Органи фінансового контролю

Планова виїзна ревізія - ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані контрольно-ревізійної роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такої підконтрольної установи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться ревізія, не частіше ніж один раз на календарний рік.

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Проведення планових виїзних ревізій здійснюється органами державного фінансового контролю одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів, визначається Кабінетом Міністрів України.

Тривалість планової виїзної ревізії не повинна перевищувати 30 робочих днів. Подовження термінів проведення планової можливе лише за рішенням суду на термін, що не перевищує 15 робочих днів.

Позапланова виїзна ревізія - ревізія, яка не передбачена в планах контрольно-ревізійної роботи контролюючого органу і проводиться за наявності обставин, визначених Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні"

Позаплановою виїзною ревізією вважається ревізія, яка не передбачена в планах роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

2) підконтрольною установою подано у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державного фінансового контролю під час проведення планової чи позапланової виїзної ревізії, в якій міститься вимога про повне або часткове скасування результатів відповідної ревізії;

3) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з підконтрольною установою, якщо підконтрольна установа не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державного фінансового контролю протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

4) проводиться реорганізація (ліквідація) підконтрольної установи;

5) у разі надходження доручення щодо проведення ревізій у підконтрольних установах від Кабінету Міністрів України, органів прокуратури, органів доходів і зборів, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, в якому містяться факти, що свідчать про порушення підконтрольними установами законів України, перевірку додержання яких віднесено законом до компетенції органів державного фінансового контролю;

6) у разі, коли вищестоящий орган державного фінансового контролю в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державного фінансового контролю здійснив перевірку актів ревізії, складених нижчестоящим органом державного фінансового контролю, та виявив їх невідповідність вимогам законів. Позапланова виїзна ревізія в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державного фінансового контролю лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державного фінансового контролю, які проводили планову або позапланову виїзну ревізію зазначеної підконтрольної установи, розпочато службове розслідування або у випадку повідомлення їм про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду. Позапланова ревізія підконтрольної установи не може проводитися частіше одного разу на квартал.

Позапланові виїзні ревізії суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені цим Законом до підконтрольних установ, проводяться органами державного фінансового контролю за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Орган або особа, що ініціює проведення позапланової виїзної ревізії, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої ревізії та дати її початку і закінчення, документи, які відповідно до частин п'ятої і сьомої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої ревізії, а також на вимогу суду - інші відомості.

Рішення про вилучення оригіналів фінансово-господарських та бухгалтерських документів, арешт коштів на рахунках в установах банків, інших фінансово-кредитних установах можуть прийматися лише судом.

Тривалість позапланової виїзної ревізії не повинна перевищувати 15 робочих днів.

Подовження термінів проведення позапланової виїзної ревізії можливе лише за рішенням суду на термін, що не перевищує 5 робочих днів.

— 3.обстеження — метод контролю окремих сторін діяльності підприємства, установи, організації, проте за значно ширшим колом показників, у ході якого здійснюється опитування, анкетування;

— 4. інспектування -- метод фінансового контролю на місцях, здійснюється з метою загального ознайомлення зі станом справ на місцях та надання оперативної практичної допомоги наприклад, Регламентується «Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами Кабінет Міністрів України; Постанова, Порядок від 20.04.2006 № 550»

Відповідно до ст.. 4.Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні № від 26.01.1993 № 2939-XII: «Інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті».

На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органу державного фінансового контролю не проводиться.

— 5. спостереження — метод фінансового контролю, який має на меті загальне ознайомлення зі станом фінансової діяльності бюджетних підприємств, установ та організацій. Цей метод, як правило, передує застосуванню інших. Спостереження буває загальним і спеціальним;

—6. облік — специфічний фінансово-контрольний метод, сфе­ра застосування якого переважно обмежується діяльністю контролюючих органів під час здійснення реєстрації суб'єктів кон­тролю або в інших випадках, зазначених чинним законодавс­твом. Цей метод також містить аналітику й передбачає створення інформаційної бази;

-7. аналіз — здійснюється на основі звітності, ґрунтується на використанні спеціальних статистичних прийомів — індикативного методу, методу середніх і відносних величин;

8. фінансово-економічна експертиза - проводиться щодо певних фінансових документів і за її підсумками видається висновок. Наприклад, здійснюється Рахунковою палатою щодо проектів державного бюджету, законів та інших нормативних актів, міжнародних договорів України щодо питань фінансів тощо).

аудит. Порядок здійснення аудиторського фінансового контролю регулюється Законом «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня І993 р. Досить часто цей вид контролю називають недержавним фінансовим контролем. Основне завдання аудиторського контролю - отримання об'єктивної інформації про фінансовий стан суб'єкта, який перевіряють, відповідність його господарської діяльності чинному законодавству. Аудиторські перевірки можуть бути добровільними (ініціативними, проведеними за рішеннями самого суб'єкта господарської діяльності) та обов'язковими (Закон України від 22 квітня 1993 р. «Про аудиторську діяльність».

Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Суттєвою є інформація, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів.

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.

Аудиторський фінансовий контроль здійснюється незалежними особами (аудиторами) чи аудиторськими фірмами. Аудитор може займатися аудиторською діяльністю:

- індивідуально;

- створивши аудиторську фірму;

- об'єднавшись з іншими аудиторами в спілку.

Наслідки аудиторської перевірки оформляються аудиторським висновком.

Аудиторський висновок - документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації

концептуальним основам, які використовувалися при її складанні. Концептуальними основами можуть бути закони та інші нормативно-правові акти України, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, внутрішні вимоги та положення суб'єктів господарювання, інші джерела.

Методи фінансового контролю слід відрізняти від методики їх проведення. Методика — це конкретні прийоми та засоби певних дій. Вона визначає, у якому порядку проводити, нап­риклад, ревізію, з чого починати і чим закінчувати її. Методики контролю розробляються з урахуванням форми власності, організаційної структури, територіального аспекту.

Сфери фінансового контролю:

- бюджетний контроль;

- податковий контроль;

- валютний контроль;

- банківський контроль;

- страховий контроль тощо.

В Законі України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII зазначені основні функції органу державного фінансового контролю.

Орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за:

- виконанням функцій з управління об’єктами державної власності;

- цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів;

- цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії;

- достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників;

- відповідністю взятих бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

- веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету;

- станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів;

- усуненням виявлених недоліків і порушень;

- розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому;

- вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб;

- здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Кабінетом Міністрів України.

Орган державного фінансового контролю розглядає листи, заяви і скарги громадян про факти порушення законодавства з фінансових питань. Звернення, в яких повідомляється про крадіжки, розтрати, недостачі, інші правопорушення, негайно пересилаються правоохоронним органам для прийняття рішення згідно з законодавством.

Фінансовий контроль здійснюється:

- Верховною Радою України, яка безпосередньо і через свої органи вирішує різноманітні питання фінансової діяльності. Вона здійснює фінансовий контроль шляхом прийняття законів, затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; виконання бюджету, прийняття рішення щодо звіту про його виконання. Верховна Рада України заслуховує послання Президента України про внутрішнє та зовнішнє становище України; розглядає Програми діяльності Кабінету Міністрів України і контролює їх виконання; вирішує організаційні питання фінансової діяльності держави. У межах своїх повноважень Верховна Рада України може створювати тимчасові слідчі комісії для розслідування справ, які становлять суспільний інтерес;

- Рахунковою палатою, яка створена для здійснення фінансово-економічного контролю Верховною Радою України діяльності органів виконавчої влади. Правовий статус

цього органу визначено у ст. 85 Конституції України, Законом України «Про Рахункову палату». Завданнями Рахункової палати є: організація і здійснення фінансового контролю за виконанням Державного бюджету України, витрачанням коштів цільових фондів, за утворенням і погашенням боргу України, за наданням позичок і кредитів іноземним державам та за використанням одержаних коштів тощо;

- Президентом України через виконання своїх функцій безпосередньо та через спеціально створені органи. Наприклад, Президент України має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із поверненням їх на повторний розгляд;

- Кабінетом Міністрів України як вищим органом виконавчої влади щодо забезпечення виконання фінансової функції держави. Він забезпечує керівництво державними фінансами та паралельно здійснює загальний фінансовий контроль;

- місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

- Міністерством фінансів України - за виконанням Державного бюджету і за додержанням установами банківської системи правил касового виконання Державного бюджету по доходах; воно встановлює порядок ведення бухгалтерського обліку і звітності про виконання бюджетів, форми обліку і звітності щодо касового виконання бюджетів;

- Державною казначейською службою України через організацію виконання Державного бюджету України і контроль за його виконанням, а також контроль за надходженням і використанням коштів державних позабюджетних фондів.

Контроль в органах казначейства має настільки ж давню історію, як і мистецтво управління державою. Наприклад, більше як два тисячоліття тому в китайській "Книзі звичаїв Чжоу" - керівництві, в якому викладено завдання та функції офіційних осіб, - чітко пояснено обов'язки кожного чиновника, які займалися фінансами. Функція контролю мала подвійне завдання, - перевірка операцій та визначення права на здійснення видатків.

- Державною фіскальною службою України за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету податків, зборів інших обов'язкових платежів;

- Державною фінансовою інспекцією України - за збереженням і використанням бюджетних коштів;

- Національним банком України через здійснення банківського регулювання та нагляду, здійснення сертифікації аудиторів, що проводять аудиторські перевірки банків, організацію та здійснення валютного контролю, аналіз стану грошово-кредитних, фінансових, цінових і валютних відносин;

- Державною пробірною службою -за випробуванням, виробництвом, використанням, обігом, збереженням дорогоцінних металів та каменів, виконанням операцій з цими цінностями;

- аудиторськими фірмами та фізичними особами, які здійснюють аудиторську діяльність.

Дата добавления: 2017-01-13