Регулювання фондового ринку

Правове регулювання ринку цінних паперів має на меті впорядкування всіх видів діяльності на фондовому ринку з метою узгодження інтересів кожного з його суб'єктів.

Правове регулювання поділяється на міжнародне, державне і саморегулювання. Це система, що охоплює:

— органи, котрі регулюють ринок;

— законодавчі й підзаконні акти;

— етику фондового ринку;

— традиції та звичаї.

Міжнародне правове регулювання — це регулювання поведінки учасників ринку цінних паперів, що встановлюється в системі конкретної міжнародної організації (Європейського Союзу — European Union і Міжнародної організації комісій з цінних паперів — International Organization of Securities Commissions — IOSCO).

Під державно-правовим регулюванням фондового ринку розуміють регулювання ринкових відносин щодо цінних паперів, яке здійснюють уповноважені державні органи країн унаслідок створення нормативно-правових актів, їх використання, встановлення контролю за дотриманням цих актів всіма суб'єктами ринку.

Основними елементами державного регулювання фондового ринку є:

— законодавчі та підзаконні акти;

— органи державного управління, що забезпечують пряме втручання в діяльність суб'єктів ринку цінних паперів;

— непряме втручання держави у фондовий ринок.

У всіх країнах регулювання діяльності фондового ринку здійснюється трьома гілками влади: законодавчою, виконавчою і судовою. У більшості країн Існує спеціальний виконавчий орган, який контролює дотримання законодавства щодо фондового ринку його учасниками. В Україні це Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Саморегулювання фондового ринку — це нормативне регулювання ринкових відносин стосовно цінних паперів, яке здійснюється саморегулювальними організаціями (інститутами).

Саморегулювальні організації фондового ринку — об'єднання суб'єктів фондового ринку, що встановлюють для своїх членів формальні правила та процедури.

14.6. Інструментарій фондового ринку.

Державні (муніципальні) цінні папери (ДЦП) — це боргові зобов'язання держави (місцевих органів влади) у формі цінних паперів.

Муніципальні цінні папери (МЦП) випускаються місцевими органами влади з метою мобілізації коштів для виконання місцевих програм, пов'язаних з об'єктами громадського користування.

За типом забезпечення МЦП класифікуються:

— облігації під загальне зобов'язання;

— облігації під дохід від проекту;

— облігації під конкретний податок;

— облігації під заставу нерухомості.

Основними видами вітчизняних ДЦП є:

— облігації внутрішньої державної позики (ОВДП);

— казначейські зобов'язання (векселі);

— депозитні сертифікати НБУ;

— приватизаційні папери;

— цінні папери, що розміщуються за кордоном.

Згідно зі Законом України "Про цінні папери та фондову біржу", акція — цінні папери без установленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді AT і членство в ньому, право на участь в управлінні ним, а також на одержання частини прибутку в вигляді дивіденду і на участь у розподілі майна за ліквідації AT.

Акції класифікуються за такими критеріями:

— місце розміщення (акції, що обертаються на національному та міжнародному ринках);

— форма розпорядження (акції на пред'явника й іменні);

— права власника (акції прості та привілейовані);

— вигляд (акції у документарній і бездокументарній формах).

До боргових ЦП суб'єктів господарювання належать:

— облігації підприємств (організацій);

— депозитні й ощадні сертифікати;

— векселі.

До похідних ЦП належать:

— інвестиційні сертифікати; — варанти; — опціони; — ф'ючерси; — форварди.

Інвестиційний сертифікат — ЦП, який випускається інвестиційним фондом чи інвестиційною компанією і дає право його власникові на отримання доходу в вигляді дивідендів.

Варант — ЦП, що випускається разом з привілейованими акціями чи облігаціями і дає право власнику (впродовж установленого в ньому терміну) на купівлю простих акцій за обумовлену ціну.

Опціон — стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, що закріплює право (але не зобов'язання) його власника на придбання від емітента опціону (опціон на продаж) у термін, визначений у ньому, зазначену кількість базового активу за зафіксованою ціною.

Ф'ючерс — стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, що засвідчує зобов'язання продати (придбати) відповідну кількість базового активу в визначений час у майбутньому з фіксацією ціни базового активу під час укладання контракту.

Форвардний валютний контракт — це угода між двома банками, яка має на меті запобігти ризикам щодо змін у майбутньому курсів і процентних ставок за депозитами в іноземній валюті.

Сурогати ЦП — фінансові інструменти, що мають вигляд ЦП, але законодавством як такі не визнані.

Білети — дають право на володіння часткою акцій.

Житлові сертифікати — боргові зобов'язання фірм, що спеціалізуються на операціях з нерухомістю або будівництві житла.

Дата добавления: 2017-01-13