздатність організації. Ці обставини приводять тільки до втрат.

Всі фактори, які потенційно можуть вплинути на збільшення ступеня ризику проекту, доцільно розділити на дві групи - об'єктивні й суб'єктивні.

Рис. 6.3. Взаємозв'язок прибутку й ризику інвестиційного проекту

До об'єктивних факторів відносяться фактори, що не залежать безпосередньо від самого учасника проекту. У теорії менеджменту ці фактори називають факторами зовнішнього середовища.

Суб'єктивні фактори характеризують внутрішнє середовище організації. До таких факторів ставляться виробничий потенціал, організація праці, ступінь кооперованих зв'язків, рівень продуктивності праці, вибір типу контрактів з інвестором, замовником і т.д.

Проектні інвестиційні рішення можуть прийматися в різних умовах, які називаються середовищем прийняття рішень. Звичайно виділяють три можливі середовища - визначеності, ризику (імовірнісної визначеності), невизначеності.

Середовище визначеності характеризується відомими майбутніми результатами здійснення проекту.

Середовищем ризику в цьому випадку є ситуація, коли відомі можливі результати здійснення проекту й імовірності їхньої появи.

Середовище невизначеності відповідає такій ситуації, коли відомі тільки можливі результати здійснення проекту й невідомі ймовірності цих результатів.

Всі ризики, які можуть виникати при реалізації того або іншого проекту, можна підрозділити на політичні, соціальні, економічні, екологічні, юридичні.

Політичний ризик являє собою загрозу ззовні, відношення регіональних органів влади до політики уряду й іноземних інвестицій, ступінь втручання держави в економіку, можливість націоналізації без повної компенсації, введення заборон на імпорт і т.д.

Соціальний ризик характеризується рівнем безробіття, можливістю страйків, вираженням недовіри з боку працівників органам влади на місцях, адміністрації підприємства й т.д. У ряді випадків ці види ризиків поєднують і визначають соціально-політичний ризик.

Економічний ризик у свою чергу можна підрозділити на:

• виробничий, пов'язаний з можливістю невиконання підприємством своїх зобов'язань за контрактом із замовником;

• фінансовий (кредитний), пов'язаний з можливістю невиконання підприємством своїх фінансових зобов'язань перед інвестором;

• ринковими, викликуваними коливаннями курсів валют і процентних ставок;

• інвестиційний, пов'язаний з можливістю знецінювання інвестиційного портфеля, що складає як із власних, так і придбаних цінних паперів;

• комерційний, що відображає ненадійність майбутніх доходів за рахунок зменшення обсягів продажів, росту цін на споживані ресурси й інших факторів.

Екологічний ризик пов'язаний з можливим виникненням стихійних лих, пожеж, аварій і т.п.

Юридичний ризик викликається несприятливими для учасників проекту змінами в законодавстві (введення нового податку, підвищення ставок по діючих податках, скасування податкових пільг і т.д.).

По стадіях прояву ризик можна класифікувати на передопераційний і операційний. Аналіз по стадіях здійснення проекту дозволяє організації, що фінансує, виявити ризик, властивому конкретному проекту, і передбачити заходи для його зниження.

Вивчення передопераційного ризику містить у собі:

• аналіз статуту підприємства, що реалізує проект;

• аналіз можливостей і прав розпоряджатися, орендувати, використати приміщення, землю, устаткування, природні ресурси;

• перевірку захищеності авторських прав, документів, що підтверджують екологічну чистоту виробництва, пожежний безпеки, контрактів на будівництво виробничих об'єктів, на поставку енергії, води, на транспортне обслуговування й т.д.;

• оцінку укомплектованості підприємства кваліфікованою робочою силою;

• оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів.

При дослідженні операційного ризику оцінюють:

• можливість падіння обсягів продажів (виробництва);

• стабільність системи оподатковування, обмінного курсу валют, рівень гарантій по кредитах;

• ритмічність матеріально-технічного забезпечення виробництва.

Аналіз проектних ризиків. Основне призначення аналізу ризику полягає в тому, щоб дати потенційним партнерам необхідну інформацію для прийняття рішень про доцільність участі в проекті й передбачити заходи щодо захисту від можливих фінансових втрат.

Аналіз ризиків можна підрозділити на два взаємно доповнюють один одного виду: якісний і кількісний.

Головне завдання якісного аналізу - визначити фактори ризику, етапи й роботи, при виконанні яких він виникає, установити його потенційні області, після чого ідентифікувати всі можливі ризики.

Кількісний аналіз має на увазі чисельне визначення розмірів окремих ризиків і ризику проекту в цілому. При цьому часто використається метод експертних оцінок, що полягає в тім, що кожному показнику, що характеризує певний вид ризику, привласнюється деяка кількість балів. Кожний з показників у системі оцінки має свою вагу, що відповідає його значимості. Потім отримані в процесі експертизи бали підсумуються за всіма показниками з урахуванням вагових коефіцієнтів, і утвориться узагальнена оцінка даного виду ризику:

(6.1)

де - узагальнена оцінка ризику у-го виду; b,r - відповідно вагарні коефіцієнт і значення i показника ризику; п - число показників.

Областю ризику називається деяка зона втрат, уграницях якої вони не перевищують граничного значення встановленого рівня ризику. Виділяються п'ять областей ризику при розрахунку його загального рівня з урахуванням достатності капіталу підприємства або інвестиційної компанії:

I - безризикова область (гарантується, як мінімум,
одержання розрахункового прибутку, коефіцієнт ризику - 0 %);

II - область мінімального ризику (гарантується підлоги­
чение основної частини чистого прибутку, коефіцієнт рис­
ка -0-25%);

III- область підвищеного ризику (у найгіршому разі буде зроблене покриття всіх витрат, у кращому - отримана невелика частина прибутку, коефіцієнт ризику - 25-50 %);

IV- область критичного ризику (втрати перевищують величину розрахункового прибутку, але перебувають у межах валового прибутку, коефіцієнт ризику - 50-75 %);

V— область неприпустимого ризику (втрати близькі до розміру власних засобів, підприємство перебуває на грані банкрутства, коефіцієнт ризику - 75-100 %).

Про ступінь ризику проекту можна судити по чутливості (уразливості) показників ефективності інвестиційних проектів до зміни змінних параметрів, що становлять частина вигід або витрат. Аналіз чутливості покликаний дати оцінку того, наскільки зміниться ефективність проекту при певній зміні одного з вихідних параметрів проекту (цін на продукцію, обсягів виробництва й продажів, розміру інвестицій, що течуть витрат, податкових ставок і т.д.). Чим сильніше залежність критеріїв ефективності від зміни яких-небудь змінних факторів, тим вище ризик. Аналіз чутливості може застосовуватися як для визначення факторів, найбільшою мірою, що впливають на ефективність проекту, так і для порівняльної оцінки ризику двох і більше конкуруючих проектів.

Способи зниження інвестиційних ризиків. Більшість проектів, пов'язаних зі створенням енергетичних джерел, характеризується великими капітальними вкладеннями й строками реалізації й, відповідно, підвищеною ступенем ризику. У свою чергу високий ступінь ризику проекту приводить до необхідності пошуку шляхів її зниження.

У практиці керування проектами існує кілька способів зниження ризику:

• диверсифікованість проекту;

• розподіл ризику між учасниками проекту;

• страхування ризику;

• придбання додаткової інформації;

• резервування засобів на покриття непередбачених витрат.

Ризик проекту на етапі його реалізації можна зменшити, передбачивши диверсифікованість - розподіл зусиль підприємства між видами діяльності, результати яких безпосередньо не зв'язані між собою. Приймаючи рішення про інвестиції в який-небудь проект, інвестор повинен розглядати його не ізольовано, а у взаємозв'язку з іншими проектами й із уже наявними видами діяльності підприємства. З метою зниження ризику бажано вибирати виробництво таких товарів або послуг, попит на які змінюється в протилежних напрямках.

Розподіл ризику між учасниками проекту також є одним зі способів його зниження. Звичайна практика розподілу ризику полягає в тім, щоб зробити відповідальним за конкретний вид ризику того учасника проекту, що у стані краще всіх інших розраховувати й контролювати цей ризик. Розподіл ризику реалізується при розробці фінансового плану проекту й контрактних документів. При цьому варто враховувати, що чим більший ступінь ризику учасники проекту мають намір покласти на інвесторів, тим складніше залучити інвесторів до фінансування проекту.

Більшості великих проектів властиві затримки в їхній реалізації, що може привести для замовника до такого збільшення вартості робіт, що перевищить первісну вартість проекту.

Наприклад, у результаті відставання уведення в експлуатацію нафтопроводу, призначеного для транспортування нафти освоюваного родовища, штраф, що повинен заплатити підрядник (будівельна організація), виявиться значно менше втрат замовника (добувного підприємства).

Вихід з такої ситуації полягає в тому, що до участі в проекті повинна бути притягнута страхова компанія. Страхування ризику є по суті передача певних ризиків страхової компанії.

Зменшити рівень ризику проекту в ряді випадків можна шляхом придбання додаткової інформації, що дозволяє уточнити деякі параметри проекту, підвищити рівень надійності й вірогідності вихідної інформації й знизити ймовірність ухвалення неефективного рішення. Додаткову інформацію можна одержати різними способами - придбанням її в інших організацій (підприємств, науково-дослідних і проектних організацій, консалтингових фірм і ін.), проведенням експерименту й т.д.

Останнім з найпоширеніших способів зниження ризику проекту є резервування коштів на покриття непередбачених витрат.

Дата добавления: 2017-01-13