Шляхи зараження та життєвий цикл

ЛЕЙШМАНІЇ

Профілактика

Симптоми

Локалізація

Піхвова трихомонада

Профілактика

Особиста: дотримання санітарно-гігієнічних правил: миття рук, кип'ятіння води, захист продуктів від механічних переносників цист (мухи і таргани).

Громадська: виявлення і лікування хворих і цистоносіїв (обстежують працівників харчових підприємств і дитячих установ); контроль санітарно-гігієнічного стану джерел водопостачання; знищення мух, тарганів; санітарно-просвітня робота.

Захворювання: урогенітальний трихоманоз.

Поширення: повсюдно.

Морфологія: існує тільки у вигляді вегетативної форми (трофозоїт), цист не утворює. Трофозоїт має грушоподібне тіло довжиною 14—30 мкм. На передньому кінці тіла знаходяться 4 вільних джгутики й ундулююча мембрана, що доходить до середини тіла. Ядро одне, знаходиться ближче до переднього кінця тіла. Крізь усе тіло проходить аксостиль, який виступає на задньому кінці у вигляді шпички.

Шляхи зараження: паразитує тільки в людини. Передається від однієї людини до іншої тільки у вологому середовищі: при статевих контактах, через вологі рушники, губки (таким шляхом від дорослих можуть заразитися діти), через гінекологічні й урологічні інструменти (недостатня стерилізація після огляду хворого).

У жінок: у піхві, сечоводах, сечовому міхурі.

У чоловіків: в уретрі, сім'яних мішечках, простаті.

Паразит прикріплюється до епітеліальних клітин слизової оболонки, іноді може проникати в підслизову оболонку статевих шляхів.

У жінок: перебігає у вигляді гострого запалення піхви. Через 3-30 днів після зараження з'являються серозно-гнійні, пінисті, жовто-зеленого кольору, з неприємним запахом виділення з піхви, що супроводжуються свербіжем, печією в ділянці статевих органів. Іноді з'являються ознаки запалення сечового міхура.

У чоловіків: перебігає зазвичай безсимптомно, що сприяє поширенню хвороби. Іноді бувають мізерні білі виділення з уретри або домішки крові в сечі. Така картина може тривати 1 - 2 тижні, а потім симптоми зменшуються, хоча хвороба не проходить, а переходить в хронічну форму. Вважається, що трихомоноз в безлічі випадків призводить до чоловічого безпліддя.

Особиста: дотримуватись правил особистої гігієни, відмова від безладних статевих стосунків, використання презервативів.

Громадська: лікування хворих; стерилізація гінекологічного та урологічного інструментарію.

Захворювання: лейшманіози

Поширення: Індія, Пакистан, Північно-Східний Китай, Непал, Бангладеш, басейн Середземномор'я, Ближній і Середній Схід, Південна Америка.

Морфологія: лейшманії існують у двох формах: безджгутиковій і джгутиковій.

Безджгутикова форма утворюється в організмі хребетних, локалізується внутрішньоклітинно, нерухома. Тіло овальне, розміром 2-4 мкм. Округле ядро розташоване в центрі і займає до 1/3 клітини. Джгутик відсутній. Розмножується поділом навпіл.

Джгутикова форма: утворюється в тілі безхребетного хазяїна – москіта. Має видовжене тіло розміром 10-15 мкм, завширшки 5-6 мкм з одним джгутиком. Кінець тіла, від якого відходить джгутик, - загострений, протилежний - заокруглений. Рухома форма розмножується поздовжнім поділом.

Життєвий цикл: хребетні хазяїни: люди, собаки, вовки, шакали. Безхребетний хазяїн і специфічний переносник: москіт роду Phlebotomus.

Живлячись на хворих тваринах і людях, москіти всмоктують паразитів (безджгутикову форму) з кров'ю. У шлунку москітів впродовж першої доби утворюються джгутикові форми. Через 6-8 діб лейшманії концентруються у глотці москіта, при укусі відбувається зараження хребетного хазяїна. З біологією переносника пов'язана сезонність хвороби - в основному з травня по листопад (максимум випадків у серпні - вересні).

Інвазійна форма – джгутикова. У шкіри в місці укусу, а через кілька днів – у клітинах внутрішніх органів утворюються лейшманіозні форми.

Локалізація: клітини печінки, селезінки, червоного кісткового мозку, лімфатичні вузли. Якщо кількість паразитів усередині клітини досягає декількох десятків, то оболонка клітини розвивається й уражаються нові клітини.

Дата добавления: 2017-01-13