Кормові ліпіди

Крім білків, вуглеводів і вітамінів невід'ємним компонентом кормів сільськогосподарських тварин є ліпіди, що містять поліненасичені жирні кислоти − лінолеву, ліноленову, арахідонову, які не можуть синтезуватися в організмі тварин і, отже, повинні надходити з їжею. Поліненасичені жирні кислоти, так звані незамінні, беруть участь у будові клітинних мембран, входячи до складу структурних ліпідів. За нестачі незамінних жирних кислот знижується інтенсивність росту сільськогосподарських тварин, опірність організму інфекції, пригнічується їх репродуктивна функція.

Основне джерело незамінних жирних кислот для сільськогосподарських тварин – різні рослинні продукти, що входять до складу кормів. Проте дуже часто в рослинних кормах міститься мало ліпідів або вони мають несприятливий склад жирних кислот, що погіршує поживну цінність кормів. Для балансування кормових раціонів сільськогосподарських тварин за вмістом незамінних жирних кислот здійснюється пошук нових джерел біологічно повноцінних ліпідів, які доречно було б використовувати як висококонцентровані кормові добавки. Досліди показують, що найбільш перспективними промисловими продуцентами ліпідів, близькими за складом до рослинних жирів і придатними для використання в кормових цілях, є дріжджі і мікроскопічні гриби, які найчастіше накопичують внутріклітинні ліпіди, проте відомі види, що здатні їх виділяти в культуральну рідину. У клітинах цих мікроорганізмів зазвичай міститься від 25% до 70% ліпідів з розрахунку на суху масу, які на 40... 90% представлені триацилглицеринами і на 5...50% − фосфоглицеридами. У них також багато міститься стероїдних речовин (до 1,0... 1,5% на суху масу), головним чином це − ергостерин, з якого в організмі тварин утворюється вітамін D₂.

Ліпідні компоненти дріжджів і мікроскопічних грибів мають досить сприятливий склад жирних кислот, у них міститься багато олеїнової (20...50% від загальної кількості жирних кислот), лінолевої (до 50%) і ліноленової (до 17... 19%) кислот і мало важкозасвоюваних організмом тварин кислот (оксикислот, кислот з непарним числом вуглецевих атомів або розгалуженим ланцюгом). Багато ліпідів (50...60% від сухої маси) здатні накопичувати деякі штами дріжджів Rhodotorula, Lipomyces, Cryptococcus. Клітини дріжджів роду Candida синтезують менше ліпідів (20...40%), проте відрізняються високою швидкістю росту і здатністю добре утилізувати різноманітні джерела сировини. Мікроскопічні гриби можуть синтезувати до 40...50% високоцінних ліпідів, схожих за складом жирних кислот із рослинними жирами.

Внаслідок того, що в клітинах мікроорганізмів утворюються активні комплекси гідролітичних ферментів, вони здатні утилізувати як джерела вуглецю різноманітні субстрати − гідролізати рослинних відходів, після спиртову барду, молочну сироватку, мелясу, відходи зернопереробної промисловості, вуглеводні нафти,

низькомолекулярні спирти (метанол, етанол). Як джерело азоту в поживне середовище додають дріжджовий або кукурудзяний екстракт, солі амонію, сечовину, та при цьому суворо контролюють співвідношення вуглецю і азоту, оскільки при надлишку азоту знижується утворення ліпідів у клітинах мікроорганізмів (оптимальне співвідношення C:N = 320...400).

Крім джерел вуглецю і азоту в поживне середовище також додають Р, Са, Mg, Zn, Fe, Mn, вітаміни групи В, токоферол. У процесі вирощування на поживному середовищі спочатку спостерігається інтенсивний ріст мікроорганізмів і відносно незначне накопичення ліпідів. Посилений синтез ліпідів спостерігається на початку стаціонарної фази розвитку мікроорганізмів.

За вирощування продуцентів кормових ліпідів підтримується температура 20...30°С, оскільки за вищої температури знижується вихід ліпідів, а в ліпідах зменшується частка поліненасичених жирних кислот. У процесі ферментації необхідно підтримувати режим інтенсивної аерації, оскільки для окислення вуглецевих субстратів необхідним є кисень. Він також потрібен для синтезу ненасичених жирних кислот, тому поліпшення аерації стимулює збільшення виходу незамінних жирних кислот.

Після закінчення ферментації мікробна маса відокремлюється від залишків субстрату і висушується майже за такою ж технологією як і кормові дріжджі. Для покращання фізичних властивостей до висушеного продукту додають висівки або кукурудзяне борошно.

Поряд з отриманням кормових ліпідів на основі ферментації мікроорганізмів розробляються також технології виробництва комплексних мікробних препаратів, що містять білки, ліпіди, каротиноїди й інші цінні поживні речовини, які дозволяють балансувати корми одночасно за декількома компонентами. Так, наприклад, отримано значний ефект при введенні в кормовий раціон птиці білково-ліпідної біомаси дріжджів Lipomyces lipoterus, що містить 18...20% білків і 27...29% ліпідів, а також біомаси гриба Blakeslea trispora з вмістом білків 30% і ліпідів 28%. Слід зазначити, що ліпіди мікроорганізмів можуть бути використані не лише в кормовиробництві, а і як замінники рослинних харчових жирів для технічних потреб (лакофарбна, хімічна промисловість). Так приблизно 20% від вироблюваних у світі рослинних жирів витрачається на технічні, нехарчові цілі.

Дата добавления: 2017-02-01