Після трансплантації

ІМУНОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ РЕЦИПІЄНТА

Імунологічний моніторинг після пересадження алогенного органа полягає в спостереженні за імунною реактивністю реципієнта з метою прогнозування кризу відторгнення. Одним із найефективніших методів вирішення цього завдання є тонкоголкова аспіраційна біопсія, що дає змогу судити про процеси in situ, тобто в самому алотрансплантаті. Цей метод, порівняно зі звичайною пункційною біопсією, малотравматичний та високоінформативний. Метод тонкоголкової аспіраційної біопсії з наступним дослідженням клітинного аспірату за допомогою гістохімічних або імунофлюоресцентного методів дозволяє простежити в динаміці за зміною клітинного інфільтрату відповідно до механізму розвитку кризу відторгнення. При цьому представництво клітин може змінюватися від CD4, CD8 (Т-лімфоцити) і CD19, CD21 (В-лімфоцити) до інфільт­рації алотрансплантата макрофагами (CD80) і сегментоядерними лейкоцитами, що свідчить про розвиток необоротного гострого кризу відторгнення.

Щодо показників системного імунітету, то на практиці в процесі моніторингу насамперед враховують кількісне співвідношення CD4⁺- і CD8⁺-клітин, так званий імунорегуляторний індекс. Відомо, що в здорової людини Т-хелперів у 2—3 рази більше, ніж Т-супресорів. Нормальну функцію пересадженого органа спостерігають у разі приблизно рівної кількості цих клітин, тобто, коли імунорегуляторний індекс становить 1.0–1,3. Підвищення імунорегуляторного індексу є фактором ризику кризу відторгнення, а критичне зниження — фактором ризику інфекційного ускладнення. В обох випадках зміну імунорегуляторного індексу вважають негативною прогностичною ознакою.

Під час діагностики і прогнозування кризу відторгнення важливим є дослідження рівня ІЛ-2 в сироватці крові. У процесі імунологічного розпізнавання й активації Т-лімфоцитів, що призводить до індукції цитоксичних (специфічних) Т-кілерів, провідну роль відіграє саме цей цитокін. Процес активації Т-кілерів починається з впливу IJI-2 на специфічні IJI-2-чутливі рецептори на поверхні спочиваючих Т-клітин. Важливе значення має також ІЛ-1 — цитокін, продукований активованими макрофагами. Методи дослідження продукції ІЛ-І і ІЛ-2, а також експресії рецепторів до них перед пересадженням і в ранній посттрансплантаційний період є високоінформативними і дають змогу прогнозувати в динаміці активність імунної відповіді реципієнта на HLA-антигени донора. Поганою прогностичною ознакою є високий рівень IЛ-2 у сироватці крові реципієнта до пересадження органа.

При кризі відторгнення алогенної нирки рівень ІЛ-2 підвищується як у плазмі, так і в сечі реципієнта. Існує думка, що підвищення рівня ІЛ-2 у сечі корелює з активністю ефекторних цитотоксичних лімфоцитів (Т-кілерів) у паренхімі трансплантата.

Експресію рецепторів до ІЛ-2 визначають за допомогою методу імунофлюоресцентного аналізу, використовуючи моноклональні антитіла.

Дата добавления: 2017-02-01