План розслідування 3 страница

1) аналіз окремих слідів (предметів), їх ознак, розташування;

2) використання уявної реконструкції окремих елементів події;

3) моделювання з метою відтворення події, яка відбулася;

4) зіставлення модельованої події і реальної картини місця події.

Така система використовується у разі, коли на місці події виявлені окремі предмети чи сліди злочину і механізм події недостатньо виражений. Огляд місця події при неповному відображенні події злочину необхідно розпочинати з аналізу окремих слідів (предметів), їх ознак, розташування. Цей тактичний прийом дозволяє визначити об'єкти, які мають значення усправи, встановити зв'язки між окремими слідами та їх можливе місцезнаходження.

Наведемо приклад. Дев'ятирічна І. не повернулася зі школи додому. Її було знайдено мертвою в ямі на пустирі біля школи. Огляд місця події ускладнився тим, що ще до приїзду слідчого труп було перенесено до одного з приміщень школи. Під час огляду місця події слідчий проаналізував плями бурого кольору, схожі на кров. Такі плями були виявлені не тільки в ямі, а й на пустирі. Крім того, слідчий виявив на грунті ознаки волочіння трупа. Вивчення цих слідів, їх конфігурації і розташування дало можливість слідчому за 23 метри від ями знайти шпильку для волосся та портфель І. Таким чином, аналіз слідів сприяв дослідженню не тільки місця приховування трупа, а й місця, де було вчинено напад на жертву.

Неповнота події злочину викликає необхідність використовувати уявну реконструкцію його окремих елементів. Уявне реконструювання здійснюється на підставі відображень наявних образів. що виникають у слідчого як наслідок сприйняття певних об'єктів і (або) їх опису.

Уявна реконструкція можлива після ретельного аналізу окремих слідів на місці події. Вона надає широкі можливості висунути припущення щодо відсутніх елементів події, дозволяє відновити (уявно) її деталі, простежити зв'язки і залежності між наявністю (відсутністю) інших деталей.

Так, при огляді торговельного кіоску, з якого була вчинена крадіжка, слідчий звернув увагу на те, що внутрішні стіни пофарбовані зеленою фарбою, яка брудниться. За допомогою уявної реконструкції слідчий припустив, що злочинець при вчиненні крадіжки міг забруднитися фарбою і потім використати обгортковий папір для знищення її слідів. Огляд території біля кіоску дозволив виявити такий папір зі слідами зеленої фарби.

Важливим тактичним прийомом у цій системі виступає моделювання з метою відтворення події, що відбулася. Найбільший інтерес з точки зору пізнавальної функції моделей, які відновлюються в процесі огляду місця події, викликає те, що їх виникнення і руйнування здійснюються в міру виявлення та оцінки доказової інформації. При неповному відображенні події злочину таке моделювання може стосуватися: а) частки події; б) її найбільш загальних рис; в) кількох передбачених моделей.

У ситуації неповного відображення події злочину існує необхідність у зіставленні побудованої моделі події і реальної картини місця події. Такий прийом виконує контрольну функцію, яка дозволяє встановити наявність невідповідностей і суперечностей між ними або підтвердити їх збіг.

Інша система тактичних прийомів використовується у тих випадках, коли подія злочину не знаходить свого явного відображення. Система тактичних прийомів при відсутності явного відображення події злочину охоплює такі прийоми:

1) зіставлення первинних даних з інформацією з місця події;

2) залучення до участі в огляді осіб, які повідомили про злочин;

3) аналіз ознак знищення слідів;

4) аналіз іншої інформації з місця події та її зіставлення зі встановленими фактами.

Відсутність явного відображення події злочину передбачає необхідність використання тактичного прийому, який полягає узіставленні первинних даних з картиною місця події. Цей прийом дозволяє зіставити інформацію, що надходить від потерпілого чи іншої особи, з інформацією місця події. Таке зіставлення надає слідчому можливість припустити, міг чи об'єктивно не міг бути вчинений злочин у цьому місці, які сліди повинні були б залишитися, їхню локалізацію. У процесі зіставлення можуть бути встановлені й певні суперечності, неточності між описом місця потерпілим чи іншою особою і реальним місцем.

Дуже корисним може стати використання такого тактичного прийому системи, як залучення до участі в огляді осіб, котрі повідомили про злочин. Вони можуть надати істотну допомогу слідчому у визначенні меж місця події, виявленні окремих слідів та предметів або ознак їх знищення.

Наступним тактичним прийомом у даній системі є аналіз ознак знищення слідів на місці події. Зміни зі слідами можуть відбуватися як наслідок впливу природних умов або дій злочинця. Злочинець іноді намагається “стерти” відображення події, змінює обстановку на місці злочину. У цьому разі відбувається зміна слідів злочину на сліди їх знищення. Так, у справі про вбивство М. її вбивця С. розчленувала труп на частки і спалила в двох печах: При огляді будинку С. у печах були знайдені обгорілі кістки людини. Вивчення слідів знищення дає можливість отримати інформацію про те, які сліди (предмети) були знищені, які способи використовував злочинець при їх знищенні, які засоби застосовував, які додаткові сліди міг залишити в процесі цієї діяльності.

Система тактичних прийомів, що розглядається, передбачає використання і такого прийому, як аналіз іншої інформації місця події та її зіставлення із встановленими фактами. Окремі деталі місця. події, які не пов'язані безпосередньо з розслідуваною подією, могли вплинути на її механізм. Такі об'єкти зпівставляються із вже встановленими фактами з метою визначення їх належності до справи.

Заслуговує на увагу використання системи тактичних прийомів при фальшивому відображенні події злочину. Така система повинна бути спрямована на виявлення негативних обставин, що несуть у собі інформацію не про істинну подію, а про дані, які порушують природне співвідношення причини і слідства, — про інсценування злочину. Ця система прийомів може бути запропонована у вигляді зіставлення:

1) інформації місця події з традиційним, природним ходом події;

2) інформації місця події з типовими аналогами;

3) слідів (предметів) з довідковими даними;

4) слідів (предметів), виявлених на місці події, між собою;

5) даних місця події з доказами, точно встановленими по справі.

Фальшиве відображення події злочину може бути встановлено шляхом зіставлення інформації місця події з традиційним, природним ходом події. Ця традиційність, природність визначається уявленням слідчого про її закономірний розвиток.

Так, при виявленні трупа, який висить у зашморгу на висоті, що перевищує зріст потерпілого, слідчий висунув версію про самогубство. Потім уявив собі картину того, що трапилося: щоб покінчити життя самогубством у подібних умовах, потерпілому треба було прив'язати мотузку до гачка, надіти зашморг на шию. Тому він повинен був користуватися підставкою достатньої висоти, на якій мали залишитися сліди взуття потерпілого, на підлозі — сліди від підставки. Відсутність підставки або слідів, обов'язкових у разі самогубства, суперечить висунутій версії, виступає щодо неї як негативна обставина.

Слідчий сприймає обстановку місця події як людина, яка володіє спеціальною підготовкою та навичками роботи у даній галузі. Професійні знання допомагають йому визначати докази, що повинні бути виявлені у цих обставинах, співвідносити їх з дійсністю та її особливостями. Можливість розкриття будь-якого інсценування обумовлена, по-перше, тим, що злочинець із суб'єктивних причин не може бездоганно інсценувати обстановку події, бо він не має відповідних знань, у його розпорядженні не завжди є необхідні технічні засоби; по-друге, інсценування об'єктивно не може збігатися з дійсною картиною події. Різниця у змісті цих подій, механізмі утворення слідів, характерні дії учасників накладають певний відбиток на місце події.

Тактичний прийом зіставлення інформації місця події з природним перебігом події дозволяє виявити негативні обставини, що суперечать йому. Так, при уявному порівнянні існуючої обстановки з належною остання завжди відрізняється неповнотою і абстрактністю. Тому, аби успішно здійснювати таке порівняння, треба володіти певними, достатньо повними образами — уявленнями.

Важливе значення має тактичний прийом, який полягає у співставленні інформації місця події з типовими аналогами. Використання аналогії забезпечує перенесення знань відносно одних фактів на інші факти, якщо між відомими і досліджуваними фактами є схожість.

Як типові аналоги можуть бути запропоновані:

1) типові ознаки певного виду злочину;

2) типові способи вчинення та приховування злочинів.

У процесі зіставлення слідів, предметів, ознак з типовими аналогами можуть бути виявлені і такі фактичні дані (або їх відсутність), яких не повинно бути (або вони мають обов'язково бути). Ці негативні обставини виступатимуть своєрідними сигналами фальшивого відображення події злочину.

До пожежної частини надійшло повідомлення про пожежу. Черговий пожежної частини на місці події виявив обгорілий труп жінки. Для проведення огляду місця події і трупа прибули слідчий прокуратури і судово-медичний експерт.

Труп знаходився у кімнаті на підлозі біля столу, поблизу була виявлена праска, ввімкнена в електричну мережу. Кімната була сильно задимлена і закопчена. Картина події свідчила про те, що смерть потерпілої сталася від полум'я та чаду. Однак при ретельному огляді трупа на шиї були виявлені два відбитка підковоподібної конфігурації, їх зіставлення з типовими аналогами (типовими ознаками у разі смерті від дії високої температури) дозволило віднести такі сліди до негативних обставин. Механізм утворення цих слідів випадав з послідовності дій, які характеризують дану подію. Судово-медичний експерт у висновку вказав, що смерть сталася внаслідок ураження електричним струмом, а два підковоподібні сліди на шиї є електромітками.

Як підозрюваний був допитаний чоловік потерпілої, який зізнався У вчиненні вбивства і пояснив, що близько п'ятої години ранку він увімкнув електричний дріт в електромережу, підійшов до жінки, яка спала, і доторкнувся ним до її шиї. Потім він поклав труп у кімнаті на підлогу, ввімкнув праску в електромережу, зачинив двері і пішов на роботу, тобто інсценував смерть жінки від нещасного випадку.

У криміналістичній літературі запропоновані переліки типових ознак, що характеризують ті чи інші способи злочинів. Так, стосовно розслідування вбивств є ознаки, які характеризують повішення, удавлення руками чи зашморгом та ін. Такі ознаки можуть бути використані при огляді місця події як типові аналоги.

Як тактичний прийом у цій системі ефективним є зіставлення слідів (предметів), виявлених в процесі огляду місця події, з довідковими даними, що являють собою типовий опис слідів, їх форми, локалізацію. До довідкових даних можуть бути віднесені й типові сліди, які свідчать про інсценування злочину. Зокрема, до таких даних можуть бути віднесені:

а) наявність трупних плям, що суперечать даній позі трупа (трупні плями на спині трупа, який лежить обличчям додолу);

б) дві (або більше) странгуляційні борозни при наявності одинарної петлі;

в) наявність замкненої странгуляційної борозни і слідів крові з рота чи носа або з інших частин тіла, які розміщуються нетипово стосовно пози трупа (наприклад, слід крові з рота до вуха трупа, який висить у зашморгу);

г) відсутність на руці трупа бризок крові, які повинні попасти на неї при пострілі голову з пістолета з близької відстані при самогубстві, та ін.

Фальшиве відображення події може бути встановлено шляхом зіставлення слідів (предметів), які виявлені на місці події, між собою. Таке зіставлення дозволяє виявити відсутність причинних зв'язків між окремими слідами. Вивчення слідів на місці події сприяє виявленню і таких слідів, що знаходяться у суперечності з іншими.

Як тактичний прийом системи використовують також зіставлення даних місця події з доказами, які точно встановлені по справі. У процесі огляду місця події слідчий має певну інформацію про характер події, а іноді й докази, що підтверджують ті чи інші факти. Тому зіставлення інформації місця події з доказами, які точне встановлені по справі, дає змогу виявити невідповідності між ними і підтверджує штучний характер тих чи інших слідів.

§5. Огляд трупа

Огляд трупа - це слідча дія, що провадиться слідчим або особою, яка провадить дізнання, на місці виявлення трупа з метою виявлення ознак, що дозволяють встановити особу потерпілого, місце, час, обставини і причини смерті, а також длязнайдення ознак, які вказують на можливого злочинця. Огляд трупа провадиться в присутності двох понятих і за участю судово-медичного експерта (або іншого лікаря). Порядок огляду трупа регламентований ст. 192 КПК України.

При огляді трупа встановлюють фактичні дані, доступні безпосередньому спостереженню; фіксуються положення і поза трупа, стать, приблизний вік, особливості одягу і взуття, предмети, сліди, документи, що є на трупі і біля нього, а також тілесні ушкодження і трупні зміни.

Огляд трупа складається з двох етапів - загального і детального. При загальному огляді досліджується:

1) поза трупа і його положення на місці події;

2) зовнішній стан одягу на трупі;

3) знаряддя заподіяння смерті, що знаходяться на трупі.

При детальному огляді досліджуються:

1) ложе трупа (ділянка підлоги або грунту під трупом); 2

) одяг трупа;

3) тіло трупа та ушкодження на ньому.

При огляді оголеного трупа фіксуються:

1) угодованість, колір шкіри, статура, вік і стать;

2) трупні явища (охолодження, висихання тіла, трупні плями, ознаки гниття);

3) вид голови та обличчя;

4) вид живота;

5) індивідуальні особливості, які спостерігаються на тілі;

6) ушкодження на трупі.

Частини трупа описуються в такій послідовності: голова - обличчя - шия - груди - живіт - спина - руки - ноги (рис. 24, 25).

Рис. 24. Частини тіла людини (вигляд зпереду).

Зони голови:1 - тім’яна зона; 2 - зона чола; 3 - скронева зона; очноямкова зона; 5 - носова зона; 6 - ротова зона; 7 - підборідна зона. Зони шиї:8 - передня зона шиї; 9 - грудино-ключично-соскова зона; 10 - бічна зона шиї; 11 - вийна зона. Зони грудей:12 - ключична зона; 13 - підключична ямка; 14 - підключична зона; 15 - грудна зона; 16 - зона грудної залози; 17 - зона під грудною залозою; 18 - бічна зона грудей. Зони живота:19 - верхня зона живота (надчеревна); 20 - підреберна зона; 21 - пупочна зона; 22 - бічна зона живота; 23 - лобкова зона; 24 - пахова зона (нижня зона живота, підчеревна). Зона статевих органів:25 - статевий член. Зони верхніх кінцівок:26 - зона плечового відростка; 27 - дельтоподібна зона; 28 - зона пахви; 29 - пахвова ямка; 30 - передня зона плеча; 31 - внутрішня (бічна) зона плеча; 32 - зовнішня (бічна) зона плеча; 33 - передня зона ліктя; 34 - внутрішня (бічна) зона ліктя; 35 - зовнішня (бічна) зона ліктя; 36 - задня зона ліктя; 37 - зона ліктьового відростка; 38 - долонна зона передпліччя; 39 - ліктьова зона передпліччя; 40 - променева зона передпліччя; 41 - задня (тильна) зона передпліччя; 42 - долонна зона кисті; 43 - долонна зона пальців; 44 - тильна зона кисті; 45 - тильна зона пальців. Зони нижніх кінцівок:46 - підпахова зона; 47 - зона вертіла; 48 - передня зона стегна; 49 - внутрішня (бічна) зона стегна; 50 - зовнішня (бічна) зона стегна; 51 - передня зона коліна; 52 - зона надколінної чашки; 53 - передня зона гомілки; 54 - внутрішня (бічна) зона гомілки; 55 - задня зона гомілки; 56 - внутрішня (бічна) лодижкова зона; 57 - тильна зона стопи; 58 - тильна зона пальців; 59 - п’яткова зона; 60 - зовнішня (бічна) зона гомілки.

Рис. 25. Частини тіла людини (вигляд ззаду).

Зони голови:1 - тім’яна зона; 2 - скронева зона; 3 - потилична зона; 4 - сосцевидна зона. Зони шиї:5 - вийна ямка; 6 - вийна зона. Зони грудей:7 - бічна зона грудей; 8 - підреберна зона. Зони живота:9 - бічна зона живота. Зони спини:10 - надлопаткова зона; 11 - серединна зона спини; 12 і 13 - міжлопаточна зона; 14 - лопаткова зона; 15 - підлопаткова зона; 16 - поперечна зона; 17 - крижова зона. Зона промежини:18 - промежина. Зони верхніх кінцівок:19 - зона плечового відростка; 20 - дельтоподібна зона; 21 - зовнішня (бічна) зона плеча; 22 - передня зона плеча; 23 - задня зона плеча; 24 - задня зона ліктя; 25 - зона ліктьового відростка; 26 - зовнішня (бічна) зона ліктя; 27 - задня (тильна) зона передпліччя; 28 - променева зона передпліччя; 29 - ліктьова зона передпліччя; 30 - долонна зона передпліччя; 31 - долонна зона кисті; 32 - долонна зона пальців; 33 - тильна зона кисті; 34 - тильна зона пальців. Зони нижніх кінцівок:35 - безіменна зона; 36 - сіднична зона; 37 - зона вертіла; 38 - задня зона стегна; 39 - внутрішня (бічна) зона стегна; 40 - зовнішня (бічна) зона стегна; 41 - задня зона коліна; 42 - ікроніжна зона; 43 - задня зона гомілки; 44 - зона за зовнішньою (бічною) щиколоткою; 45 - зовнішня (бічна) лодижкова зона; 46 - тильна зона стопи; 47 - п’яткова зона; 48 - підошовна зона стопи; 49 - підошовна зона пальців; 50 - зовнішня (бічна) зона гомілки.

При огляді одягу і взуття на трупі звертається увага на те, що саме одягнуто та в якій послідовності; стан одягу і взуття; ушкодження (розриви, розрізи, відірвані частини) і забруднення; конфігурація країв ушкодженого одягу (рівні, нерівні та ін.); вміст кишень.

Труп фотографують, складають схеми, виготовляють зліпки і відбитки слідів, беруть зразки волосся, крові, тканин тіла, відбитки пальців.

§6. Фіксація результатів огляду місця події

Основним способом фіксації результатів огляду місця події є складання протоколу. Методами фіксації також є плани (схематичні чи масштабні), фотознімки, що ілюструють місце події, його окремі вузли, сліди, речові докази.

Складання протоколу огляду місця події вимагає додержання певних вимог. Протокол має бути повним, містити детальний опис окремих слідів, інших обставин злочину.

Протокол огляду місця події складається з трьох частин: вступної, описової та заключної.

Вступна частина протоколу містить такі відомості:

а) час і місце складання протоколу;

б) прізвища посадових осіб і понятих (щодо останніх — прізвища, імена та по батькові, домашні адреси);

в) підстави для проведення огляду;

г) правове обґрунтування огляду (посилання на відповідні статті КПК);

ґ) відмітка про роз'яснення учасникам огляду і понятим їхніх прав і обов'язків;

д) умови проведення огляду (погода, температура повітря, освітлення);

е) час початку і закінчення огляду.

Описова частина протоколу має містити відомості щодо загальної характеристики місця події, його оточення, меж підданої огляду території. Описуються також шляхи підходу до даного місця і шляхи відходу; щодо самого місця огляду — стан входів, суміжних приміщень, сходів, дверей, вікон, запорів. Далі необхідно послідовно описати окремі об'єкти (предмети, сліди, речові докази, трупи) із зазначенням їх місцезнаходження, ознак і застосованих способів виявлення, вилучення та фіксації. У протоколі мають бути описані негативні обставини у міру їх виявлення.

Відносно виявлених слідів і предметів у протоколі вказуються: найменування виявленого, його місцезнаходження, розмір, форма, колір, а також окремі ознаки. У випадках, коли названі об'єкти фіксуються, у протоколі вказуються місце і способи їх виявлення, а також способи фіксації.

Заключна частина протоколу повинна містити відомості про вилучені предмети і сліди, умови їх фіксації (фотозйомка, відеозапис, умови їх виконання, кількість кадрів, дані про чутливість плівки, видержку). У заключній частині має знайти своє відображення інформація про додані плани, схеми, малюнки, фотознімки. Наприкінці протоколу наводяться зауваження понятих і учасників огляду щодо здійснених слідчим дій. За відсутності зауважень у протоколі робиться відмітка про те, що таких зауважень не надійшло. Протокол підписує слідчий і всі особи, які брали участь в огляді, та поняті.

До протоколу огляду місця події мають додаватися плани місця події (схематичні чи масштабні), схеми, фотознімки, плівки відеозапису.

При складанні протоколу огляду місця події необхідно дотримуватись вимог щодо термінології. Не слід вживати невизначених понять: “біля”, “неподалік”, “ліворуч”, “праворуч”, “поряд” тощо.

У протоколі також не можуть мати місця чіткі найменування тих предметів чи слідів, характеристика яких у період огляду не визначена. Наприклад, не слід писати “плями крові”, “гільза від патрона пістолета “Макарова”, “шматочки мозкової речовини” тощо. У таких випадках у протоколі виявлене треба зазначати виразам типу “плями, що нагадують кров”, “шматочки речовини, що нагадує мозкову речовину”.

Протокол повинен відбивати свого роду логіку огляду місця події, тобто послідовність усіх виконаних дій. Такий опис дозволить досить повно уявити картину місця події, а отже, й побудувати уявну модель події злочину.

Одним із методів фіксації місця події є фотозйомка та відеозапис Традиційними видами фотозйомки є орієнтуюча, оглядова, вузлова, детальна. У випадках, коли на місці події знайдені сліди або речові докази (дрібні частки, сліди рук) і вони не можуть бути вилучені внаслідок різних причин використовуються методи масштабної та великомасштабної фотозйомки.

Поряд з фотозйомкою може бути проведений відеозапис. Він застосовується у випадках, коли подія ще не завершена (пожежа, екологічна катастрофа, автопригода), або в інших випадках, якщо слідчий вважає це за потрібне.

Додатками до протоколу огляду місця події можуть бути плани та схеми. План — це графічне площинне зображення (креслення) даного місця, виконане у масштабі чи схематично (у вигляд схеми). Різниця між планом і схемою полягає в тому, що перший виконується у масштабі, другий — без масштабу, орієнтовно, із зазначенням розмірів об'єктів, їх форми та відстаней між ними.

Плани та схеми можуть бути загальними, що охоплюють приміщення чи значну частину місцевості, та окремими, щовідображають лише безпосередньо місце події або його найважливішу частину (наприклад, кімнату, де вчинено злочин).

Залежно від місця події складаються плани відкритої місцевості і приміщень. План приміщень може бути площинним простим (рис. 26) або розгорнутим (рис. 27). На останньому зображують не тільки підлогу кімнати з розташованими на ній речами, а й в розгорнутому вигляді стіни кімнати з усіма предметами і слідами, що на них є, а також стелю, коли на ній є якісь ознаки, що підлягають фіксації. У разі потреби на стіни наносять проекцію предметів обстановки, що розташовані біля них.

1 - письмовий стіл; 2 - тумбочка; 3, 4, 5 - крісла; 6 – платтяна шафа; 7 – диван; 8 – книжкові стелажі; 9 – труп Слідчий Поняті (підписи)

Рис. 26. Схематичний площинний план кімнати

1 – письмовий стіл; 2 – телевізор; 3, 4, 5 – стільці; 6 – сервант 7 - шафа; 8 – диван; 9 - книжкові полиці; 10 - труп; 11, 12 - кульові пробоїни у вікні Слідчий Поняті (підписи)

Рис. 27. Розгорнутий масштабний план кімнати

План місцевості викреслюється методом вимірів за спрямованістю або за способом засічок. Останній полягає в тому, що виміри між двома об'єктами і відображення на плані відрізка у відповідному масштабі проводять лише після першого візування. Інші об'єкти візують як з початкової точки, так і з точки, на яку проводилось перше візування. У цьому випадку відрізок між двома даними точками слугує базою зйомки. Таке перехрестя відображає місце розташування об'єкта, на який проводилось візування. Оскільки база зйомки і дві лінії візування утворюють трикутник, то вирахувати відстань від одного об'єкта до іншого нескладно (рис. 28).

Слідчий Поняті (підписи)

Рис. 28. Схема викреслювання плану місцевості за способом подвійних засічок. А - вихідна точка; Б - перший з об’єктів, що наноситься на план; 1,2,3,4,5 - об’єкти, на які провадилося візування з точок А і Б.

На кожному плані або схемі повинні бути: заголовок із зазначенням, що саме накреслено, стрілка з позначенням “північ-південь” для орієнтування на сторони світу, масштаб (на планах), пояснювальні написи про те, що являють собою ті чи інші зображені об'єкти.

При складанні плану чи схеми використовують умовні позначення (табл. 1). Плани і схеми місця події підписують слідчий і поняті.

Таблиця 1. Умовні позначення, які використовуються при складанні схем і планів

	Кам’яна будівля		Міст кам’яний (залізобетонний)
	Дерев’яна будівля		Шосе
	Споруджувана будівля		Грунтовий шлях
	Зруйнована будівля		Стежка
	Окремий двір		Одноколійна залізниця: а - насип; б - полустанок; в - труба
	Кам’яний паркан		Двоколійна залізниця
	Дерев’яний паркан		Кілометровий стовп
	Одностулкові двері		Автомобіль
	Двустулкові двері		Мотоцикли: а - з коляскою; б – без коляски
	Вікно на 2 рами		Велосипед
	Вікно на 1 раму		Труп
	Плита газова		Місце злому
	Плита електрична		Знаряддя злому
	Унітаз		Сокира
	Ванна		Ніж
	Колодязь		Речові докази
	Сходи		Сліди пальців рук
	Город		Сліди ніг: а – поверхневий; б – вдавлений
	Луки		Сліди транспортних засобів: а – поверхневі; б – вдавлені
	Трав’яне болото		Гільза
	Виноградник		Пляма
	Окремий кущ		Стіл
	Окреме дерево: А – хвойне; б - листяне		Шафа
	Мішаний ліс		Ліжко
	Яма, балка		Диван
	Горб, пагорб		Стілець
	Ставок		Рояль
	Міст дерев’яний		Пляшка

До змісту

Глава 17. Допит

§1. Поняття та види допиту

Дата добавления: 2017-02-01