Результати перших п’ятирічок

Сталінська індустріалізація в Україні та її соціальні наслідки

У грудні 1925 р. відбувся XV з’їзд ВКП(б), який проголосив курс на індустріалізацію. (Індустріалізація – це система заходів, спрямованих на прискорений розвиток важкої промисловості з метою технічного переозброєння економіки і зміцнення оборони країни). Наступний XV з’їзд, у 1927 р. визнав пріоритет державного плану над ринком, що означало розгортання нової економічної політики і знищення товарно-грошових відносин.

У 1929 р. – проголошено курс на форсовану індустріалізацію. Цей рік Сталін назвав роком «великого перелому» та «стрибком до соціалізму».

Завдання індустріалізації:

• здобуття техніко-економічної незалежності СРСР;
• перетворення аграрної країни на могутню індустріальну державу;
• зміцнення оборонного потенціалу країни;
• підвищення технічної бази сільського господарства.

Перша п’ятирічка становила суму річних планів, які постійно відправлялись у бік збільшення. Для України встановлювалися напружені темпи зростання важкого машинобудування, хімічної промисловості, виробництва електроенергії. Фактично закріплювалась дореволюційна структура господарства, розрахована не на впровадження нових технологій, а на використання енергетичних і сировинних ресурсів.

Перша п'ятирічка (1928-1932 рр.)

прискорений ривок у розвитку важкої промисловості; створення енергетичної бази; розширення та реконструкція металургійної бази (будівництво заводів «Запоріжсталь», «Азовсталь»; «Криворіжсталь», реконструкція заводів у Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Макіївці); ліквідація безробіття; розвиток сільськогосподарського машинобудування; розгортання соціалістичного змагання; запровадження карткової системи.

Друга п'ятирічка (1933-1938 рр.)

подальше наростання індустріалізації; будівництво нових підприємств – Харківський турбінний завод, Новокраматорський завод важкого машинобудування та ін. розгортання стаханівського руху, початок якому поклав вибійник шахти «Центральна-Ірміне» Олексій Стаханов, який у ніч з 30 на 31 серпня 1931 р., застосувавши новий метод роботи, встановив рекорд з видобування вугілля; налагодження виробництва радіальних, свердлувальних, шліфувальних та інших верстатів; відміна карткової системи (1935 р.).

Таким чином, позитивним підсумком індустріалізації в Україні стало зростання кількості підприємств важкої промисловості, будівництво нових шахт, електростанцій і в підсумку перетворення України в індустріально-аграрну країну, яка за рівнем деяких галузей промисловості випередила деякі європейські держави.

Серед негативних наслідків можна виділити, зокрема підрив розвитку сільського господарства, легкої і харчової промисловості; нераціональне й нерівномірне розміщення продуктивних сил; ігнорування економічних механізмів розвитку економіки; зниження життєвого рівня населення.

Дата добавления: 2017-01-13