Надзвичайне законодавство СРСР та право України у 30-ті рр 20 ст

Конституційне право України у 30-ті рр 20 ст.

Конституція УРСР 1937 року складалася з 146 статей, об'єднаних у 13 розділів.

Розділ перший характеризував суспільний устрій УРСР. Політичною основою визнавалися Ради депутатів трудящих. Але вони не могли бути самостійною владою у своїй традиційній формі і не могли стати такою владою в парламентській формі. Цілковитий контроль над державою і суспільством, як і раніше, здійснював підвладний генсеку партійний апарат.

До Конституції УРСР 1937 року вперше увійшло положення про Комуністичну партію, як керівне ядро всіх громадських і державних організацій. Економічною основою УРСР визнавалися соціалістична система господарювання і соціалістична власність на знаряддя та засоби виробництва, яка мала форму державної або кооперативної власності.

Розділ другий регламентував державний устрій. У ньому було закріплено декларативне право виходу УРСР зі складу СРСР. Практика свідчила, що це положення було фікцією.

У третьому — сьомому розділах визначалася структура, порядок утворення, компетенція, основні форми і метоли діяльності, а також підзвітність вищих і місцевих органів державної влади і державного управління УРСР і Молдавської АРСР.

Інші розділи Конституції присвячувалися суду і прокуратурі, правам і обов'язкам громадян, виборчій системі тощо. Багатоступеневі вибори до органів влади замінювалися прямими при таємному голосуванні. Категорія "позбавленців", тобто осіб, які вилучалися з політичного життя через їх належність до "експлуататорських верств", ліквідовувалася. Селяни одержували рівні з робітниками права обирати й бути обраними в усі органи влади. Виборчі округи в містах треба було формувати не за виробничими одиницями (завод, фабрика), а, як і на селі, за місцем проживання виборців. Система функціонування влади стала іншою: з'їзди рад різного рівня замінювались інститутом сесійних засідань місцевих і Верховних (республіки та Союзу) рад. Нові ради набули зовнішніх рис парламентської влади.

У розвиток статей Конституції УРСР про виборчу систему 25 лютого 1938 року ЦВК УРСР приймає "Положення про вибори до Верховної Ради УРСР"

Правова система кінця 20-х – початку 30-х pp. покликана була зміцнювати командно-адміністративну систему, сприяти її централізації, забезпечувати потреби форсованої індустріалізації та насильницької колективізації. Виконувати ці завдання доводилось у досить демократичному конституційному полі, що визначалось Конституціями СРСР 1924 р. та 1936 р. (в Україні – Конституції 1929 р. та 1937 p.). Ці конституційні акти гарантували права і свободи особи, передбачали відкритість судових процесів, підтверджували права звинувачуваних на захист. У дійсності зазначені демократичні норми не діяли, а були лише ширмою, яка прикривала систему, яка спиралась на циркуляри, інструкції, закриті постанови, що робили можливими надзвичайні заходи в економіці й суспільному житті.

Згортання, а потім і ліквідація непу, призвели до суттєвих змін у цивільно-правовому регулюванні суспільних відносин. Головним завданням цивільного права були охорона соціалістичної власності.

Проведення політики суцільної колективізації обумовило суттєві зміни в колгоспно-земельному праві. Застосування надзвичайних заходів у ході реалізації такої політики передбачало підведення під неї відповідної правової бази. Як правило, це були постанови чи інструкції законодавчої влади СРСР, частіше – виконавчої (РНК) і партійної (ЦК ВКП(б) і його політбюро), які дублювались у республіках, в т.ч. в Україні, чи просто доводились до місця виконання.

Кримінальне право 30-х pp. ХХ ст. характеризувалось жорстокими видами покарань, а кримінально-процесуальне законодавство – фактичною ліквідацією всіх демократичних принципів. Нормативні акти свідчили про повний перехід до надзвичайного порядку судочинства і складали правову базу масових репресій.

У післявоєнні роки державно-правове будівництво в Україні зумовлювалося новими обставинами, що склалися для всього Радянського Союзу в зовнішній і внутрішній сферах.

Дата добавления: 2017-01-14