Завдання на самостійну роботу 5 страница

Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів, вода будується за принципами територіальності і спеціалізації – це:

- місцеві суди;

- апеляційні суди, Апеляційний суд України;

- Касаційний суд України;

- вищі спеціаплізовані суди;

- Верховний Суд України, який є найвишим судовим органом у цій системі.

Судова система забеспечує доступність правосуддя для кожної особи. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. Перше призначення на посаду професійного судді здійснює Президент строком на 5 років. Усі інші судді призначаються Верховною Радою безстроково

· Готуючись до відповіді на друге питання треба визначити, що правоохоронна діяльність розглядається як державна правомірна діяльність, що полягає у впливі на поведінку людини або групи людей з боку уповноваженого державою органу шляхом охорони правопорядку, виявлення або розслідування порушення права, відновлення права з обов’язковим дотриманням встановлених у законі процедур цієї діяльності. Слід також висвітлити основні ознаки правоохоронної діяльності, до яких треба віднести: спеціальні повноваження від імені держави; використання тільки офіційних і правомірних засобів впливу; виконання окрім охоронних дій також упорядкувальну, контрольну та консультативно-роз’яснювальну роботу; додержання процедури, обов’язковість професійності особи.

Поняття правоохоронної діяльності можна визначити як державну правомірну діяльність, що полягає у впливі на поведінку людини або групи людей з боку уповноваженого державою органу (їх посадових осіб) шляхом охорони правопорядку, виявлення або розслідування порушення права, відновлення права з обов’язковим дотриманням встановлених у законі процедур цієї діяльності.

Правоохоронна функція держави полягає у забеспеченні конституційного порядку, національної безпеки, правового порядку, вона спрямована на охорону конституційних прав людини і громадянина, а також на відновлення порушених прав.

· Відповідь на третє питання повинна обґрунтовуватися знанням Закону України „Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів” від 23.12.93р у якому подано перелік правоохоронних органів, до яких належать: органи прокуратури, органи внутрішніх справ, органи служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи й установи виконання покарань, органи державної податкової служби, органи державно-ревізійної служби, органи рибної охорони, органи державної лісової охорони, та інші.

Прокуратура України – самостійний централізований орган державної влади, що діє в системі правоохоронних органів держави й забеспечує права і свободи людини, а такождержавну безпеку. Прокуратура не підпорядковується виконавчій або судовій владі, її діяльність є елементом системи стримувань і противаг між гілками влади, діє згідно із Законом „Про прокуратуру” від 5 листопада 1991р., виконує такі функції:

- підтримання державного обвинувачення в суді;

- представництво інтересів громадян або держави в суді;

- нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

- нагляд за додерженням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.

Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України зі згоди Верховної Ради україни. Строк його повноважень – 5 років.

Служба безпеки України – державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку україни, конституційний лад, територіальну цілісність і державний суверенітет.

Систему Служби безпеки України складають Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, Служба безпеки АРК, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України. Організаційна структура Служби безпеки України визначається Президентом України. Ці структури є юридичними особами. Їх діяльність регулюється Законом „Про Службу безпеки України” від 25.03.92р.

Основними завданнями Служби безпеки України є:

- захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілостності, економічного, науково-технічного й оборонного потенціалу україни, державний інтерес і прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб;

- попередження, виявлення, припинення й розкриття злочинів проти миру та безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління та економіки, інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Служба безпеки підпорядкована Президентові та підконтрольна Верховній Раді України.

· Розкриваючи останнє питання треба охарактеризувати діяльність органи, що уповноважені виявляти злочини та протидіяти їм, до яких, зокрема, відносяться: органи кримінальної та спеціальної міліції; спеціальні підрозділи з боротьби з організованою злочинністю; оперативно-розшукові підрозділи Державної автомобільної інспекції; органи служби безпеки (розвідка, контррозвідка, військова контррозвідка); підрозділи захисту національної державності, боротьби з організованою злочинною діяльністю, оперативно-технічні підрозділи, підрозділи з оперативного документування; підрозділи з оперативно розшукової роботи прикордонних військ; підрозділи оперативного забезпечення охорони Державної служби охорони; оперативні підрозділи податкової міліції; оперативні підрозділи Департаменту з виконання покарань.

Завдання для самостійної роботи студента:

1. Розглянути Закони України: „Про судоустрій в Україні”, „Про прокуратуру, „Про міліцію”

Питання для самоконтролю

1. Проаналізуйте конституційний механізм дотримання принципу незалежності судової влади в Україні.

2. Які суди входять до судової системи в Україні?

3. Дайте визначення правоохоронної діяльності.

4. Які ознаки притаманні правоохоронній діяльності?

5. Які види дій зобов’язані виконувати правоохоронні органи?

6. Кому підпорядковуються органи прокуратури?

7. Які завдання виконують органи внутрішніх справ України?

8. В яких випадках співробітники міліції мають право застосовувати зброю

9. Які завдання виконує Служба безпеки України?

Практичні завдання:

Завдання 1. Складіть структурно-логічну схему: Судова влада в Україні.

Завдання 2. Порівняйте статус суддів Конституційного Суду України і судів загальної юрисдикції.

Завдання 3. Заповніть таблицю:

Вид правоохоронних органів	Функції правоохоронних органів

Рекомендована література:2,4,5,18,19,25,39,41,44-47,49,50,62,68

Тема 11. Розгляд цивільних, адміністративних, кримінальних справ.

Навчальні цілі:

· розглянути категорійний апарат правосуддя;

· з’ясувати сутність поняття „правосуддя”, „судочинство”, основні їх ознаки і принципи та визначити відмінність між цими поняттями;

· розкрити сутність цивільного, адміністративного, кримінального судочинства;

· окреслити особливості судочинства у народних та господарських судах;

Вивчення теми рекомендується здійснювати за наступним планом:

1. Здійснення правосуддя в Україні: поняття, завдання та ознаки.

2. Цивільне судочинство в Україні.

3. Адміністративні справи, що підлягають розгляду у судах.

4. Кримінальне судочинство в Україні.

Ключові поняття теми: правосуддя, судова діяльність, суд, судочинство, процесуальний кодекс, претензія, спори, судові витрати, позов, позовна давність, апеляція, касація, провадження, банкрутство, рішення, ухвала, постанова.

Методичні поради:

· Готуючись до першого питання з’ясувати поняття правосуддя – це особлива владна функція держави, що здійснюється від її імені судом через розгляд і вирішення у відкритих судових засіданнях адміністративних, господарських, цивільних справ стосовно спорів про права та інтереси громадян, громадських об’єднань, підприємств, установ, організацій і кримінальних справ із засудженням осіб, винних у вчиненні злочину, або виправдання невинних.Треба засвоїти, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, котрі виникають у державі. Необхідно також підкреслити головні засади правосуддя в Україні:

- здійснення правосуддя тільки судом;

- незалежність суддів і підкорення їх тільки закону;

- державна мова судочинства;

- принцип законності;

- гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

- рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Кожному громадянину в Україні гарантується право на захист у суді його порушених прав і свобод.

Судочинство здійснюється на таких засадах:

- здійснюється правосуддя тільки судом;

- незалежність суддів і підкорення їх тільки закону;

- державна мова судочинства;

- принцип законності;

- гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

- рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом тощо.

Правосуддя здійснюється на підставі Конституції України і регламентується законодавством про судоустрій.

· Розглядаючи друге питання необхідно роз’яснити поняття судочинства – це встановлений процесуальний порядок позовів і розгляд у судах справ стосовно спорів, що виникають з різноманітних правовідносин, порядок прийняття рішень учасниками процесуальних дій, оскарження та перегляд цих рішень, подання заяв про правопорушення та злочини, їх виявлення, розслідування, передачу матеріалів справ у суд.

При розгляді цивільних справ треба засвоїти, що цивільне судочинство полягає у розгляді справ стосовно спорів, що виникають із цивільних, сімейних, трудових, аграрних, земельних відносин, справ окремого провадження. Треба мати на увазі, що цивільні справи в судах розглядаються за позовною заявою особи, яка звертається за захистом своїх прав, за заявою прокурора та інших осіб. Сторонами у судовому процесі є позивач і відповідач. Перед підготовкою до питання необхідно розглянути норми цивільно-процесуального кодексу України.

Розгляд цивільних справ відбувається в судовому засіданні з обов’язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. При цьому суд заслуховує пояснення осіб, показання свідків, висновки експертів, знайомиться з письмовими доазами, оглядає речові докази. У результаті розгляду справи суд приймає рішення, що має бути законним і обґрунтованим. Рішення можуть бути оскарженими у апеляційному і касаційному порядку у певний термін.

Під окремим провадженням розуміється провадження у справах:

- про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним;

- про визнання громадянина безвісно відсутнім чи проголошення громадянина померлим;

- про усиновлення дітей, які проживають на території України;

- про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

- про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника;

- про оскарження нотаріальних дій або відмова в їх вчиненні.

Ці справи суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб, органів державного управління, підприємств, установ, організацій тощо. Процесуальне судочинство регулюється Цивільно-процесуальним кодексом України. Він реглаламентує поряд з іншими такі юридичні процедури:

- загальні засади цивільного судочинства, склад суду, підвідомчість цивільних справ, види доказів, статут осіб, які беруть участь у справі, інші права та обов’язки;

- порядок провадження справ у суді першої інстанції, тобто у місцевому суді, питання пред’явлення позову, судовий розгляд справи, обов’язковість протоколювання засідання, прийняття рішення у справі;

- процедура перегляду судових рішень в апеляційній і касаційній інстанціях;

- захист цивільно-процесуальних прав іноземних громадян та осіб без громадянства, позови до іноземних держав, судові доручення і виконання рішень іноземних судів, застосування міжнародного законодавства.

· По третьому питанні необхідно ознайомитись з нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, в якому вказується які правопорушення розглядаються адміністративними комісіями, виконавчими комітетами, органами внутрішніх справ і місцевими судами. Останні розглядають справи про адміністративні правопорушення, віднесені до їх компетенції. Судді одноособово розглядають справи про дрібне хуліганство, порушення правил адміністративного нагляду. Адміністративне судочинство в Україні здійснюється адміністративними судами України. Правовою основою адміністративного судочинства є конституція України та кодекс України про адміністративне судочинство. Адміністративне судочинство складається з:

- вищого адміністративного суду України;

- окружних апеляційних адміністративних судів.

· Останнє питання розглядає кримінальне судочинство яке складає єдину систему дій, етапів дослідження обставин кримінальної справи, встановлення істини у цій справі. Етапами кримінального судочинства визначаються:

- порушення кримінальної справи;

- досудове розслідування;

- віддання обвинуваченого до суду;

- судовий розгляд справи;

- апеляційне впровадження у справі;

- касаційне провадження у справі;

- виконання вироку;

- перегляд судових рішень у порядку виключного впровадження.

Готуючись до цього питання необхідно ознайомитись з нормами Кримінально-процесуального кодексу України.

Кримінальне судочинство полягає у діяльності з охорони прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у ньому, а також у швидкому і повному розкритті злочинів, викритті винних і забезпеченні правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був покараний.

Завдання для самостійної роботи студента:

1. Розглянути зміст: Цивільного процесуального кодексу; Адміністративного

процесуального кодексу; Кримінального процесуального кодексу.

2. Як захистити свої права.

Питання для самоконтролю

1. Які принципи правосуддя закріплені в Конституції України?

2. У чому полягають особливості цивільного судочинства в Україні?

3. В який спосіб здійснюється порядок розгляду цивільних справ?

4. Визначте основні завдання і стадії кримінального судочинства.

5. У чому полягає різниця між цивільним та кримінальним судочинством?

6. У чому полягають особливості провадження в кримінальних справах про злочини неповнолітніх?

7. Які види оскарження судових рішень вам відомі?

8. Чим апеляційне оскарження судових рішень відрізняється від касаційного?

Практичні завдання:

Завдання 1. Складіть структурно-логічну схему: „Принципи правосуддя в Україні.”

Завдання 2. У чому полягає різниця між цивільним кодексом та цивільно-процесуальним кодексом?

Завдання 3. Які діють терміни оскарження судових рішень?

Завдання 4. Який порядок звернення у міжнародні суди?

Рекомендована література:2,10,13,18,19,20,24,25,28,39,41,44,45,46,47,49,52-55,62,68,86

Тема 12. Вирішення господарських спорів

Навчальні цілі:

· з’ясувати поняття, ознаки, принципи і види господарсько-правової відповідальності;

· виділити особливості вирішення господарських спорів;

· охарактеризувати досудове врегулювання господарських спорів;

· окреслити порядок розгляду господарських спорів;

Вивчення теми рекомендується здійснювати за наступним планом:

1. Поняття, ознаки та принципи господарсько-правової відповідальності.

2. Загальна характеристика Господарського процесуального кодексу України.

3. Досудове врегулювання господарських спорів.

4. Захист прав й інтересів суб’єктів господарювання господарськими судами.

Ключові поняття теми: господарський суд, суб’єкти господарського спору, претензія, позовна заява, мито, позовна давність, докази, банкрутство.

Методичні поради:

· Відповідь на перше питання повинна містити поняття господарсько-правової відповідальності – це захист прав і законних інтересів громадян, організацій і держави, у тому числі відшкодування збитків учасникам господарських інтересів, наданих внаслідок правопорушення і забезпечення правопорядку у сфері господарювання.

Також необхідно виділити принципи цієї відповідальності і перелічити види відповідальності, а саме:

- погашення заборгованості;

- штрафні санкції;

- оперативно-господарські санкції;

- адміністративно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасників господарських відносин є здійснення ним правопорушень у сфері господарювання, а саме:

- не виконання або неналежне виконання господарських зобов’язань;

- порушення правил здійснення господарської діяльності.

За допущені правопорушення у господарській діяльності правопорушник відповідає майном, яке належить йому на праві власності або закріпленним за ним на праві господарського відання чи оперативного управління.

Засновники суб’єкту господарювання не відповідають по зобов’язанням цього суб’єкта. Якщо правопорушенню способствували неправомірні дії або бездіяльність другої сторони зобов’язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Сторони зобов’язання можуть вказати конкретні обставини, котрі у разі надзвичайного характеру такіх обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у разі порушення зобов’язань внаслідок даних обставин, а також порядок встановлення факта виникнення таких обставин.

Учасники господарських відносин, які порушили господарські зобов’язання або встановлені вимоги по здійсненню господарської діяльності, повинні відшкодувати нанесені збитки суб’єкту, права і законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, здійснені управомоченою стороною, втрата чи пошкодження її майна, а також не получені при цьому прибутки.

Учасник відносин, який заподіяв правопорушення, повинен прийняти необхідні дії по запобіганню збитків у господарській сфері інших учасників відносин або зменшити іх розмір, а в разі якщо збитки заподіяні іншим суб’єктам – повинен відшкодувати за їх вимогою у добровільному порядку у повному обсязі, якщо законом або договором не вказано відшкодування збитків в іншому об’ємі. Про це сторони повинні бути негайно повідомлені.

Сторона господарського зобов’язання втрачає право на відшкодування збитків у випадку якщо вона була своєчасно повідомлена іншою стороною про можливе невиконання зобов’язання та могла попередити виникнення збитків своїми діями, але не зробила цього.

Не підлягають відшкодуванню збитки, правомірним відказом зобов’язаної сторони від подальшого виконання зобов’язання. Якщо сторона, яка порушила умови договору не передала майно або не виконала послуги, інша сторона має право на відшкодування витрат по виконанню зобов’язань і збитків.

Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов’язання, не звільняється від виконання його в натурі.

· Готуючись до відповіді на друге питання необхідно розглянути норми Господарського процесуального кодексу, з’ясувати його структуру основні поняття, положення розділів і статей.

Господарське судочинство регулюється міжнародними договорами, згода на обов’язковістьяких надана Верховною Радою України. Господарський процесуальний кодекс України є важливим нормативним актом, який нараховує 125 статей, що структуровані у 15 розділів. У ньому регламентуються:

- порядок провадження справ у господарському суді;

- досудове врегулювання господарських спорів (пред’явлення претензй і строки їх розгляду, особливості врегулювання окремих видів господарських спорів);

- питання підвідомчості справ арбітражним судом і підсудності справ, тобто визначення категорій справ, що мають розглядатися окремими ланками господарських судів;

- коло учасників господарського процесу, положення в ньому судді, сторін, третіх осіб, прокурора, інших осіб;

- поняття, види і процедура надання та оцінки доказів;

- склад судових витрат, їх розподіл між сторонами;

- форма і зміст позовної заяви, визначення ціни позову, перелік документів, що додаються до позовної заяви, процедури об’єднання позовних вимог, відізвання позовної заяви, подання зустрічного позову;

- порядок прийняття позовної заяви та підстави для відмови в її прийнятті, дії судді з провадення у справі, готування до її розгляду;

- набрання рішення, ухвалою, постановою законної сили;

- зміст і форма наказу господарського суду про виконання рішення, процедуру відстрочення або розстрочення виконання зазначених судових документів, повороту виконання рішення, постанови;

- інші питання господарського судочинства.

· Третє питання потребує знання норм Господарського, Цивільного і Господарського процесуального кодексів. Досудове врегулювання відбувається з додержанням форми, порядку і строків звернення до порушника з претензією, її розгляду та задоволенню.

Сторони приймають засоби досудового врегулювання господарських спорів у випадках, передбачених Господарсько-процесуальним кодексом України, а також по взаїмній договореності, якщо це не обумовлено договором.

Спори, які виникають з договорів перевезення, договору надання послуг звzзку и договору, який пов’язаний з державним замовленням, можуть бути передані на вирішення господарського суду при умові дотримання сторонами встановленого для цих категорій спорів порядку їх досудового врегулювання.

Справи по заяваі прокурора або його замісника, Лічильної палати, Антимонопольного комітету і його територіальних відділень застосовуються господарським судом незалежно від прийнятих сторонами заходів досудового врегулювання спорів.

Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушені звертаються до винної сторони з письмовою притензією з усіма документами, які підтверджують вимоги заявника. Претензія підписується уполномочною особою і направляється адресату заказним чи цінним папером або вручається під росписку.

Претензія розглядається у місячний строк. Получатель претензії повинен задовільнити законні вимоги заявника. Якщо претензія не задоволена, або оставлена без відповіді сторона має право подати позов до господарського суду.

Останнє питання потребує знання і дотримання всіх процедурних питань для звернення до суду. Правильно та у встановленні строки подати позовну заяву у належний суд, оскаржити рішення чи постанову, які не задовольнили вимоги позивача.

Особливості господарського судочинства полягають у тму, що, по-перше, правона звернення мають суб’єкти підприємницької діяльності(підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, у тому числі іноземні громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи).

Розгляд спорів здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. По-друге, сторони мають право застосовувати заходи досудового врегулювання господарського спору (за винятком окремих важливих категорій спорів).

У господарських судах розглядаються:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів;

- спори, що виникають при погоджнні стандартів і технічних умов;

- спори про встановлення цін на продукцію, а також тарифів на послуги;

- справи про банкрутство;

- справи з питань діяльності Антимонопольного комітету України, Рахункової палати.

Завдання для самостійної роботи студента:

1. Розглянути розділ 5 ГКУ „Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання”.

2. Розглянути Господарсько-процесуальний кодекс України.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягають особливості господарського судочинства в Україні?

2. В який спосіб здійснюється порядок розгляду господарських спорів?

3. Порівняйте господарське судочинство і цивільне судочинство?

4. Що таке досудове врегулювання господарського спору?

5. Які види оскаржень судових рішень у господарських спорах вам відомі?

Практичні завдання:

Завдання 1. Скласти претензійного листа до сторони, яка порушила зобов’язання по виконанню договору поставки.

Завдання 2. Скласти позовну заяву до суду для вирішення спору між сторонами.

Рекомендована література:11,46,47,53,54,55,62,68

Тема:13 Міжнародне право

Навчальні цілі:

· розглянути категорійний апарат міжнародного права;

· з’ясувати сутність поняття „міжнародне приватне право”, „міжнародна система”, основні їх ознаки і функції та визначити відмінність між цими поняттями;

· розкрити сутність міжнародних відносин;

· окреслити основні принципи сучасного міжнародного права;

· охарактеризувати правопорушення та види юридичної відповідальності у міжнародному праві

Вивчення теми рекомендується здійснювати за наступним планом:

1. Загальна характеристика міжнародного права.

2. Основні принципи сучасного міжнародного права.

3. Відповідальність у міжнародному праві: поняття і підстави.

4. Права людини і міжнародне право.

Ключові поняття теми: міжнародний договір, приватне міжнародне право, іноземці, консульські установи, конвенція, ООН, МАГАТЕ, МВФ, ЮНЕСКО, ВОІВ, реституція, субституція, репарація, сатисфакція, ординарна сатисфакція, надзвичайна сатисфакція, самооборона, трибунал, екстрадиція.

Методичні поради:

· Відповідаючи на перше питання необхідно дати загальну характеристику міжнародного права. Міжнародне право – це система юридичних норм, які регулюють міжнародні відносини з метою забезпечення миру, прав людини і співробітництва, це рішення і правові засоби іх застосування, прийняті повноваженими суб’єктами для реалізації спільних інтересів. Розкрити сутність міжнародного права як системи юридичних норм, регулюючих відносини між державами та іншими суб’єктами. З’ясувати що таке міжнародна система, міжнародні відносини, норми міжнародного права, суб’єкти сучасного міжнародного права.

· По другому питанню необхідно охарактеризувати принципи міжнародного права, іх взаємодія на міжнародному рівні. Які глобальні проблеми стоять перед світовим суспільством, і як вони вирішуються.

Основними принципами міжнародного права є:

- суверенна рівність, повага прав, властивих суверенітету;

- незастосування сили або загроза сили;

- територіальна цілісність держав;

- мирне врегулювання спорів;

- невтручання у внутрішні справи;

- повага прав людини і основних свобод, включаючи свободу думки, совісті, релігії і переконань;

- рівність і право народів розпоряджаться своєю долею;

Ці принципи є:

- універсальними нормами міжнародного права;

- їх відрізняє незаперечність і загальна обов’язковість;

- вони складають основу загально-міжнародного права;

- вони є обов’язковими для всіх держав світу незалежно від того чи є вони членами ООН, чи ні, чи брали вони участь у прийнятті «Декларації про основні приниципи» у Нараді з безпеки і співробітництва в Європі (1975р.)

· Третє питання повинно містити перелік і характеристику видів міжнародних правопорушень і які санкції і ким можуть застосовуватися до суб’єктів міжнародних відносин, порушуючи встановлені міжнародні норми.

Міжнародно-правова відповідальність – це сукупність правових відносин, які виникають у сучасному міжнародному праві у зв’язку з правопорушенням, вчиненим будь-якою державою чи другим суб’єктом міжнародного права, або у зв’язку зі збитками нанесеними державі. Міжнародні правопорушення поділяються на міжнародні делікти і злочини. Міжнародними злочинами є:

- акти агресії;

- колоніальне господство;

- геноцид;

- апартеїд;

- систематичне і масове порушення прав людини;

- винятково серьозні воєнні злочини.

Існують два види міжнародно-правової відповідальності: матеріальна (реституція, субституція, репарація) і політична. (ординарна сатисфакція, надзвичайна сатисфакція, репресалії).

.

· Готуючись до четвертого питання необхідно охарактеризувати основні міжнародні нормативні акти, в яких закріплені права людини, як діють норми приватного міжнародного права.

Завдання для самостійної роботи студента

1.Розглянути:Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права; Міжнародний пакт про громадянські та політичні права;Загальну Декларацію прав людини; Конвенцію про захист прав і основних свобод людини.

2. Політичне та соціальне становище України у світовому суспільстві.

Питання для самоконтролю

1. Дайте загальну характеристику міжнародного права.

2. Охарактеризуйте форми і джерела міжнародного права.

3. Які функції міжнародного права ви знаєте?

4. Охарактеризуйте етапи становлення міжнародного права.

5. Яка існує система міжнародного права?

6. Розкрийте міжнародно-правову відповідальність.

7. Які використаються у міжнародному праві санкції і контрзаходи?

Дата добавления: 2017-01-13