Види фінансового контролю

Широкий спектр фінансових відносин, як і широке коло їхніх учасників, пояснює різноманітність фінансового контролю та його видової характеристики. Серед дослідників-практиків фінансового права немає єдиних поглядів на види, форми та методи здійснення фінансового контролю, що свідчить про нагальну потребу у прийнятті галузевого закону про фінансовий контроль. Найпоширеніша класифікація видів фінансового контролю, в основу якої покладено критерії: часу проведення, суб'єктного складу контролюючих органів, сфера фінансової діяльності, специфіка об'єкта фінансового контролю тощо.

Види фінансового контролю:

1 ) за часом проведення:

— попередній — здійснюється на стадії розробки прогнозних розрахунків за бюджетом і планом, має на меті перевірку обґрунтованості розрахунків і пошук можливості більш ефективного їх використання. Цей вид контролю дає можливість попередити порушення діючого фінансового законодавства, а також виявити на стадії прогнозів і планів додаткові фінансові ресурси та не допустити нераціонального використання коштів на стадії розгляду та затвердження бюджетів та інших фінансово-планових актів;

- поточний (оперативний) — здійснюється повсякденно під час проведення фінансових операцій, тобто у процесі реалізації раніше прийнятих управлінських рішень з фінансових питань, під час виконання планів, проведення грошових операцій, реалізації матеріальних цінностей. Мета — досягти найбільш раціонального використання фінансових ресурсів, виявити додаткові можливості для збільшення доходів і зменшення витрат; ), що проводиться Завдяки поточному контролю стає можливим виявити упущення на стадії попереднього контролю, а також безпосередньо під час фінансових операцій. Його здійснюють, як правило, спеціалізовані контролюючі органи виконавчої влади, а об'єктом виступає документація, безпосередньо пов'язана зі сплатою чи отриманням грошових коштів;

- наступний — здійснюється після завершення відповідної фінансово-господарської операції за минулий період на предмет законності та доцільності проведених видатків, повноти і своєчасності надходжень, передбачених бюджетом або іншим фінансовим планом коштів. Застосовується наступний фінансовий контрольпри розгляді і затвердженні звітів, аналізів, виконання завдань, списання матеріальних цінностей з метою - оцінки досягнутого й розробки стратегії на майбутнє. Здійснюється шляхом ревізій, перевірок, інвентаризації. Завдяки наступному контролю є можливим виявити недоліки, упущення та помилки на попередніх стадіях, проаналізувати, з'ясувати їх природу та унеможливити у майбутньому. Зазвичай під час цього виду контролю контролюючі органи проводять: аналіз бюджетів і фінансових планів; перевірку кошторисів та звітів; виявлення недбалого ставлення до збереження матеріальних і фінансових ресурсів; виявлення існуючих резервів тощо.

- 2) за характером:

- обов'язковий — здійснюється на підставі вимог нормативних актів або за рішеннями компетентних органів держави;

- ініціативний — здійснюється на підставі власних рішень господарюючих суб'єктів;

3) за суб'єктами здійснення:

- контроль органів законодавчої влади і місцевого самоврядування;

- контроль Президента України;

- контроль органів виконавчої влади загальної компетенції;

- контроль органів виконавчої влади спеціальної компетенції;

- контроль фінансово-кредитних органів;

- відомчий контроль;

- громадський контроль;

- аудиторський контроль.

Існує й інша класифікація фінансового контролю за суб'єктами здійснення:

— державний;

— муніципальний;^;

— громадський) - контроль є незалежним видом контролю, що здійснюється активними представниками громадськості на добровільній та безоплатній основі. Починає набувати в Україні своєї значущості, насамперед при вирішенні земельних та пов'язаних із забудовою в містах проблемних питань, визначення застосуванні бюджетних коштів для потреб громад тощо.

— Аудиторський - ), що передбачає перевірку бухгалтерської звітності, обліку, первинної документації суб'єктів господарювання відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» незалежними професійними аудиторами чи аудиторськими фірмами на договірних із суб'єктом умовах;

— 4) за джерелами інформації:

— фактичний, який полягає у вивченні реального стану об'єкта, який перевіряється, його огляду, обмірювання в натурі, встановлення дійсності наявності грошових і матеріальних ресурсів, аналізу отриманої інформації і документів на предмет їхньої відповідності;

— документальний — перевірка та аналіз первинних документів, які містять відомості про рух коштів;

5) за формою проведення: '

— обов'язковий (зовнішній) - передбачає контроль виробничої та господарської діяльності господарюючих суб'єктів як в цілому, так і його структурних підрозділів. Здійснюється власними органами на розгляд його керівника або власника;

- ініціативний (внутрішній) -що передбачає його проведення іншими, що не входять у структуру підконтрольного суб'єкта контролюючими органами на предмет дотримання ним стану фінансової дисципліни.

Безперечно, існують й інші критерії, за якими можна кла­сифікувати види фінансового контролю, що засвідчує системний характер фінансово-контрольних правовідносин.

3. Методи фінансового контролю містять засоби, прийоми та способи, що їх використовують контролюючі органи при реалізації контрольних повноважень. Сучасне фінансове законодавство як, до речі, й думки вчених у цій сфері є неоднозначним у трактуванні змісту методів фінансового контролю, що потребує закономірно детального їх вивчення.

Методи фінансового контролю різноманітні й залежать від об'єкта контролю, мети і завдань перевірки та інших факторів:

1. перевірка — обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій та їхніх підрозділів. Наслідки перевірки оформлюються довідкою або доповідною запискою.

2. ревізія — метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств, установ, організацій, дотриманням законодавства з питань фінансів, достовірністю обліку і звітності; спосіб документального виявлення недостач, розтрат, привласнень, інших зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Ревізії мають досить широку видову класифікацію, що пояснюється складністю та обсягом тих питань, які вирішують ревізори.

За змістом ревізії поділяють на:

- документальні, що передбачають перевірку різних фінансово-бухгалтерських документів підконтрольних суб'єктів;

- фактичні, що передбачають перевірку не лише фінансово-бухгалтерських документів, але й наявності грошових коштів та матеріальних цінностей, тобто вся сукупність сторін фінансової діяльності суб'єкта ревізії.

За організаційною ознакою ревізії поділяють на:

планові, що передбачені планом відповідного фінансово-контрольного органу;

позапланові, що проводяться за наявності важливих підстав (у зв'язку з наявністю інформації про порушення фінансової дисципліни, за вимогою компетентних органів, за вказівкою вищого фінансового органу тощо).

Законодавством, наприклад, Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами передбачено від 20 квітня 2006 р. № 550, передбачено проведення планових виїзних та позапланових виїзних ревізій. Обмеження у підставах проведення ревізій, визначені цим Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII, не поширюються на ревізії, що проводяться на звернення підконтрольної установи, або ревізії, що проводяться після повідомлення посадовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, про підозру у вчиненні ними кримінального правопорушення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Посадові особи органу державного фінансового контролю вправі приступити до проведення ревізії за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання посадовим особам підконтрольних установ, інших суб'єктів господарської діяльності під розписку:

1) направлення на ревізію, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державного фінансового контролю, мета, вид, підстави, дата її початку та дата закінчення ревізії, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державного фінансового контролю, які проводитимуть ревізію. Направлення на ревізію є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державного фінансового контролю, скріпленого печаткою органу державного фінансового контролю;

2) копії рішення суду про дозвіл на проведення позапланової виїзної ревізії, в якому зазначаються підстави проведення такої ревізії, дата її початку та дата закінчення, а у разі проведення ревізії щодо суб'єктів господарської діяльності, не віднесених цим Законом до підконтрольних установ, - також номер кримінального провадження, орган, що здійснює досудове розслідування, дата та підстави повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Ненадання цих документів посадовим особам підконтрольних установ та інших суб'єктів господарської діяльності або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною чотирнадцятою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державного фінансового контролю до проведення ревізії.

Проведення ревізій органами державного фінансового контролю не повинно порушувати нормального режиму роботи підконтрольних установ та інших суб'єктів господарської діяльності.

Дата добавления: 2017-01-13