Розділ VII

УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ВИКОРИСТАННЯ
І ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

Глава 29

Встановлення та зміна меж
адміністративно-територіальних одиниць

Стаття 173. Межі районів, сіл, селищ, міст, районів у містах

1. Межа району, села, селища, міста, району у місті - це
умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію
району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

2. Межі району, села, селища, міста, району у місті
встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо
встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів
розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.
{ Частина друга статті 173 в редакції Закону N 5003-VI (5003-17)
від 21.06.2012 }

3. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища,
міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності
і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок,
визначених частиною четвертою цієї статті.

{ Частина третя статті 173 в редакції Закону N 5245-VI (5245-17)
від 06.09.2012 }

4. Землі та земельні ділянки державної власності, включені в
межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у
комунальну власність), переходять у власність територіальної
громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги
з Державного земельного кадастру про межу відповідної
адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні
ділянки, право власності на які переходить до територіальної
громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної
власності на такі земельні ділянки.

{ Статтю 173 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 5245-VI (5245-17) від 06.09.2012 }

Стаття 174. Органи, які приймають рішення про встановлення та
зміну меж адміністративно-територіальних одиниць

1. Рішення про встановлення і зміну меж районів і міст
приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради
Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи
Севастопольської міської рад.

2. Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які
входять до складу відповідного району, приймаються районною радою
за поданням відповідних сільських, селищних рад.

Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які не
входять до складу відповідного району, або у разі, якщо районна
рада не утворена, приймаються Верховною Радою Автономної
Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими
радами за поданням відповідних сільських, селищних рад.

{ Частина друга статті 174 в редакції Закону N 5003-VI (5003-17)
від 21.06.2012 }

3. Рішення про встановлення і зміну меж районів у містах
приймається міською радою за поданням відповідних районних у
містах рад.

Стаття 175. Порядок встановлення і зміни меж
адміністративно-територіальних одиниць

Межі адміністративно-територіальних одиниць встановлюються в
порядку та відповідно до закону.

Стаття 176. Посвідчення меж адміністративно-територіальних
одиниць

1. Межі адміністративно-територіальних одиниць посвідчуються
державним актом України.

2. Форма та порядок видачі державного акта України на межі
адміністративно-територіальної одиниці встановлюються Верховною
Радою України.

Глава 30

Планування використання земель

Стаття 177. Загальнодержавні програми використання та
охорони земель

1. Загальнодержавні програми використання та охорони земель
розробляються з метою забезпечення потреб населення і галузей
економіки у землі та її раціонального використання і охорони.

2. Загальнодержавні програми використання та охорони земель
розробляються відповідно до програм економічного,
науково-технічного і соціального розвитку України.

3. Загальнодержавні програми використання та охорони земель
затверджуються Верховною Радою України.

Стаття 178. Регіональні програми використання та
охорони земель

1. Регіональні програми використання та охорони земель
розробляються Радою міністрів Автономної Республіки Крим,
обласними державними адміністраціями і затверджуються Верховною
Радою Автономної Республіки Крим та обласними радами.

2. Програми використання та охорони земель міст Києва і
Севастополя розробляються Київською і Севастопольською міськими
державними адміністраціями та затверджуються відповідними радами.

Стаття 179. Природно-сільськогосподарське районування земель

1. Природно-сільськогосподарське районування земель - це
поділ території з урахуванням природних умов та агробіологічних
вимог сільськогосподарських культур.

2. Природно-сільськогосподарське районування земель є основою
для оцінки земель і розроблення землевпорядної документації щодо
використання та охорони земель.

3. Використання та охорона сільськогосподарських угідь
здійснюються відповідно до природно-сільськогосподарського
районування.

4. Порядок здійснення природно-сільськогосподарського
районування визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 180. Зонування земель

1. Зонування земель здійснюється у межах населених пунктів.

2. При зонуванні земель встановлюються вимоги щодо допустимих
видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах
окремих зон.

{ Частина друга статті 180 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5496-VI (5496-17) від 20.11.2012 }

3. Зонування земель здійснюється відповідно до закону.

Глава 31

Землеустрій

Стаття 181. Поняття землеустрою

Землеустрій - це сукупність соціально-економічних та
екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин
та раціональної організації території
адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання,
що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і
розвитку продуктивних сил.

Стаття 182. Мета землеустрою

Мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального
використання та охорони земель, створенні сприятливого
екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.

Стаття 183. Завдання землеустрою

Основними завданнями землеустрою є:

а) реалізація політики держави щодо науково обґрунтованого
перерозподілу земель, формування раціональної системи
землеволодінь і землекористувань з усуненням недоліків у
розташуванні земель, створення екологічно сталих ландшафтів і
агросистем;

б) інформаційне забезпечення правового, економічного,
екологічного і містобудівного механізму регулювання земельних
відносин на національному, регіональному, локальному,
господарському рівнях шляхом розробки пропозицій по встановленню
особливого режиму і умов використання земель;

в) встановлення на місцевості меж
адміністративно-територіальних одиниць, територій з особливим
природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж
земельних ділянок власників і землекористувачів;

г) здійснення заходів щодо прогнозування, планування,
організації раціонального використання та охорони земель на
національному, регіональному, локальному і господарському рівнях;

ґ) організація територій сільськогосподарських підприємств із
створенням просторових умов, що забезпечують еколого-економічну
оптимізацію використання та охорони земель сільськогосподарського
призначення, впровадження прогресивних форм організації управління
землекористуванням, удосконалення співвідношення і розміщення
земельних угідь, системи сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін;

д) розробка системи заходів по збереженню і поліпшенню
природних ландшафтів, відновленню і підвищенню родючості ґрунтів,
рекультивації порушених земель і землюванню малопродуктивних
угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів,
вторинного засолення і заболочення, ущільнення, забруднення
промисловими відходами і хімічними речовинами та інших видів
деградації, по консервації деградованих і малопродуктивних земель,
попередженню інших негативних явищ;

е) організація територій несільськогосподарських підприємств,
організацій і установ з метою створення умов ефективного
землекористування та обмежень і обтяжень у використанні земель.

Стаття 184. Зміст землеустрою

Землеустрій передбачає:

а) встановлення (відновлення) на місцевості меж
адміністративно-територіальних одиниць, землеволодінь і
землекористувань;

б) розробку загальнодержавної і регіональних програм
використання та охорони земель;

в) складання схем землеустрою, розроблення
техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель
відповідних адміністративно-територіальних одиниць;

г) обґрунтування встановлення меж територій з особливими
природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;

ґ) складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і
землекористувань та створення нових;

д) складання проектів відведення земельних ділянок;

е) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних
ділянок;

{ Пункт "є" частини першої статті 184 виключено на підставі
Закону N 3613-VI (3613-17) від 07.07.2011 }

ж) складання проектів землеустрою, що забезпечують
еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а
також розроблення заходів щодо охорони земель;

з) розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної
з використанням та охороною земель;

и) здійснення авторського нагляду за виконанням проектів з
використання та охорони земель;

і) проведення топографо-геодезичних, картографічних,
ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.

Стаття 185. Організація та порядок здійснення землеустрою

1. Землеустрій здійснюється суб'єктами господарювання, що є
виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, за рахунок
коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки
Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних
осіб.

{ Частина перша статті 185 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5394-VI (5394-17) від 02.10.2012 }

2. Землеустрій здійснюється відповідно до закону.

Стаття 186. Розгляд і затвердження землевпорядної
документації

1. Розгляд і затвердження землевпорядної документації
проводиться в такому порядку:

а) прогнозні матеріали, техніко-економічні обґрунтування
використання та охорони земель і схеми землеустрою після
погодження їх у встановленому порядку розглядаються і
затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами
місцевого самоврядування;

б) проекти створення нових землеволодінь і землекористувань
після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і
затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами
місцевого самоврядування;

в) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок
погоджуються в порядку, встановленому цим Кодексом, і
затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою
міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади
або органами місцевого самоврядування, які відповідно до
повноважень, встановлених цим Кодексом, розпоряджаються земельними
ділянками або приймають рішення про зміну їх цільового
призначення;

{ Пункт "в" частини першої статті 186 в редакції Закону N 5395-VI
(5395-17) від 02.10.2012 }

г) проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств,
установ і організацій, особистих селянських, фермерських
господарств після погодження їх із сільськими, селищними, міськими
радами або районними державними адміністраціями розглядаються і
затверджуються власниками землі або землекористувачами;

ґ) робочі землевпорядні проекти, пов'язані з упорядкуванням,
докорінним поліпшенням та охороною земель, раціональним їх
використанням, після погодження їх у встановленому порядку
розглядаються і затверджуються замовниками цих проектів. { Пункт
"ґ" частини першої статті 186 в редакції Закону N 1443-VI
(1443-17) від 04.06.2009 }

2. Зміни до землевпорядних проектів та інших матеріалів з
питань землеустрою вносяться за рішенням органів виконавчої влади,
органів місцевого самоврядування або власників землі та
землекористувачів, які затвердили ці проекти.

3. Прогнозні матеріали використання і охорони земель, проекти
землеустрою, матеріали державного земельного кадастру, проекти з
питань використання і охорони земель, реформування земельних
відносин, а також техніко-економічні матеріали обґрунтувань
використання і охорони земель підлягають державній експертизі, яка
здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері земельних відносин, відповідно до
закону.

{ Частина третя статті 186 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI (5462-17) від 16.10.2012 }

Стаття 186-1. Повноваження органів виконавчої влади в частині
погодження проектів землеустрою щодо відведення
земельних ділянок

1. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх
категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з
територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що
здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

2. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у
межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного
пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується
розташування такого об'єкта, подається також на погодження до
органу містобудування та архітектури.

3. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки:

природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення,
земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об'єкта
природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги,
підлягає також погодженню з природоохоронним органом;

історико-культурного призначення, земельної ділянки,
розташованої на території історичних ареалів населених місць,
земельної ділянки, на якій розміщені об'єкти культурної спадщини,
підлягає також погодженню з органом охорони культурної спадщини;

лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з
органом лісового господарства;

водного фонду підлягає також погодженню з органом водного
господарства.

{ Зміни до частини третьої статті 186-1 див. в Законі N 5462-VI
(5462-17) від 16.10.2012 }

4. Розробник подає на погодження до відповідного
територіального органу центрального органу виконавчої влади, що
здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин,
оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а
до органів виконавчої влади, зазначених у частинах другій і третій
цієї статті, - завірені ним копії проекту.

5. Органи виконавчої влади, зазначені в частинах першій -
третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня
одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки
(копії такого проекту) безоплатно надати свої висновки про його
погодження або відмову в такому погодженні.

6. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою
щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність
його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них
нормативно-правових актів, документації із землеустрою або
містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної
ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної
документації, погоджений проект подається замовником або
розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює
реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його
територіального органу для здійснення такої експертизи.

{ Закон доповнено статтею 186-1 згідно із Законом N 1702-VI
(1702-17) від 05.11.2009; в редакції Закону N 5395-VI
(5395-17) від 02.10.2012 }

Глава 32

Контроль за використанням та охороною земель

Стаття 187. Завдання контролю за використанням та
охороною земель

Контроль за використанням та охороною земель полягає в
забезпеченні додержання органами державної влади, органами
місцевого самоврядування, підприємствами, установами,
організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Стаття 188. Державний контроль за використанням та
охороною земель

1. Державний контроль за використанням та охороною земель
здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю)
в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства
про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що
реалізує державну політику із здійснення державного нагляду
(контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища,
раціонального використання, відтворення і охорони природних
ресурсів.

{ Частина перша статті 188 в редакції Законів N 4444-VI
(4444-17) від 23.02.2012, N 5462-VI (5462-17) від 16.10.2012 }

2. Порядок здійснення державного контролю за використанням та
охороною земель встановлюється законом.

Стаття 189. Самоврядний контроль за використанням та
охороною земель

Самоврядний контроль за використанням та охороною земель
здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та
обласними радами.

Стаття 190. Громадський контроль за використанням та
охороною земель

Громадський контроль за використанням та охороною земель
здійснюється громадськими інспекторами, які призначаються
відповідними органами місцевого самоврядування, центральним
органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому
комплексі, центральним органом виконавчої влади, що реалізує
державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у
сфері охорони навколишнього природного середовища, і діють на
підставі положення, затвердженого центральними органами виконавчої
влади, що забезпечують формування державної політики у сферах
нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, охорони
навколишнього природного середовища.

{ Текст статті 190 в редакції Закону N 5462-VI (5462-17) від
16.10.2012 }

Глава 33

Моніторинг земель

Стаття 191. Призначення моніторингу земель

1. Моніторинг земель - це система спостереження за станом
земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення
та ліквідації наслідків негативних процесів.

2. У системі моніторингу земель проводиться збирання,
оброблення, передавання, збереження та аналіз інформації про стан
земель, прогнозування їх змін і розроблення науково обґрунтованих
рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним
змінам стану земель та дотримання вимог екологічної безпеки.

3. Моніторинг земель є складовою частиною державної системи
моніторингу довкілля.

4. Залежно від цілей, спостережень і охоплення територій
моніторинг земель може бути національним, регіональним і
локальним.

5. Ведення моніторингу земель здійснюється центральним
органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
земельних відносин, центральним органом виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього
природного середовища.

{ Частина п'ята статті 191 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI (5462-17) від 16.10.2012 }

6. Порядок проведення моніторингу земель встановлюється
Кабінетом Міністрів України.

Стаття 192. Завдання моніторингу земель

Основними завданнями моніторингу земель є прогноз
еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок з метою
запобігання або усунення дії негативних процесів.

Глава 34

Державний земельний кадастр

Стаття 193. Визначення державного земельного кадастру

1. Державний земельний кадастр - єдина державна
геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах
кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх
використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику
земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і
користувачами.

{ Частина перша статті 193 в редакції Закону N 3613-VI (3613-17)
від 07.07.2011 }

2. Державний земельний кадастр є основою для ведення
кадастрів інших природних ресурсів.

Стаття 194. Призначення державного земельного кадастру

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення
необхідною інформацією органів державної влади та органів
місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і
організацій, а також громадян з метою регулювання земельних
відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення
розміру плати за землю і цінності земель у складі природних
ресурсів, контролю за використанням і охороною земель,
економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та
проектів землеустрою.

Стаття 195. Завдання ведення державного земельного кадастру

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру
є:

а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;

б) застосування єдиної системи просторових координат та
системи ідентифікації земельних ділянок;

в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової
інформації та її достовірності.

Стаття 196. Склад відомостей Державного земельного кадастру

Склад відомостей Державного земельного кадастру визначається
законом.

{ Стаття 196 в редакції Закону N 3613-VI (3613-17) від
07.07.2011 }

Стаття 197. Кадастрове зонування

Кадастровим зонуванням є встановлення меж кадастрових зон і
кварталів.

{ Стаття 197 в редакції Закону N 3613-VI (3613-17) від
07.07.2011 }

Стаття 198. Кадастрові зйомки

1. Кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для
визначення та відновлення меж земельних ділянок.

2. Кадастрова зйомка включає:

а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;

б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та
землекористувачами;

в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять
обтяження та обмеження щодо використання землі;

ґ) виготовлення кадастрового плану.

Стаття 199. Бонітування ґрунтів

1. Бонітування ґрунтів - це порівняльна оцінка якості ґрунтів
за їх основними природними властивостями, які мають сталий
характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських
культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.

2. Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою.
Вищим балом оцінюються ґрунти з кращими властивостями, які мають
найбільшу природну продуктивність.

Стаття 200. Економічна оцінка земель

1. Економічна оцінка земель - це оцінка землі як природного
ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві
та як просторового базису в суспільному виробництві за
показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність
їх використання та дохідність з одиниці площі.

2. Економічна оцінка земель різного призначення проводиться
для порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані
економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної
ділянки різного цільового призначення.

3. Економічна оцінка земель визначається в умовних
кадастрових гектарах або у грошовому виразі.

Стаття 201. Грошова оцінка земельних ділянок

1. Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній
основі.

2. Залежно від призначення та порядку проведення грошова
оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною.

3. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок
використовується для визначення розміру земельного податку, втрат
сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва,
економічного стимулювання раціонального використання та охорони
земель тощо.

4. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні
цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.

5. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою,
яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 202. Державна реєстрація земельних ділянок

1. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у
Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.
{ Стаття 202 в редакції Закону N 3613-VI (3613-17) від
07.07.2011 }

Стаття 203. Облік кількості та якості земель

1. Облік кількості земель - відображення у відомостях і
документах даних, які характеризують кожну земельну ділянку, а
також землі за площею та складом земельних угідь, розподіл земель
за власниками, землекористувачами.

2. Облік якості земель - відображення у відомостях і
документах даних, які характеризують земельні угіддя за природними
і набутими властивостями, що впливають на їх продуктивність та
економічну цінність, а також за ступенем техногенного забруднення
ґрунтів.

{ Стаття 203 в редакції Закону N 3613-VI (3613-17) від
07.07.2011 }

Стаття 204. Ведення Державного земельного кадастру

Ведення Державного земельного кадастру здійснюється
відповідно до закону.

{ Стаття 204 в редакції Закону N 3613-VI (3613-17) від
07.07.2011 }

Глава 35

Економічне стимулювання раціонального
використання та охорони земель

Стаття 205. Зміст економічного стимулювання раціонального
використання та охорони земель

1. Економічне стимулювання раціонального використання та
охорони земель включає:

а) надання податкових і кредитних пільг громадянам та
юридичним особам, які здійснюють за власні кошти заходи,
передбачені загальнодержавними та регіональними програмами
використання і охорони земель;

б) виділення коштів державного або місцевого бюджету
громадянам та юридичним особам для відновлення попереднього стану
земель, порушених не з їх вини;

в) звільнення від плати за земельні ділянки, що перебувають у
стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх стану
згідно з державними та регіональними програмами;

г) компенсацію з бюджетних коштів зниження доходу власників
землі та землекористувачів внаслідок тимчасової консервації
деградованих та малопродуктивних земель, що стали такими не з їх
вини.

Стаття 206. Плата за землю

1. Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за
землю є земельна ділянка.

2. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Глава 36

Відшкодування втрат сільськогосподарського
та лісогосподарського виробництва

Стаття 207. Умови відшкодування втрат сільськогосподарського
та лісогосподарського виробництва

1. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського
виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових
земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у
землекористуванні та погіршенням якості земель.

2. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських
угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів,
пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу
виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок
вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із
сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

3. Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням
прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів,
або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу,
спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів
місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з
виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і
чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення
охоронних, санітарних та інших захисних зон.

4. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського
виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків
власникам землі та землекористувачам.

5. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського
виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України.

Стаття 208. Звільнення від відшкодування втрат
сільськогосподарського та лісогосподарського
виробництва

1. Від відшкодування втрат сільськогосподарського і
лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні
особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл,
дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я,
культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення,
державних об'єктів дорожнього будівництва, культових споруд
релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем,
протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під
будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських
будівель, для розміщення внутрігосподарських об'єктів
сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських
підприємств, організацій та установ, для розміщення інфраструктури
оптових ринків сільськогосподарської продукції, видобування торфу
за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для
попереднього використання, під об'єкти і території
природно-заповідного фонду, під будівництво і обслуговування
об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з
альтернативних джерел енергії, для залісення деградованих та
малопродуктивних земель на підставі документації із землеустрою, а
також всеукраїнські громадські організації інвалідів України, їх
підприємства (об'єднання), установи та організації, що
фінансуються з Державного бюджету України, у разі використання
земельних ділянок для будівництва реабілітаційних установ для
інвалідів і дітей-інвалідів, об'єктів фізкультури, спорту та
соціального забезпечення для інвалідів і дітей-інвалідів.

{ Частина перша статті 208 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 1561-VI (1561-17) від 25.06.2009, N 2471-VI
(2471-17) від 08.07.2010, N 2480-VI (2480-17) від 09.07.2010 }

2. Здійснення внутрігосподарського будівництва
сільськогосподарськими або лісогосподарськими підприємствами,
організаціями, установами, а також громадянами провадиться без
відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського
виробництва.

Стаття 209. Використання коштів, які надходять у порядку
відшкодування втрат сільськогосподарського
і лісогосподарського виробництва

1. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського
виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь,
лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і
зараховуються до відповідних бюджетів у порядку, визначеному
Бюджетним кодексом України (2456-17).

2. Кошти, що надходять у порядку відшкодування втрат
сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва,
використовуються на освоєння земель для сільськогосподарських і
лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону
земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою,
а також на проведення інвентаризації земель, проведення
нормативної грошової оцінки землі. Використання цих коштів на інші
цілі не допускається.

{ Частина друга статті 209 в редакції Закону N 2182-VI (2182-17)
від 13.05.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом N 5245-VI
(5245-17) від 06.09.2012 }
{ Текст статті 209 в редакції Закону N 2154-VI (2154-17) від
27.04.2010 - зміни застосовуються у 2010 році - зміну визнано
неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду
N 22-рп/2010 (v022p710-10) від 30.11.2010; із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2182-VI (2182-17) від 13.05.2010; текст
статті 209 в редакції Закону N 2457-VI (2457-17) від
08.07.2010 }
{ Додатково див. Закон N 2905-III (2905-14) від 20.12.2001 }

Дата добавления: 2015-07-13