Визначення густини розчинів

Теоретичні відомості

План проведення заняття

Уміти

Знати

Навчальна мета

Матеріальне забезпечення

ВИЗНАЧЕННЯ ГУСТИНИ РОЗЧИНІВ

Ареометр, спиртомір, спиртометр, цукрометр, лактометр, уро­метр, пікнометр, волюмометр, пікнометр-волюмометр, денсиметр.

1. Прилади для визначення густини різних розчинів.

2. Залежність густини розчину від температури.

1. Користуватися ареометром, спиртометром, стертоміром, цукрометром, лактометром, урометром, денсиметром, пікномет­ром, волюмометром, пікнометр-волюмометром.

2. Визначати густину різних розчинів.

1. Вивчення будови приладів для визначення густини різних рідин: ареометрів, лактометрів, спиртометрів, спиртомірів, уро­метрів, пікнометрів, волюмометрів, пікнометр-волюмометрів, ден­симетрів, цукрометрів.

2. Визначення густини деяких розчинів.

Густина речовини є однією з основних фізичних величин, яка характеризує її властивості. Густина — це кількість маси в одини­ці об'єму. У повсякденній практиці звичайно користуються віднос­ною густиною, тобто відношенням густини даної речовини до гус­тини дистильованої води за температури 4 °С. Густина розчину збільшується із збільшенням концентрації розчиненої речовини.

Густина залежить від температури: при зниженні температури відносна густина збільшується,, а при підвищенні зменшується, тому необхідно завжди відзначати і записувати температуру, за якої проводилось вимірювання. Стандартною температурою, за якої рекомендують ви­значати відносну густину, є 20 °С.

Визначати відносну густину рідин можна за допомогою різних приладів: ареометрів, спиртометрів, цукрометрів, лактометрів, урометрів, пікнометрів (мал. 18).

Ареометри — це скляні трубки з роз­ширенням донизу у вигляді кулі, запов­неної сипучою або спеціальною масою (іноді ртуттю). У вузькій верхній частині ареометра є шкала з поділками. Наймен­ше

значення густини нанесене на шкалі вгорі, а найбільше — внизу, оскільки глибина занурення ареометра залежить від густини рідини.

Існують спеціальні набори ареомет­рів, які призначені для рідин з віднос­ною густиною меншою від одиниці і біль­шою за одиницю. У проміжках між ци­фрами є дрібніші поділки, які дають змогу обчислити відносну густину з точ­ністю до третього десяткового значення. Такі набори ареометрів дуже зручні, тому що є можливість визна­чати відносну густину в широких інтервалах. Зручні для роботи ареометри з вмонтованими в них термометрами, оскільки одночас­но з визначенням густини можна вимірювати і її температуру.

Для визначення відносної густини досліджувану рідину нали­вають у скляний циліндр без носика і бажано без поділок місткістю 250—500 мл. Розмір циліндра повинен збігатися з розміром арео­метра. Рідину не можна наливати в циліндр до країв, щоб вона не переливалась під час занурювання ареометра. Занурювати арео­метр у досліджувану рідину слід обережно, не торкаючись стінок циліндра. Ареометр не випускають із рук доти, доки не стане оче­видним, що він плаває. При визначенні відносної густини ареометр має знаходитись у центрі циліндра і не повинен торкатися дна. Відлік ареометра беруть по верхньому меніску рідини. Після закін­чення роботи ареометр промивають у воді і, витерши його насухо, закривають у спеціальний футляр або ящик.

Для визначення вмісту етилового спирту в розчині використо­вують спиртометри, які показують вміст етилового спирту в граду­сах, та спиртоміри, які показують вміст етилового спирту в об'єм­них відсотках. Відносну густину біологічних рідин визначають за допомогою урометрів. Для визначення густини молока викорис­товують лактометри. Густину розчинів кислотних і лужних елек­тролітів для акумуляторів вимірюють денсиметрами.

Для визначення відносної густини деяких легкорухомих рідин з точністю до четвертого знака зручно користуватись пікнометра­ми. Для цього пікнометр добре промивають, обезжирюють і вису­шують, потім зважують на аналітичних терезах, заповнюють його дистильованою водою і зважують з точністю до 0,0001 г. Після цьо­го воду виливають і заповнюють пікнометр досліджуваною ріди­ною. Після 15-хвилинного відстоювання приладу в термостаті його повторно зважують на аналітичних терезах. По закінченні роботи пікнометри добре миють.

Пікнометри використовують тільки для визначення відносної густини рідини. Густину рідини з невеликою в'язкістю і дуже в'яз­ких рідин зручніше визначати ареометрами, за допомогою спеці­альних гідростатичних терезів Мора або гідростатичних пікно­метрів. Відносну густину порошкоподібних твердих тіл визначають спеціальними пікнометрами-волюмометрами. Для цього дос­ліджуваний матеріал подрібнюють до порошку, беруть точну його наважку на аналітичних терезах і переносять її у волюмометр, у який попередньо наливають рідину до нижньої нульової поділки. У волюмометр наливають солярку, бензин або іншу органічну ріди­ну, яка змочує досліджувану речовину, але не розчиняє її. Після 20-хвилинного відстоювання приладу в термостаті відмічають рівень рідини у волюмометрі. За різницею рівнів рідини до і після добавляння речовини визначають об'єм взятої наважки. Густина твердої речовини дорівнює відношенню маси взятої наважки до знайденого об'єму.

Дата добавления: 2017-02-01