Стратиграфія

Кристалічні відкладення на території представлені біотито-плагіоклазовими гнейсами, гранітами, мігматитами і корою вивітрювання.

Архейська ератема

Найбільш древніми породами на території району є біотито-плагіоклазові гнейси. Частіше за все гнейси зеленовато-сірі, зеленовато- чорні.

Граніти користуються широким поширенням. Граніти представлені сіровато-красними велико-зернистими, іноді пегматоідними масивними різновидами.

Мігматити поширені широко на даній території. Вони представляють собою продукти метаморфічного перетворення порід гнейсової серії гранітами житомирсько-кіровоградського комплексу. Це буровато-красні неравномірнозерністі породи.

Кора вивітрювання вскрита свердловинами на контакті с породами осадового чохла.

Мезозойська еротема (Mz)

Мезозойські відкладення на території розвинені усюди і представлені утвореннями тріасової, юрської і крейдовою систем.

Тріасова система (Т)

Нижній відділ(Т₁)

Нижній відділ тріасової системи складаються з відкладень шебелінської, кореневської, радченкоської і миргородської світ.

Шебелінська світа (Т₁sb) розвинена усюди. Відкладення шебелінської світи знаходяться на кристалічних породах та покриваються відкладеннями кореневської світи. Вони представлені пісками і глинами. Забарвлення порід строката, з переважанням червоно-бурого. Піски зазвичай дрібнозернисті, кварцові. Потужність відкладень змінюється від 50 до 120 метрів. Глибина залягання від 340 до 980 метрів

Кореневска світа (T₁ kr). Відкладення кореневської світи мають повсюдне поширення і залягають суцільним покривом на опадах шебелинської світи. Кореневска світа представлена ​​світло-блакитно-сірими і червоноколірними пісками з прошарками піщанистих вапняків.

Потужність відкладень змінюється від 30 до 100 метрів. Глибина залягання від 320 до 900 метрів. Залягання відкладень кореневської світи на відкладеннях шебелинської світи незгодні.

Радченківська світа (T₁ vd). Відкладення радченківської світи становить основну частину розрізу тріасу. За літолого-фаціальними ознаками вони, в свою чергу, діляться на 2 товщі: нижню-піщану і верхню-глинистий. Піщана товща, що складають більшу частину світи, залягає на верхній приміських відкладень. Товща складена пісками кварцовими світло-сірими та блакитно-сірими, від дрібнозернистих до гравелістих. Потужність пісків змінюється від 70 до 130 метрів. Глибина залягання від 250 до 760 метрів.

Глини, що складають верхню частину світи, цегляно-червоні, червоні, жирні. Потужність глинистої товщі становить 50 метрів. Загальна потужність радченківської світи досягає 150 метрів.

Миргородська світа (T₁ mv). Відкладення цієї світи, на досліджуваній території, поширені повсюдно. Вони представлені в нижній частині піску з прошарками пісковиків світло-сірий з зеленуватим відтінком, верхньої частини тіла червоними, в'язкими, жирними. Потужність відкладень змінюється від 80 до 200 метрів. Потужність глин змінюється від 50 до 100 метрів. Глибина залягання від 180 до 500 метрів.

Юрська система (I)

Відкладення юрської системи залягають на розмитій поверхні тріасових відкладень. Перекривають їх відкладення крейдової системи, породи кайнозойської групи четвертинних відкладень.

В межах описуваного району виділені світи середнього і верхнього відділів юрської системи - це байосського, батського, келловейського і оксфордський ярусу. Потужність відкладень становить 200 метрів. Глибина залягання відкладень змінюється від 100 до 230 метрів.

Середній відділ(I₂)

Байосський ярус (I₂ b). Відкладення цього ярусу мають майже повсюдне поширення. Представлені переважно глинами, меншою мірою пісками. Потужність відкладень змінюється від 25 до 90 метрів. Глибина залягання відкладення від 160 до 590 метрів. Байосські відкладення - зеленувато-сірі глини і сірі піски дрібно-тонкозернисті.

Батський ярус (I₂ bt). Відкладень батського ярусу в районі поширені повсюдно, до складу батського ярусу входять глини сірі, темно-сірі. Глибина залягання відкладень від 80 до 370 метрів.

Відкладення батського ярусу залягає на відкладеннях байосського ярусу і перекриваються відкладами келловейського ярусу. Залягання відкладень батського ярусу згідне.

Верхній відділ (I₃)

Келловейський ярус (I₃ k). Відклади поширені практично повсюдно. Відкладення келловея залягають згідно на відкладеннях батського ярусу. Перекриті відкладеннями оксфордського ярусу, нижньої і верхньої крейди, а в місцях відсутності крейдяних відкладень - палеогеновими і четвертинними відкладеннями.

Відкладення келловейського ярусу представлені темно-сірими, зеленувато-сірими глинами, алевритами. Потужність відкладень коливається від 20 метрів до 120 метрів і зростає в бік занурення ДДЗ. Глибина залягання до 120 метрів і зростає в бік занурення ДДЗ. Глибина залягання порід змінюється від 100 до 220 метрів.

Оксфордський ярус (I₃o). Відкладення оксфордського ярусу розповсюдженні майже усюди, відсутні в південно-західній частині розглянутої території. Відкладення залягають згідно на відкладеннях келловейського ярусу і перекриваються крейдовими відкладеннями.

Відкладення представлені блакитно-сірими глинами з тонкими прошарками піску. Потужність відкладень коливається від декількох метрів до 30 м. Глибина залягання від 130 до 220 м.

Крейдова система (К)

Відкладення крейдяної системи незгодні залягають на верхньоюрських породах і повсюдно перекриваються піщаними відкладеннями палеогенової системи. У їх складі виділяються морські альбські відкладення і сеноманські верхньої крейди.

Нижній відділ-К₁

Альбський ярус – К₁ al. Відкладення альбського ярусу поширені лише в центральній частині території. Залягають незгідно на відкладеннях оксфордського ярусу і перекриті верхньокрейдовими сеноманськими відкладеннями.

Представлені сірувато-зеленими різнозерністими пісками. Потужність відкладень становить 20 метрів. Глибина залягання порід до 200 метрів.

Верхній відділ-К₂

Сеноманський ярус – К₂ s. Відкладення сеноманського ярусу розповсюджені практично усюди, за винятком південно-західного району, де вони розмиті.

Залягають згідно на відкладеннях альбського ярусу, перекриваються палеогеновими відкладеннями.

Залежно від літологічного складу порід, сеноманський ярус підрозділяється на под'яруса: нижній і верхній.

Нижній представлений товщею глауконітових пісків з прошарками глин. Потужність відкладень змінюється від декількох метрів до 90 метрів. Глибина залягання від 100 до 140 метрів.

Палеонтологічні дослідження: Actinocamax plenus (Морозова Н.С.)

Відкладення верхнього под'яруса представлені білою щільною крейдою. Широке поширення має у східній частині району. Потужність відкладень змінюється від 20 до 70 метрів. Глибина залягання 130 метрів.

Кайнозойська ератема (Kz)

Палеогенова система (Р)

Серед відкладень палеогенової системи на досліджуваній території виділяються відкладення канівської,,бучацької та київської свит еоцену і межигірської свити нижнього і середнього олігоцену.

Еоцен Р₂

Канівська свита – P₂ kn. Відкладення канівської свити мають широке поширення, крім південно-західній частині, де вони розмиті. Незгідно залягають на крейдових відкладеннях і перекриваються бучакською та київською свитами.

Представлені канівські відкладення пісками сірими, дрібно-середньозернистими. Потужність відкладень становить 30-40 метрів. Глибина залягання змінюється від 80 до 140 метрів.

Бучакська свита – P₂ bc. Відкладення бучакської свити мають широке поширення, відсутні лише в південно-західній частині розглянутої території. Вони згідно залягають на відкладеннях канівської свити, перекриваються київськими мергелями.

Представлені різнозерністими зеленувато-сірими пісками. Потужність відкладень змінюється від декількох метрів до 30 метрів, а глибина залягання відкладень змінюється від 50 до 80 метрів.

Київська свита – P₂ kv. Відкладення київської свити поширені в північно-східній частині розглянутої території. Вони згідно залягають на відкладеннях бучакської свити, перекриваються породами межигірської свити, а також відкладеннями четвертинної системи. Представлені мергелями блакитно-сірими, потужність відкладень від декількох метрів до 40 метрів. Глибина залягання змінюється від 30 до 60 метрів.

Олігоцен Р₃

Межигірська свита – P₃ mz. Відкладення межигірської свити мають обмежене поширення. Поширенні в північно-східній частині описуваного району.

Залягають згідно на відкладеннях київської свити, перекриваються четвертинною товщею.

Представлені відкладення пісками сірими, кварцовими, дрібнозернистими, іноді з прошарками пісковиків. Потужність відкладень змінюється від 2-3 метрів до 20 метрів. Глибина залягання відкладень становить 40 метрів.

Четвертинна система (Q)

Відкладення четвертинної системи поширені повсюдно, залягаючи на розмитій поверхні палеогенових відкладень. Загальна потужність четвертинних відкладень складає 50 метрів і більше.

У віковому відношенні четвертинні відклади представлені нижньо четвертинними, середньо четвертинними, верхньо четвертинними сучасними відкладеннями.

Нижньо четвертинні відкладення (Q₁)

Нижньо четвертинні відклади поширені в межах 4 надзаплавної тераси річки Дніпро і представлені алювіальними відкладеннями. Алювіальні відклади представляють собою потужну товщу переважно піщаних різниць. Залягають вони на відкладеннях верхнього палеогену. Це різнозернисті кварцові піски. Потужність їх коливається від 3 до 14 метрів.

Середньо четвертинні відкладення (Q₂)

До середньо четвертинних відкладень відносяться водно-льодовикові і алювіально-флювіогляціальні відкладення дніпровського горизонту. Водно-льодовикові відкладення залягають в підставі дніпровського льодовикового горизонту на 4 надзаплавної терасі. Представлені різнозернистими пісками. Потужність відкладень змінюється від 5 до 25 метрів.

Алювіально-флювіогляціальні відкладення мають широке поширення в долині річки Дніпро, залягає на корінних породах палеогену, в основі товщі алювіальних піщаних утворень, що складають зрозумію. Представлені кварцовими пісками світло-сірого кольору. Потужність відкладень коливається від 2 до 12 метрів.

Верхньо четвертинні відкладення (Q₃)

Алювіальні відкладення 2 надзаплавної тераси залягають в підставі верхньо четвертинних утворень і поступово переходять до низу. Представлені жовтувато-сірими і світло-сірими різнозернистими кварцовими пісками з прошарками суглинків та супісків. Потужність відкладень змінюється від 0.5 до 28 метрів.

Сучасні відкладення (Q₄)

До сучасних відкладеннях відносяться алювіальні відкладення заплав річок та днищ балок. Алювіальні відкладення мають широке поширення в заплаві Дніпра і його приток. Представлені русловим кварцовими пісками, супісками, суглинками.

У долинах Дніпра і його приток сучасний алювій залягає на аллювільно-флювіогляціальних пісках середнього відділу четвертинних відкладень. Потужність сучасних алювіальних відкладень в заплавах Дніпра та його притоків варіює в широких межах: від часток метра на вододілах до десятків метрів в межах дніпровської долини.

Дата добавления: 2015-07-13