Основні види і жанри публічного мовлення

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №4

Теоретичні питання:

1. Види красномовства: а) академічне; б) громадсько-політичне; в) судове;

г) дипломатичне; д) ділове; е) церковно-богословське; є) соціально-побутове.

2. Основні жанри публічного мовлення.

Вправа 1. Пояснити, у промовах якого виду публічного мовлення повідомляються нові або розглядаються вже відомі для слухачів факти, узагальнюються результати проведення наукових досліджень, експериментів, висунутих гіпотез, та подаються для обговорення нові підходи до відомих явищ. Назвати та схарактеризувати жанрове розмаїття цього виду публічного мовлення.

Вправа 2. Вказати, які промови мають виконувати триєдину функцію (з’ясувати, довести, переконати → вплинути) і яку назву має відповідний вид публічного мовлення. Назвати жанри цього виду красномовства.

Вправа 3. Схарактеризувати за метою, сферою застосування й жанрами такі види публічного мовлення, як дипломатичне й громадсько-політичне. Розповісти про ораторський досвід видатних дипломатів, політиків, урядовців.

Вправа 4. З’ясувати роль і значення парламентських промов. Сформулювати вимоги до сучасної парламентської промови та проілюструвати її прикладами.

Вправа 5. Пригадати, який із найдавніших видів красномовства представлений такими жанрами, як проповідь, промова на соборі, ритуальна промова, промова на освяченні храму. Назвати яскравих представників цього виду красномовства.

Вправа 6. Пригадати, який відомий ще з часів Давньої Греції вид красномовства сьогодні називається соціально-побутовим і в яких жанрах він представлений. Проілюструвати відповідь прикладами.

Вправа 7. Спираючись на попередні завдання (1-6), назвати та записати види публічного мовлення і довести, ілюструючи прикладами, справедливість твердження, що види красномовства не є замкнутими системами, що границі між ними є рухомими.

Вправа 8. Наведену таблицю доповнити відповідною інформацією. Проілюструвати таблицю прикладами і з’ясувати взаємодію видів публічного мовлення.

№ п/п	Види публічного мовлення	Жанри
1.	Академічне	???
2.	Громадсько-політичне	???
3.	???	прокурорська (обвинувальна), адвокатська (захисна), самозахисна промови, промови потерпілого, свідків; громадсько-обвинувальна промова
4.	Дипломатичне	???
5.	Ділове	???
6.	Духовне (церковно-богословське)	???
7.	???	Ювілейна, застільна (тост) вітальна, ритуальна промови, поздоровлення.

Вправа 9. Пригадати вітальні промови, які вам доводилося чути, і порівняйте їх з іншими жанрами соціально-побутового красномовства. З’ясувати спільне і відмінне між ними.

Вправа 10. Прокоментувати наведене міркування А.П.Чехова щодо ролі і значення видів ораторського мистецтва та обґрунтувати ступінь актуальності його думки для поколінь 21 століття.

Ми, російські люди, любимо поговорити й послухати, але ораторське мистецтво в нас у повному занепаді. У земських і дворянських зібраннях, учених засіданнях, на парадних обідах та вечерях ми соромливо мовчимо, або ж говоримо мляво, беззвучно, „понуривши бороди”, не знаючи, що не вміємо говорити коротко й незнайомі з тією грацією мовлення, коли при найменшій витраті сил досягається відомий ефект – небагато (за кількістю), але багато про що (за змістом). Лат: non multum sed multa.

У нас багато присяжних повірених, прокурорів, професорів, проповідників, у яких за сутністю їхніх професій слід було б передбачити ораторську жилку, в нас багато закладів, які називаються „говорильними”, тому що в них за обов’язками служби багато й довго говорять, але в нас зовсім немає людей, які вміють висловлювати свої думки ясно, коротко і просто. В обох столицях нараховується справжніх ораторів п’ять-шість, а про провінційних златоустів нічого не чути.

На кафедрах у нас сидять заїки й шептуни, яких можна слухати і розуміти, лише пристосувавшись до них, на літератур6них вечорах дозволяється читати навіть дуже погано, тому що публіка давно вже звикла до цього, і коли читає свої вірші який-небудь поет, то вона не слухає, а лише дивиться.

І в давні, і в новітні часи ораторство було одним із найсильніших важелів культури. Немислимо, щоб проповідник нової релігії не був водночас і захоплюючим оратором.

Усі кращі державні люди в епоху процвітання держав, кращі філософи, поети, реформатори були водночас і кращими ораторами. „Квітами” красномовства був устелений шлях до всякої кар’єри, і мистецтво говорити вважалося обов’язковим.

Можливо, і ми колись дочекаємося, що наші юристи, професори і взагалі посадові особи, зобов’язані по службі говорити не тільки вчено, але й зрозуміло і гарно, не будуть виправдовуватися тим, що вони „не вміють” говорити. Адже в принципі для інтелігентної людини погано говорити повинно б вважатися такою ж непристойністю, як не вміти читати й писати, і у справі освіти і виховання навчання красномовства мало б бути обов’язковим.

Вправа 11. Навести переконливі приклади на підтримку думки А.Чехова, що „ ораторство – один із найсильніших важелів культури ”.

Дата добавления: 2017-02-01