Виробнича практика учнів у складі бригад кваліфікованих робітників виробництва: діяльність майстра виробничого навчання, інструктажі

Ця форма організації виробничої практики набула найбільшого поширення завдяки своїй порівняльною про­стоте її здійснення, хоча об'єктивно ефективність її набагато нижча, ніж практики у складі учнівських бригад.

В той же час досвід показує, що при правильної організації практики, умілому керівництві нею з боку майстра виробничого навчання, при встановленні нормальних ділових стосунків між учбовим закладом і підприємством, майстром і керівниками підрозділів підприємства і кваліфікованими робітниками, в бригадах яких учні проходят практику, така форма організації і проведення виробничої практи­ки дає сповна задовільні результати.

Узагальнюючи досвід, можна виділити наступні основні питання діяльності майстра виробничого навчання по керівництву практикою учнів при включенні їх в бригади кваліфікованих робітників:

· інструктаж учнів (ввідне, поточне, заключне) про способи і засоби виконання виробничих робіт;

· контроль правильності завантаження учнів роботами, типовими і характерними для їх професії;

· участь в прийманні робіт, виконаних учнів; оцінка ус­пішності учнів;

· видача, керівництво і контроль виконання учнями завдань, по вивченню сучасної техніки і технологій, що використовуються на підприємстві;

· переміщення учнів по об'єктах роботи, робочих місцях, ділянках відповідно до програми практики і графіка пере­мещения;

· допомога учням у веденні щоденників практики, контроль правильності ведення щоденників;

· організація навчання учнів сучасним передовим при­емам і способам виконання виробничих робіт, що вирористовуються на підприємстві.

Важливе значення для успішності практики учнів у складі виробничих бригад мають ділові взаємини майстра з кваліфікованими робітниками бригад, де учні проходят практику. Ці взаємини багато в чому впливають на установлення контактів робітників, фахівців з учнями, включеними в бригади.

Ввідний інструктаж учнів, як правило, проводить кваліфікований робітник, з яким працює учень в бригаді. Проте і майстер виробничого навчання, використовуючи створені сприятливі умови, також проводить інструктаж учнів, перш за все при перестановці учнів на нові робочі місця або нове устаткування, новий вигляд робіт. Фактично проводиться змішаний ввідно-поточний інструктаж. Воно включає звичайно наступні питання:

· характеристика робіт, що виконуються на даному робочому місці, технічні вимоги до них;

· особливості пристрою і роботи устаткування, приладів; спо­собы вживання інструментів, пристосувань; режими роботи устаткування, способи управління ним, правила відходу;

· розбір технічної і технологічної виробничої до­кументації, характерної для даного робочого місця або вигляду роботи;

· роз'яснення конкретних обов'язків учнів на робочому місті; особливості процесу виконання роботи, способи самокон­троля і підсумкового контролю виконаних робіт;

· пояснення і показ прийомів і способів виконання виробничих робіт, характерних для даного робочого місця;

· розгляд особливостей організації праці, робочого місця, правил безпеки, санітарно-гігієнічних вимог до процесу виконання виробничих робіт;

· розбір способів забезпечення необхідної продуктивності праці;

· роз'яснення, від кого і по яких питаннях учні повинні отримувати поточні вказівки в процесі роботи, хто і по яких питанням обслуговує дане робоче місце; порядок здобуття матеріалів, інструментів; інформація учням, до кого звертатися в разі неполадок в роботі устаткування.

Це, природно, загальна схема такого інструктажу. Нею слід користуватися з врахуванням конкретних особливостей змісту і організації виробничого процесу.

Сутність поточного інструктажу учнів полягає в тому, що майстер стежить за виконанням учнів вимог техно­логічного процесу і правильним використанням устаткування, належним доглядом за ним, дотриманням правил безпеки, організацією робочих місць. Час і вміст такого інструктування диктується ходом виробничого процесу, характером роботи учнів. Майстрові не слід втручатися в поточну ра­боту учнів і давати йому вказівки в процесі його спільної роботи з кваліфікованим робітником. Це зазвичай робиться у час перерв в роботі. Втручання в поточну роботу учнів виправдано лише при порушенні технології або правил безпеки. У будь-якому випадку поточні вказівки і зауваження учню в ході його виробничої роботи в бригаді доречні лише тоді, коли майстер переконаний в їх правильності, своєчасності і виробничій необхідності.

Шляхом індивідуального поточного інструктажу учнів в процесі їх роботи майстер допомагає їм самостійно при­ймати виробничі рішення, долати труднощі, що виникали в роботі, освоювати найбільш раціональні прийоми і методи праці, сприяючі збагаченню їх виробничого досвіду.

Керівництво майстра роботою учнів не обмежується толь­ко цим. Майстер обов'язково бере участь в розборі спільного з учнями виробничих завдань на початку зміни, при переході від однієї роботи до іншої, при здачі виконаних робіт. Особливу увагу майстер приділяє учням, що закінчуючим чергове складне завдання. Спільно з учнем він перевіряє відповідність виконаних робіт встановленим вимогам, розбирає з ним достоїнства і упущення в роботі, спільно з уча­щимся пред'являє виконану роботу у відділ технічного кон­троля.

В процесі керівництва виробничою практикою слід як можна більш повно і ефективно використовувати можливості виробничого інструктажу, що проводиться в цеху, на ділянці, у виробничій бригаді, стежити за використанням учнів отриманих при цьому вказівок і рекомендацій в своїй поточній роботі.

Велику методичну допомогу майстрові в керівництві виробничою діяльністю учнів надає використання розроблюваємих на підприємстві інструктивно-технологічних документів, а також матеріалів науково-технічної інформації.

На закінчення приведемо пам'ятку, рекомендаціями якої слід керуватися для підвищення ефективності проведення виробничої практики.

28. МАЙСТЕР ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ – ВЧИТЕЛЬ І ВИХОВАТЕЛЬ МОЛОДІ.

Майстер виробничого навчання, як і інші інженерно-педагогічні працівники училища, повинен пам'ятати,що виховний процес базується на принципах учнівського са­моврядування, передбачає відносини взаємної довіри і поваги викладача, майстра та учнів, їхню спільну відпо­відальність за справи колективу, за долю кожного його члена. Учнівські самодіяльні організації та об'єднання за інтересами функціонують на демократичних засадах, на основі громадянських прав і свобод, загальнолюд­ських цінностей та моралі.

Відповідно до статті 7 Закону «Про освіту» учні й працівники освіти можуть створювати у навчально-ви­ховних закладах первинні осередки громадсько-політич­них організацій, членами яких вони є. У поза навчальній діяльності можуть використовуватись різноманітні фор­ми роботи, клуби і гуртки художньої, технічної творчості, раціоналізаторів та винахідників, університети народо­знавства, творчі об'єднання дослідників історичної спад­щини тощо. Утвердженню й розвитку національно-куль­турних та професійних традицій сприяють естетичне ви­ховання, багатоаспектна краєзнавча, туристська робота, широка участь вихованців в охороні пам'яток природи, історії та культури, у відродженні народних промислів, фольклору, пісенної і музичної культури різних регіонів України.

Успішне педагогічне керівництво вихованням май­бутніх робітників передбачає поєднання зовнішніх і внутрішніх стимулів. Зовнішні стимули — це вимоги, які виходять від майстра і спонукають учнів до певних дій. До цих стимулів належать також умови й обставини, в яких відбувається педагогічний процес.

Внутрішні стимули виходять від самих учнів, вони містять, зокрема, реакцію вихованців на поради й вка­зівки майстра. Коли зовнішні вимоги приймаються учнем і стають його внутрішніми вимогами до себе, тоді застосовувані вихователем засоби і методи виховання набувають неначе подвоєної сили

Проблема стимулів органічно пов'язана із стилем пе­дагогічного керівництва: виховна робота повинна відповідати рівневі розвитку юнаків і дівчат, умовам, в яких вони живуть і працюють. Тому, плануючи виховну робо­ту з учнями, слід передбачити цілком конкретні заходи колективного та індивідуального характеру.

Для того щоб виховна робота за своїми формами і методами відповідала змісту навчально-виховної діяль­ності учнів, слід диференціювати її за періодами навчан­ня: вступний, підготовчий, період освоєння професії та контрольно-заключний.

У кожний з періодів перед учнями ставляться цілком конкретні завдання, адже рівень трудової і моральної вихованості перебуває в постійній динаміці, змінюються ступінь розвитку колективу, характер виховної роботи.

Різноманітність умов, у яких здійснюється професій­на підготовка учнів, неоднакова її тривалість, специфіка форм навчання, особливості профілів підготовки не доз­воляють сформулювати універсальні вимоги до вихов­ної роботи майстрів виробничого навчання. Разом з тим можна визначити основні з них у формі певних зав­дань.

Виховання в учнів любові й поваги до праці як пер­шої життєвої потреби пов'язане з такою організацією навчального процесу, яка забезпечує свідоме засвоєння учнями знань, формування у них міцних навичок, розви­ток пізнавальних здібностей, вироблення навичок само­освіти.

Велике виховне значення має проведення зборів са­мими учнями. На обговорення загальних зборів слід ви­носити питання підготовки до екзаменів і до подання кваліфікаційних пробних робіт, результати навчальної роботи групи за певний час, стан успішності і дисцип­ліни учнів, звіти про виконання колективних дору­чень.

Важливе завдання полягає в тому, щоб систематично навчати учнів усього нового, передового, що впроваджу­ється у виробництво (організація, норми, технологічні процеси, робочий інструмент, пристрої). З самого почат­ку навчання учні повинні добре уявляти собі свою про­фесію в розвитку, знати, якими знаннями і виробничими уміннями їм доведеться оволодіти для кваліфікованого виконання робіт.

Виховна робота майстра має спрямовуватися на роз­виток в учнів свідомого ставленнядо навчання, прагнен­ня до підвищення рівня своїх знань, удосконалення на­вичок, оволодіння передовими методами праці. У нього завжди є можливість показати учням значення їх загаль­ноосвітньої підготовки. Особливо важливо це для тих вихованців, які недооцінюють теоретичні знання.

Потрібно залучати учнів до активного громадського життя. Важливе виховне значення має їхня участь на заключній стадії навчання у діяльності комплексних бригад робітників.

Важливою умовою ефективності виховних зусиль майстра є його особистий приклад, ділова кваліфікація, глибоке знання справи, моральні якості, сувора вимогли­вість до себе, доброзичливе ставлення до учнів, тактов­ність, невимушеність поведінки. Майстер повинен бути для учнів зразком витримки, принциповості й справедли­вості. Його особистий приклад допомагає і в формуванні в учнів дбайливого ставлення до суспільної власності. Завдання полягає в тому, щоб зробити бережливість по­требою учня, невід'ємним компонентом його виробничої діяльності.

Провідне місце в системі виховної роботи, здійсню­ваної майстром виробничого навчання, належить індиві­дуальному підходу до учнів. Сутність його в тому, що майстер визначає, яких позитивних і негативних впливів під час навчально-виховної роботи зазнає кожний учень, встановлює шляхи усунення негативних впливів, допома­гає учневі усвідомити допущені помилки і вказує, як їх виправити, створює кожному учневі умови, що сприяють досягненню успіхів у навчанні і праці, враховує громад­ську думку колективу, домагається, щоб вона позитивно впливала на кожного вихованця; проводить індивідуаль­ну роботу з батьками учнів.

Щоб досягти успіху в навчально-виховній роботі, слід враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів, знати їх інтереси, нахили і прагнення, здібності і звич­ки, рівень знань і навичок, набутих раніше.

Однією з принципово важливих умов забезпечення індивідуального підходу майстра до учнів є виховання в них самостійності, а саме:

· уміння розбиратись у вимогах, що ставляться до ро­боти, планувати свою діяльність і домагатися виконання накресленого плану;

· забезпечення виконання виробничих норм;

· уміння долати труднощі в роботі;

· застосування нових прийомів праці на основі досвіду передовиків виробництва;

· ощадливе витрачання матеріалів та електроенергії; утримання обладнання, інструменту і пристроїв у зразковому стані;

· намагання виготовляти вироби лише відмінної яко­сті.

Проте надавати молодій людині самостійність треба з певною обережністю, враховуючи ступінь її трудової підготовки. Важливо не підказувати учням готових рі­шень, а підводити їх до самостійних висновків і дій.

Позитивним фактором у виховній роботі є правильні взаємовідносини майстра і учнів, що базуються на вза­ємній повазі. Майстер повинен давати учневі можливість висловити свою думку, виявляти довір'я до його знань, утримуватися від поспішних і категоричних заперечень та висновків. Майстер радиться з учнями з виробничих питань, обговорює з ними плани роботи, розкриває перед ними перспективи зростання, тобто створює атмосферу довір'я, викликає учнів на відверту розмову, радиться з ними перед тим, як прийняти певне рішення.

29. СКЛАДОВІ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ МАЙСТРА: ПЕДАГОГІЧНИЙ СТИЛЬ, ТАКТ ТА ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНІКА.

Ці доданки педагогічної майстерності особливо виділені через їх виняткову значущість в педагогічній деятель­ности майстри виробничого навчання як вчителі і вихователя.

Дата добавления: 2017-01-14