Японський підхід до управління запасами

Сучасні системи управління запасами виробництва спрямовані на скорочення запасів. Згідно з традиційними підходами, часто виникає бажання підвищити завантаження обладнання і в такий спосіб зменшити собівартість продукції, але в результаті витрати на зберігання запасів зростають настільки, що собівартість продукції, навпаки, зростає і втрачаються конкурентні переваги.

Багато виробничих організацій Заходу використовують нині метод управління запасами, який називається Just in Time («точно вчасно») і який поєднується із методом Total Quality Control («всеохоплюючий контроль якості»). Це робить непотрібними складські площі, оскільки необхідні комплектуючі й сировина надходять безпосередньо у виробництво як від зовнішніх постачальників, так і всередині організації в момент потреби.

Система управління «точно вчасно» виникла на заводах Toyota. Мета цієї системи — безперервне виробництво (або обслуговування) з мінімальними витратами. Система передбачає зменшення обсягу партії, практичну ліквідацію незавершеного виробництва, зведення до мінімуму обсягів запасів. У компанії Toyota методи, які використовуються для пристосування виробництва до постійних змін попиту, називаються вирівнюванням виробництва. Замість того, щоб виробляти єдиний вид продукції великими партіями, виробляється широкий спектр модифікованої продукції згідно з вимогами споживачів. Тому виробництво відповідає вимогам сьогодення, а складські запаси зведені до мінімуму. У цьому методі виділяють дві стадії. На першій здійснюється пристосування виробництва до місячного попиту, а на другій — пристосування до щоденних коливань упродовж місяця.

У процесі оперативного планування виробництва основна роль належить системі «Канбан», за допомогою якої функціонує система "витягування" складників для виробів із попередніх операцій. Канбан було розроблено в Toyota

, з метою досягнення та підтримки високого рівня виробництва. Система «Канбан» є інформаційною системою, яка сприяє здійсненню виробництва необхідної продукції у потрібній кількості у потрібний час на кожному етапі виробництва як на заводах фірми, так і на заводах фірм-постачальників. Картки є ключовим компонентом канбану і сигналізують про необхідність переміщення матеріалів всередині підприємства або переміщення матеріалів від зовнішнього постачальника на виробництво. Картка канбан, по суті, є повідомленням, що сигналізує про вичерпання продуктів чи деталей. При отриманні картка канбан спричинює поповнення запасу потрібних деталей. Таким чином, за допомогою канбан-карток організовується система, керована попитом.

Прикладом реалізації простої системи канбан може бути "система трьох ящиків" для деталей. Один ящик знаходиться на підлозі фабрики (початкова точка попиту), один — на складі фабрики (точка контролю запасу), і один ящик — у постачальника. Ящики мають знімну картку, яка містить інформацію про продукт та іншу потрібну інформацію, — класичну картку канбан. Коли ящик на підлозі фабрики порожніє (тому що деталі були використані у процесі виробництва), порожній ящик та його картка повертаються на склад (точку контролю запасу). Склад обмінює порожній ящик з фабрики на повний зі складу. Повний ящик теж містить картку канбан. Склад посилає порожній ящик з його карткою до постачальника. Повний ящик постачальника (з карткою) поставляється на склад фабрики, а порожній залишається у постачальника. Це останній крок процесу. Отже, у процесі ніколи не закінчуються деталі, завжди постачається необхідний об’єм і є лише один запасний ящик. Таким чином, на складі ніколи не з’явиться надто багато невикористаних деталей. Запасний ящик дозволяє уникати несподіваних ситуацій з обривом постачання, які можуть виникнути.

ІІІ Контрольні питання для самоперевірки:

1. Назвіть види і функції матеріальних запасів.

2. Що визначає метод планування і контролю матеріальних запасів?

3. Наведіть системи управління запасами і охарактеризуйте їх.

4. Розкрийте сутність моделей систем управління товарно-матеріальними запасами.

5. Охарактеризуйте японський підхід до управління матеріальними запасами.

ІV Література:

1. Капінос Г.І., Бабій І.В. Операційний менеджмент. Навчальний посібник – К.: Центр учбової літератури, 2013р.

2. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента - М.:"Диалектика-Вильямс", 2015г.

2. Хміль Ф.І. Основи менеджменту - К.: "Академвидав", 2007р.

Тема 13. Управління операційними системами

Дата добавления: 2017-01-14