Лексика чеської мови

РОЗДІЛ 1. Лексикологія

Чеська мова, як і будь-яка інша,складається із слів. Усі слова, вживанні в ній, становлять її лексику,або словниковий склад. Розділ мовознавчої науки,об’єктом якого є вивчення словникового складу мови, називається лексикологією.
Лексика може досліджуватись з різних поглядів,зокрема вивчають її в діахронічному і синхронічному плані, на підставі чого розрізняють лексикологію історичну і лексикологію сучасної мови, або описову. Історична лексикологія досліджує закономірності формування,розвитку і збагачення словникового складу мови від найдавніших часів і до його сучасного стану. Для цього використовується як метод етимологізації, що допомагає визначити походження слова, розкрити його первинне значення і простежити характер та історію, змін, яких воно зазнало в процесі своєї еволюції, так і різноманітні свідчення писемних пам’яток різних періодів. Лексикологія описова вивчає обсяг і властивості словникового складу, як він представлений у мові нашого часу, тобто яким він є на сучасному етапі розвитку мови.
Отже предметом вивчення лексикології сучасної чеської мови є обсяг і характер словника,що властивий чеській мові в її літературному вияві на сучасному етапі існування й розвитку.
Описова лексикологія чеської мови обіймає велике коло питань, які належать до її компетенції. Вихідною передумовою такого вивчення є положення про те, що лексика будь-якої мови не становить механічної сукупності слів, а являє собою певну систему, елементи якої співвідносні і взаємозв’язані, підпорядковані внутрішнім закономірностям цієї системи. Хоч вона у порівнянні з фонетикою і граматикою,найбільш відкрита для впливу екстралінгвістичних факторів.
Лексикологія – одна з лінгвістичних наук про слово, що вивчає його в лексичній системі мови; вона розв’язує також практичні питання,перш за все пов’язані з лексично нормою,засвоєння якої є однією з передумов правильного вживання слів,отже,й піднесення культури усного й писемного мовлення.

1.2. СЛОВНИКОВИЙ СКЛАД МОВИ
Словниковий склад мови, як і сама мова,перебуває весь час у русі. В ньому постійно відбувається різні зміни, викликані й зумовлені дією як внутрішніх закономірностей його розвитку, так і поза лінгвістичними факторами. Причому зміни ці неоднаково охоплюють весь словниковий склад. Значно менше,повільніше, порівняно з іншими групами слів, змінюється основний лексичний фонд, що становить, так би мовити, ядро словникового складу мови, найбільш сталу критерію слів.
Переважну частину основного лексичного фонду чеської літературної мови становлять слова, що з’явились у ній давно, пережили довгі віки і продовжують жити і тепер. За походженням це слова спільнослов’янські, спільносхіднослов’янькі, або давньоруські, а також власне чеські. Розмір словникового запасу точно не визначено. Розвиток словникового запасу є тривалим процесом, який закінчується якщо є постійна зміна. Словниковий запас може бути виявлений ​​тільки в мертвих мовах, але і тут це не зовсім точно. Для живої мови словниковий запас повідомляє кількість словників, або кількість словникових статей в них. Навіть самі великі словники не в змозі захопити повну картину поточного словника. До спеціальних словників належать термінології, фразеології, словників неологізмів і т.д. Словниковий запас індивідуально еволюціонує відповідно до потреб особистості і суспільства. Нові одиниці словникового запасу, випливають з державної мови або проникають в іноземну мову.

Розширити словниковий запас можна кількома способами:

а) словотвір - висновок (похідна), композиція (склад), скорочення (абревіатура)

б) зміна словесного значення

в) прийняття іноземних мов

г) буквальний переклад

Ці процеси є загальними для чеської мови.

Дата добавления: 2017-02-01