Ключові поняття, категорії, методики

Загальна мета аналізу виробництва продукції – обґрунтування шляхів збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції порівняно з конкурентами, визначення оптимального обсягу, номенклатури й асортименту продукції потрібної якості для укладання договорів з її виробництва та поставки за максимального використання потенціалу

Виробнича програма – це система адресних завдань з виробництва й доставки продукції споживачам відповідної якості та в установлені терміни згідно з договорами поставки у розгорнутій номенклатурі і асортименті.

Аналіз динаміки обсягів виробництва здійснюється на основі таких показників:

· абсолютний приріст валової та товарної продукції підприємства загалом;

· абсолютний приріст обсягів виробництва окремих видів продукції;

· темп зростання обсягу виробництва підприємства загалом;

· темп зростання обсягів виробництва окремих видів продукції;

· темп приросту обсягів валової та товарної продукції підприємства;

· темп приросту обсягів виробництва окремих видів продукції

Мінімальний обсяг реалізації продукції, що забезпечує підприємству беззбиткову роботу (точка беззбитковості), складає основу обґрунтування виробничої програми.

Під «точкою беззбитковості» розуміють мінімально допустимий дохід (МДД), за якого підприємство не отримує прибутку, але і не несе збитку:

де В_пост — умовно-постійні витрати;

Д_заг — загальні доходи підприємства;

М_з — загальний маржинальний дохід підприємства (М_з = Д_заг – В_зм)

В_зм — змінні витрати підприємства.

Рівень фінансової міцності (РФМ), під яким розуміють питому вагу (частку) мінімально допустимого доходу підприємства у сукупному доході розраховується на основі точки беззбитковості. Чим нижчою є частка МДД підприємства у сукупному доході, тим вищий запас його фінансової міцності. Запас фінансової міцності (ЗФМ) вказує на рівень зниження сукупного доходу, який здатне витримати підприємство без загрози стійкості його фінансовому стану і розраховується за формулою:

де МДД — мінімально допустимий дохід;

Д — чистий дохід підприємства;

В_пост — витрати постійні;

В_зм — витрати змінні.

Точка беззбитковості роботи підприємства в натуральних одиницях розраховується за формулою:

Якщо ж планується отримати певний рівень прибутку, то формула набуває такого вигляду:

де В_пост — умовно-постійні витрати;

Q — фактичний обсяг виробництва підприємства;

М_з — загальний маржинальний дохід підприємства (М_з = Д_заг – В_зм)

Р – плановий прибуток

Оптимізація асортименту випуску продукції здійснюється за допомогою різних методів: АВС-аналізу, функціонально-вартісного аналізу (ФВА), методу «Маркон».

Результати АВС-аналізу вказують, яким виробам слід надавати перевагу, а які небажані в асортименті. Вихідною позицією застосування ABC-аналізу є ранжирування виробленої продукції, яка входить у виробничу програму, за трьома групами, які різняться обсягом та рентабельністю. Відповідно до обраних критеріїв виробнича номенклатура за обсягом та рентабельністю поділяється на такі групи:

група А — найважливіша група виробів, яка включає приблизно 15—20% номенклатурних позицій виробничої програми (мале число великого значення)

група В —за важливістю - це середня група, включає 20 % номенклатурних позицій виробничої програми (середнє число середнього значення)

група С —суттєво не важлива, включає 60-65% номенклатурних позицій виробничої програми (велике число малого значення).

При оптимізації асортименту за методом MAPКОН використовуються три цільові параметри, що вказують на ефективність асортиментної позиції:

1)загальна маржа, маржинальний дохід або маржинальний прибуток (МСА):

МСА=PQ-CQ

де Р — ціна одиниці продукції;

З — середні змінні витрати на одиницю продукції;

Q — кількість проданих одиниць продукту;

2) маржа на одиницю продукції (MCU):.

MCU = MCA/Q;

3) відсоток (частка) валової маржі (MCI):

MCI= MCA/(P * Q) або MCU/P.

Аналіз асортименту випуску продукції підприємства за методом МАРКОН передбачає реалізацію таких етапів:

1) складання бази даних;

2) Кожному артикулу надаються двоїні коди (0 і 1) відповідно вказаних параметрів;

3) для аналізу «вигідності» всіх асортиментних позицій будуються грати матриці. Для цього будується таблиця подвійного введення, у вертикальних колонках якої указуються трійки кодів Q, Р, З, а в горизонтальних — трійки кодів MCA, MCU, MCI.

4) В матриці виявляються однорідні групи.

5) Всі асортиментні позиції підприємства заносяться в матрицю МАРКОН, розташування кожного виробу у відповідних секторах матриці свідчить про певні пріоритети в асортиментній стратегії підприємства.

Номенклатура – це перелік найменувань окремих видів продукції і їх кодів, встановлених для відповідних видів продукції у загальному класифікаторі промислової продукції

Асортимент – це перелік найменувань продукції із зазначенням обсягу її виробництва за кожним видом. Він буває груповий, повний, внутрішньо груповий.

Структура – це співвідношення між обсягами випуску окремих видів продукції, яке виражається питомою вагою їх випуску у загальному обсязі випуску продукції

Оновлення асортименту – це процес заміни застарілих видів продукції на сучасні й технічно досконаліші або випуск принципово нової продукції

Оновлення асортименту характеризується такими показниками:

- відношення кількості нових виробів до загальної кількості продукції

- частка вироблених нових видів продукції до загальної вартості продукції (у грошовому виразі)

Якість продукції -це сукупність властивостей і характеристик продукції (або послуг) відповідного рівня, які характеризують ступінь задоволення нею відповідних суспільних потреб.

Показник якості продукції – це кількісна характеристика однієї або кількох властивостей продукції, що становлять її якість.

Середній коефіцієнт сортності – визначається як співвідношення вартості продукції всіх сортів та можливої вартості продукції за ціною 1 сорту

К сорт = Q _i * Ц _і / Q _заг * Ц_{1, де}

К сорт – узагальнюючий коефіцієнт сортності;

Q _{i -} кількість виробленої продукції і- сорту

Ц _{і –} ціна продукції і-го сорту;

Q _{заг –} загальний обсяг випущеної продукції4

Ц_{1 –} ціна продукції і-го сорту

Під конкурентоспроможністю розуміють характеристику продукції, яка показує її відмінність від товару-конкурента як за ступенем відповідності конкретній суспільній потребі, так і за витратами на її задоволення.

Для оцінки конкурентоспроможності необхідно порівняти параметри виробу, який аналізується, і товару конкурента з рівнем, заданим потребою покупця (параметрами, прийнятими за зразок). З цією метою розраховують одиничні і групові показники конкурентоспроможності продукції.

Одиничні показники відображають процентне відношення рівню будь-якого параметру, наприклад технічного, до величини того ж параметру виробу-конкурента (або іншого параметра вибраного за зразок)

де qі - одиничний параметричний показник;

Рі - величина параметру виробу, що досліджується;

Р_іо - величина параметру виробу, прийнятого за зразок.

Груповий показник (G) об’єднує одиничні показники (q_i) по однорідній групі параметрів (технічних) за допомогою вагових коефіцієнтів (a_i), визначених експертним шляхом, n - число параметрів, що підлягають розгляду

Інновація – кінцевий результат діяльності зі створення і використання новацій, втілених у вигляді удосконалених або нових товарів (виробів чи послуг), технологій їх виробництва, методів управління на всіх стадіях виробництва і збуту товарів, які сприяють розвитку і підвищенню ефективності функціонування їх виробників і споживачів.

Інноваційна діяльність спрямована на практичне використання наукового, науково-технічного результату та інтелектуального потенціалу для одержання нової, суттєво поліпшеної продукції, технології її виробництва, організації праці, системи управління з метою підвищення конкурентоспроможності та зміцнення ринкових позицій підприємства. Вона характеризується такими показниками:

- кількість найменувань нових видів продукції за роками;

- частка нових видів продукції у загальному її обсязі за роками;

- конкурентоспроможність технологій;

- ступінь прогресивності технологій;

- коефіцієнт інноваційного випуску;

- приріст прибутку внаслідок впровадження результатів інноваційної діяльності.

Економічне зростання – збільшення ринкової вартості підприємства на основі ефективного управління його майновим і фінансовим потенціалом.

Дата добавления: 2017-02-01