Кормові препарати для сільськогосподарських тварин

ПРОМИСЛОВА БІОТЕХНОЛОГІЯ

РОЗДІЛ 7

Промислова біотехнологія

РОЗДІЛ 7.

7.1Кормові препарати для сільськогосподарських тварин 320

7.1.1.Отримання кормового білка

7.1.2.Виробництво незамінних амінокислот

7.1.3.Кормові вітамінні препарати

7.1.4.Виробництво антибіотиків

7.1.5.Кормові ліпіди

7.1.6.Ферментні кормові препарати

7.2. Біотехнологічні методи консервування кормів

7.3Біотехнологічна інтенсифікація процесів травлення в рубці жуйних

Контрольні запитання

Промислова біотехнологія − це наука про одержання різних цільових продуктів на основі життєдіяльності мікроорганізмів. її основою є робота з мікробними організмами. А тому, промислова мікробіологія (або технічна мікробіологія) в даний час є самостійною і найбільш великотоннажною галуззю сучасної промислової біотехнології. Величезна різноманітність мікроорганізмів, які утилізують як ростові субстрати різні сполуки, у тому числі відходи, дозволяє отримувати широкий спектр біологічно активних сполук, а також здійснювати корисні для людини реакції, включаючи знешкодження відходів, трансформацію і здобуття енергії, і багато іншого.

У даний час в різних процесах промислової мікробіології одержують близько 200 сполук, що мають комерційну цінністю. Найважливішими серед них є: амінокислоти, антибіотики, антиметаболіти, антиоксиданти, білки, вітаміни, гербіциди, інсектициди, коферменти, ліпіди, нуклеїнові кислоти, органічні кислоти, пігменти, полісахариди, протипухлинні агенти, ферменти, нуклеотиди, емульгатори.

Усі незамінні амінокислоти повинні міститися у білках їжі в певних співвідношеннях, що відповідають потребам даного організму. Якщо хоч би однієї амінокислоти не вистачає, то інші амінокислоти, що є в надлишку, не використовуються для синтезу білків (відповідно до механізму синтезу білків). За таких умов для забезпечення подальшого синтезу білкових речовин і підтримки життєдіяльності організму буде потрібна додаткова кількість харчового або кормового білка, внаслідок чого має місце перевитрата кормів і підвищення собівартості продукції тваринництва.

Для запобігання перевитрати кормів необхідно контролювати збалансованість білків корму за вмістом незамінних амінокислот і загальної кількості білка в кормі. Для оцінки амінокислотного складу білків визначають показники, що характеризують їх біологічну поживну цінність. Кормові і харчові білки, що мають оптимальний вміст незамінних амінокислот, називають біологічно повноцінними білками.

У результаті узагальнення численних даних досліджень амінокислотного складу білків Міжнародною організацією з продовольства і сільського господарства (ФАО), створеною при ООН, розроблено рекомендації, в яких дається оптимальний вміст незамінних амінокислот у харчових і кормових білках. Ці рекомендації використовуються як еталон за оцінки біологічної поживної цінності різних білків. Наприклад, якщо прийняти за 100% біологічну цінність еталонного, за рекомендаціями ФАО, білка, то біологічна цінність більшості тваринних білків становить 90...95%, білків вегетативної маси бобових трав − 80...90%; білків зерна зернобобових і насіння олійних культур, картоплі, коренеплодів, овочів, вегетативної маси багатьох трав'янистих рослин − 75...85%; білків зерна більшості злакових культур − 60...70%; особливо низька біологічна цінність білків зерна кукурудзи − 52...58%.

Якщо вміст білків у рослинній масі, що використовується для годівлі сільськогосподарських тварин, нижче норми, для того, щоб уникнути перевитрати кормів і підвищення собівартості тваринницької продукції, кількість білка в кормі балансують введенням білкових добавок. Нестачу до норми вмісту будь-якої амінокислоти балансують додаванням в корм чистих препаратів дефіцитних амінокислот або білкової маси, що має вищий вміст даної амінокислоти порівняно з еталоном.

Найбільш збалансований вміст незамінних амінокислот мають білки насіння сої (табл. 10). У них бракує до еталону лише метионіну і триптофану. Відносно високу біологічну цінність мають також білки зерна рису і гороху. У той же час зернові культури, що вирощуються в нашій країні − пшениця, кукурудза, ячмінь − відрізняються незбалансованим амінокислотним складом білків. У білках зерна пшениці і ячменю дуже мало міститься лізину, метионіну й ізолейцину, а в білках зерна кукурудзи ще і триптофану.

Високою інтенсивністю синтезу білків відрізняються багато мікроорганізмів, причому білки мікробних клітин мають збільшений вміст незамінних амінокислот. Спеціальними дослідами було проведено харчову і токсикологічну оцінку білкової мікробної маси, яка показує, що клітини деяких мікроорганізмів можна використовувати як концентровані кормові добавки, що не поступаються за біологічною, цінністю білків соєвому шроту або рибному борошну.

Таблиця 10

Вміст незамінних амінокислот у різних білках (г у 100 г білка)

Амінокислоти	Молоко корови	Еталон ФАО	Соя	Горох	Рис	Пшениця	Кукурудза	Ячмінь
Лізин	6,6	4,2	6,6	6,5	3,5	2,6	2,5	3,2
Триптофан	1,4	1,4	1,3	0,8	1,3	1,3	0,6	1,2
Метионін	2,4	2,2	1,4	1,4	2,9	1,7	2,1	1,7
Треонін	4,6	2,8	3,8	3,8	3,5	2,6	3,2	2,9
Валін	6,9	4,2	5,4	4,5	6,5	4,6	4,4	5,4
Лейцин	9,9	4,8	7,9	6,5	8,0	6,9	11,2	7,2
Ізолейин	6,6	4,2	5,3	5,0	4,6	3,4	2,7	3,5
Фенілаланін	4,9	2,8	5,1	4,8	5,2	4,3	4,1	5,1

Мікроорганізми як джерела кормового білка мають ряд переваг порівняно з рослинними і навіть тваринними організмами. Вони відрізняються високим (до 60% сухої маси) і стійким вмістом білків, у той час як у рослинах концентрація білкових речовин значно змінюється залежно від умов вирощування, клімату, погоди, типу ґрунту, агротехніки та ін.

Дата добавления: 2017-02-01