Фізичні властивості СДОР

ВСТУП

Ми не уявляємо наш сучасний стиль життя без хімічних речовин, але їхнє виробництво та використання мають супроводжуватись постійною турботою та відповідальністю за довкілля та людське здоров’я.

Протягом свого життя людина постійно стикається з великою кількістю шкідливих речовин, які можуть викликати різні види захворювань, розлади здоров'я, а також травми як у момент контакту, так і через певний проміжок часу. Особливу небезпеку становлять хімічні речовини.

Вчені виявили понад 10 мільйонів хімічних сполук (природних або створених руками людини). Близько 100 000 з них випускаються масово, і кожного року на ринок надходять 200-300 нових хімічних речовин.

За оцінками, поточне виробництво хімічних сполук у всьому світі становить близько 400 мільйонів тонн. Європа є одним з найбільших регіонів за обсягами виробництв хімікатів у світі, забезпечуючи 38% світового об’єму.

Хімічні сполуки викликають велике занепокоєння. Значна їх кількість потрапляє у мільйони споживчих та інших продуктів, звідти — у довкілля. Багато хімічних сполук безпосередньо вивільняються у довкілля або викидаються після використання.

Токсичні продукти можна знайти у повітрі, воді, землі, біосфері та харчах.

Хімічні речовини,залежно від їх практичного використання можна поділити на:

ü промислові отрути, які використовуються у виробництві (розчинників, барвників),є джерелом небезпеки гострих і хронічних інтоксикацій (ртуть, свинець, ароматичні сполуки тощо);

ü отрутохімікати, що використовуються у сільському господарстві для боротьби з бур'янами та гризунами (гербіциди, пестициди);

ü лікарські препарати;

ü хімічні речовини побуту (харчові добавки, засоби санітарії та гігієни, косметичні засоби);

ü хімічна зброя.

Розділ Ι. Класифікація хімічних шкідливих речовин,залежно від характеру дії на організм людини

Шкідливі речовини можуть проникати в організм людини через органи дихання, органи травлення, а також шкіру та слизові оболонки.

Через дихальні шляхи потрапляють пари, газо- та пилоподібні речовини, через шкіру переважно рідкі речовини. Через шлунково-кишкові шляхи потрапляють речовини під час ковтання, або при внесенні їх в рот забрудненими руками.

Основним шляхом надходження промислових шкідливих речовин в організм людини є дихальні шляхи. Завдяки величезній (понад 90 м2) всмоктувальній поверхні легенів утворюються сприятливі умови для потрапляння шкідливих речовин у кров.

Залежно від характеру дії на організм людини хімічні речовини поділяються на: токсичні, подразнюючі, мутагенні, канцерогенні, наркотичні, задушливі та ті, що впливають на репродуктивну функцію.

Токсичні речовини - це речовини, які викликають отруєння усього організму людини або впливають на окремі системи людського організму (кровотворну, центральну нервову). Ці речовини викликають патологічні зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки [2,с 121-123].

До сильно токсичних хімічних речовин відносяться:

ü мінеральні і органічні кислоти (сірчана, азотна, фосфорна, оцтова, інші);

ü луги (аміак, натронне вапно, їдкий калій та інші);

ü сполуки сірки (діметилсульфат, розчинні сульфіди, сірковуглець, розчинні тіоціанати, хлорид і фторид сірки);

ü хлор і бромзаміщені похідні вуглеводню (хлористий і бромистий метил);

ü деякі спирти і альдегіди кислот; органічні і неорганічні нітро- і аміносполуки (гідроксиламін, гідрозин, анілін, толуїдин, нітробензол, динітрофенол); феноли, крезоли та їх похідні; гетероциклічні сполуки.

До помірно токсичних, мало токсичних і практично не токсичних хімічних речовин, які не представляють собою хімічної небезпеки, відноситься вся основна маса хімічних сполук.

Необхідно відмітити, що особу групу хімічно небезпечних речовин складають пестициди - препарати, які призначені для боротьби з шкідниками сільськогосподарського виробництва, бур’янами і т. д. Більшість з них дуже токсичні для людини.

Більшість із хімічних речовин, у тому числі і слабко токсичні (помірно, слабко токсичні і практично не токсичні), можуть стати причиною тяжкого ураження людини. Водночас привести до масових санітарних втрат в наслідок аварій (катастроф), що супроводжуються викидами (виливами) хімічних речовин, можуть не всі хімічні сполуки, включаючи навіть надзвичайно, високо і сильно токсичні

Подразнюючі речовини викликають подразнення слизових оболонок, дихальних, шляхів, очей, легень, шкіри (пари кислот, лугів, аміак).

Виділяють дві групи подразнюючих ОР:

1. Лакриматори – сльозоточиві ОР, які переважно подразнюють органи зору, визивають інтенсивну сльозотечу. Основними представниками цієї групи є хлорацетофенон (ХАФ), CS, CR та учбова ОР – хлорпікрин.

2. Стернити – переважно впливають на слизову оболонку дихальних шляхів, що визиває інтенсивне чхання і кашель. Основним представником цієї групи є речовина адамсит.

До подразнюючих ОР відносяться такі хімічні речовини, які в мінімальних концентраціях вибірково діють на нервові закінчення слизових оболонок дихальних шляхів, кон'юнктиви очей і визивають почуття печіння, болю. Кон'юнктива очей, слизова дихальних шляхів рясно споряджені нервовими закінченнями, які доступні для контакту з ОР і тому найбільш чутливі до них.

Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речовини тощо).

Мутагенами можуть бути різні чинники, що викликають зміни в структурі генів, змінюють структуру і кількість хромосом. За походженням мутагени класифікують на ендогенні, що утворюються в процесі життєдіяльності організму і екзогенні — всі інші фактори, в тому числі і умови навколишнього середовища.

За природою виникнення мутагени класифікують на фізичні, хімічні та біологічні:

Фізичні мутагени

ü іонізуюче випромінювання;

ü радіоактивний розпад;

ü ультрафіолетове випромінювання;

ü надмірно висока або низька температура.

Хімічні мутагени

ü окисники та відновники (нітрати, нітрити, активні форми кисню);

ü алкілуючі реагенти (наприклад, йодоцетамід);

ü пестициди (наприклад гербіциди, фунгіциди);

ü деякі харчові добавки (наприклад, ароматичні вуглеводні, цикламати);

ü органічні розчинники;

ü лікарські препарати (наприклад, цитостатика і, препарати ртуті, імунодепресанти).

До хімічних мутагенів умовно можна віднести і ряд вірусів (мутагенним чинником вірусів є їх нуклеїнові кислоти — ДНК або РНК).

Біологічні мутагени

ü специфічні послідовності ДНК — мігруючі генетичні елементи;

ü деякі віруси (вірус кору, краснухи, грипу);

ü продукти обміну речовин (продукти окислення ліпідів);

ü антигени деяких мікроорганізмів.

Канцерогенні речовини викликають, як правило, злоякісні новоутворення - пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром) [1,с 85-87].

Серед канцерогенів умовно розрізняють агенти прямої і непрямої дії. До перших відносять високо реакційні з'єднання (етиленоксид і його похідні, азотистий Іприт і інше), здатні безпосередньо реагувати з біополімерами (ДНК, РНК, білки). Непрямі канцерогени самі по собі інертні і перетворюються на активні з'єднання за участю ферментів клітки - наприклад монооксигеназ, що каналізують включення одного атома кисню в молекулу субстрату. В результаті створюються речовини, які реагують з біополімерами.

Наркотичні речовини впливають на центральну нервову систему (спирти, ароматичні вуглеводні).

Групи наркотичних речовин:

- Тютюнові: цигарки, сигарети, сигари, люльковий і нюхальний тютюн.

- Алкогольні: пиво, сухі й міцні вина, горілка, самогон, лікери, наливки.

- Опіумні: опій, морфій, омнопон, кодеїн.

- Конопляні: гашиш, анаша, план.

- Наркостимулюючі: кофеїн, чефір, ефедрин, аморетам (нейролептики), (амориталін).

- Наркорозслаблюючі: люмінал, димедрол, седуксен, еленіум, (нейролептики), барбітуратні препарати, транквілізатори, седативні засоби.

- Токсичні: нітрофарби, ацетон, ефедрин, хлорофос, інші засоби промислової та побутової хімії.

Задушливі речовини призводять до токсичного набряку легень (оксид вуглецю, оксиди азоту).

До задушливих ОР відносяться речовини, які надходять в організм головним чином інгаляційним шляхом, викликаючи ураження органів дихання і токсичний набряк легенів з розвитком гострого кисневого голодування організму. Представниками даної групи ОР є фосген, дифосген, трифосген, тіофос ген, хлор, хлорпікрин, які мають подібні хімічні та токсичні властивості. Найбільш ймовірно бойове застосування фосгену, який характеризується високою бойовою ефективністю та підступністю.

Прикладом речовин, що впливають на репродуктивну функцію, можуть бути: радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець.

Сенсибілізатори - це речовини, що діють як алергени (розчинники, формалін, лаки на основі нітро- та нітрозо-сполук тощо).

Негативні наслідки має вплив саме отруйних речовин на живі організми, повітря, ґрунт, воду. Своєю дією ці речовини призводять до критичного стану навколишнього середовища, впливають на здоров'я та працездатність людей.

Отруйними називаються речовини, які призводять до ураження всіх живих організмів, особливо людей та тварин.

Шляхи проникнення отруйних речовин в організм людини: через шкіру, органи дихання та шлунок. Ступінь ураження отруйними речовинами залежить від їх токсичності, вибірковості дії, тривалості, а також від їх фізико-хімічних властивостей [5,с 203-204].

За вибірковістю дії шкідливі речовини можна поділити на:

ü серцеві – кардіо-токсична дія: ліки, рослинні отрути, солі кобальту;

ü нервові - порушення психічної активності (чадний газ, фосфорорганічні сполуки, наркотичні засоби, снотворні ліки);

ü печінкові - хлоровані вуглеводні, альдегіди, феноли, отруйні гриби;

ü ниркові - сполуки важких металів, етиленгліколі, щавлева кислота;

ü кров'яні - анілін, нітрити;

ü легеневі - оксиди азоту, озон, фосген.

За тривалістю дії шкідливі речовини ділять на три групи:

ü летальні, що призводять до смерті (5% випадків) – термін дії до 10 діб;

ü тимчасові, що призводять до нудоти, блювоти, набряку легенів, болю у грудях - термін дії від 2 до 5 діб;

ü короткочасні - тривалість декілька годин (подразнення у носі, ротовій порожнині, головний біль, задуха, загальна слабкість).

Аерозолі викликають загально-токсичну дію у результаті проникнення пилових часточок (до 5 мкм) в дихальні шляхи, повністю розчиняються в лімфі і, поступаючи у кров, викликають інтоксикацію. Шкідливі речовини можуть потрапляти в організм людини через шкіру у випадках високих концентрацій токсичних парів і газів у повітрі на робочих місцях.

Ураження шкіри, безумовно, прискорює проникнення отруйних речовин в організм.

Отруйні речовини потрапляють у шлунково-кишковий тракт через недотримання правил особистої гігієни, наприклад, харчування або куріння на робочому місці без попереднього миття рук. Ці речовини відразу можуть потрапляти у кров з ротової порожнини. До таких речовин, наприклад, належать жиророзчинні сполуки, феноли, ціаніди.

Розділ ΙΙ. Сильнодіючі отруйні речовини

Сильнодіючі отруйні речовини - це такі токсичні хімічні сполуки, котрі використовуються у народному господарстві (рис 1 42), вилив або викид яких в довкілля може привести до зараження його з небезпечними концентраціями для здоров'я або життя людей. До об'єктів, котрі виробляють, використовують та зберігають СДОР, відносяться підприємства хімічної, нафтохімічної промисловості; підприємства, що мають холодильні установки, в яких у якості холодоагенту використовується аміак; водопровідні та очисні споруди, на яких застосовується хлор; залізничні станції та магістралі; склади і бази з запасами отрутохімікатів або інших речовин для дезінфекції та дератизації.

Об'єкти народного господарства, на яких можуть виникнути масові ураження сильнодіючими отруйними речовинами людей, тварин, рослин називаються хімічно-небезпечними об'єктами [4,с 107-109].

У мирний час спричинити викид СДОР в довкілля можуть виробничі аварії, стихійні лиха, пожежі. При цьому виникають зони хімічного зараження, площа яких може досягати кількох квадратних кілометрів. Адміністративно-територіальна одиниця більше 10% населення якої може опинитися в зоні можливого хімічного зараження сильнодіючими отруйними речовинами при аваріях на ХНО, називається хімічно-небезпечною адміністративно-територіальною одиницею.

Якщо зону можливого хімічного зараження у результаті викиду СДОР потрапляє: в місті - квартал; у заміській зоні - селище або сільський населений пункт то це називають масовим ураженням. За токсичним проявом СДОР в залежності від інтоксикації умовно поділяться на 6 груп:

ü задушливої дії: (хлор, фосген, хлорид сірки, хлорпікрин);

ü загально отруйної дії: (ціанистий водень, оксид вуглецю);

ü задушливої та загально отруйної дії (азотна кислота, сірчаний ангідрид, фтористий водень);

ü нейротропні отрути, які вражають клітини центральної нервової системи (сірководень);

ü задушливої та нейротропної дії (аміак);

ü метаболічні отрути, які порушують обмін речовин у клітинах (дихлоретан)

Отруйні речовини, в яких температура кипіння приблизно +20 °С, при розливі випаровуються і рухаються за напрямком вітру. Такі речовини в небезпечних концентраціях виявляються на далеких відстанях від місця аварії.

Осередком зараження, створеним СДОР, називають територію, що піддається дії отруйних речовин, у результаті яких виникла небезпека враження людей [4,с 111-112].

1. Аміак - газ без кольору з різким запахом нашатирного спирту, приблизно в 1,5 рази легший за повітря, добре розчиняється у воді Транспортується (рис 1 44) в зрідженому стані під тиском, при виході в атмосферу димить. Газ горючий. Пари утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші. Ємкості з аміаком можуть вибухати при нагріванні. Небезпечний при вдиханні В народному господарстві використовується для отримання азотної кислоти, мінеральних добрив, соди В рідкому вигляді використовується в холодильних установках.

Нейтралізується і дегазується водою, або слабким розчином мінеральних кислот, а також відходами вапняного і гіпсового виробництва. Засоби індивідуального захисту – ізолюючий протигаз, фільтруючий протигаз "КД", респіратор РПГ-67КД, ГП-5 з додатковим патроном ДПГ-3, захисний костюм Л-1.

2. Хлор - газ жовто-зеленого кольору з різким задушливим запахом, в 2,5 рази важчий за повітря, погано розчиняється у воді. Транспортується в зрідженому стані під тиском, при виході в атмосферу - димить. При витоку забруднює водоймища, накопичується в низинах, підвалах, тунелях. Не горить, але є сильним окиснювачем. Ємкості можуть вибухнути при нагріванні. Смертельно-небезпечний при вдиханні[1,с 35-36].

В народному господарстві застосовується при виробництві синтетичних волокон, плівок, розчинників, лаків і фарб, для відбілювання тканин і паперу, для знезараження води.

Нейтралізується і дегазується водою, відходами лугів, розчином їдкого натру або кальцинованої соди.

3. Сірковуглець - безколірна рідина з неприємним запахом, важча за воду. У воді нерозчинний. Пари важчі за повітря. Накопичується в низинах Легко спалахує Пари утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші Небезпечний при вдиханні

Нейтралізується і дегазується тонко-розпиленою водою та інертними газами, а також спиртовим розчином їдкого калію.

4. Синильна кислота - це безколірна рідина, яка має запах гіркого мигдалю. При температурі вищій від 25,7°С перетворюється на газ Перевозити і зберігати її треба в рідкому стані. Суміш парів з повітрям може вибухати В народному господарстві має застосування при виробництві гуми, лаків, синтетичних будівельних матеріалів. Має токсичну дію і володіє властивостями загально-отруйної речовини, притуплює кисневий обмін в клітинах м'язів і нервової системи.

Нейтралізується водою, інертними газами та порошковими сумішами.

5. Соляна кислота - безколірна рідина, легко випаровується і димить на повітрі Добре розчинна у воді Не горить, небезпечна при вдиханні.

Нейтралізується гашеним вапном, кальцинованою содою, каустичною содою

[1,с 39-41].

Розділ ΙΙΙ. Перша допомога при отруєнні хімічними речовинами

Дата добавления: 2017-02-01