Поняття, типи та система кримінального процесу. Кримінальні процесуальні форма, функції та гарантії

тя кримінального провадження та інших рішень, дій чи бездіяльності слідчого, про­курора у випадках, передбачених ст. 303 КПК).

І

Наявність кримінальних процесуальних функцій у кримінальному провадженні,

здійснення їх різними органами й особами на справді демократичних засадах забез­печує виконання завдань кримінального провадження та дійсний захист прав і закон­них інтересів особи.

__ § 6. Кр имінальні Процесуальні відноси НИ

Відносини між учасниками кримінального провадження, що виникають, припи­няються або змінюються на підставі норм кримінального процесуального права, є кримінальними процесуальними відносинами.

Кримінальні процесуальні відносини є різновидом правових відносин. Тому цьо­му виду відносин, з урахуванням їх особливостей, притаманні ознаки правових від­носин.

Отже, найхарактернішою ознакою кримінальних процесуальних відносин є те, що вони виникають, припиняються або змінюються на підставі норм кримінального про­цесуального права. Наявність кримінальних процесуальних відносин демонструє реальну силу кримінального процесуального права, його життєву спроможність та ефективність.

Кримінальні процесуальні відносини виникають, припиняються або змінюються за певних обставин, які називаються юридичними фактами. Юридичними фактами, що спричиняють виникнення, зміну та припинення кримінальних процесуальних від­носин, найчастіше є кримінальні процесуальні дії, рідше - події (наприклад, сплив строку давності, смерть підозрюваного), але щоразу у зв’язку з певними діями.

Суб’єктами кримінальних процесуальних відносин є юридичні та фізичні особи -учасники кримінального провадження. Зокрема, до суб’єктів таких відносин кримі­нальним процесуальним законом віднесені суд, державні органи та посадові особи, які здійснюють свої повноваження на стадії досудового розслідування та під час су­дового розгляду, а також громадяни, юридичні особи приватного та публічного права, їхні представники.

При здійсненні покладених на них обов’язків і реалізації прав з досудового роз­слідування, розгляду та вирішення кримінальних проваджень вказані державні орга­ни вступають між собою та з іншими суб’єктами процесуальної діяльності у певні, передбачені процесуальним законом відносини - процесуальні правовідносини. Зо­крема, між співробітником оперативного підрозділу та слідчим виникають відповідні процесуальні відносини під час виконання доручень слідчого.

Іншого характеру кримінальні процесуальні відносини виникають між слідчим і прокурором у ході здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розсліду­ванням.

Певні процесуальні відносини виникають також між прокурором і судом у разі звернення прокурора до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування

Глава I

примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Кожний із цих суб’єктів кримінальних процесуальних відносин має передбачені законом обов’язки, яким відповідають конкретні права іншого суб’єкта цих право­відносин.

Суб’єкти кримінальних процесуальних відносин, що розглядаються, здійснюють певні владні повноваження стосовно інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні: підозрюваного, обвинуваченого, свідків, експертів, перекладачів та ін. Ці повноваження включають застосування у разі необхідності відповідних заходів забезпечення кримінального провадження щодо зазначених осіб. Так, при наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення слід­чий вручає письмове повідомлення про підозру особі і може звернутися, за наявнос­ті на те законних підстав, з клопотанням, погодженим з прокурором, до слідчого судді про застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Здійснює певні владні повноваження стосовно інших осіб і головуючий у судово­му засіданні, який керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідов­ності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує су­довий розгляд на забезпечення з’ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального проваджен­ня (ч. 1 ст. 321 КПК).

Усі владні повноваження учасників кримінального провадження регулюються кримінальним процесуальним законодавством. Особи ж, щодо яких застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, що випливають з цих повноважень, користуються відповідними правами. Так, підозрюваний має право у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на негайне по­відомлення членів сім’ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце сво­го перебування (п. 7 ч. З ст. 42 КПК). З цього випливає, що між учасниками кримі­нального провадження, які ведуть процес, та іншими суб’єктами процесуальної ді­яльності також виникають процесуальні відносини. Вони пов’язані з багатогранною діяльністю відповідних учасників кримінального провадження по досудовому роз­слідуванню кримінальних правопорушень та суду з розгляду кримінальних справ. Ось чому саме діяльність вказаних суб’єктів і становить основний зміст кримінальних процесуальних відносин.

Будь-які кримінальні процесуальні правовідносини мають власний об’єкт. Об’єкт кримінальних процесуальних правовідносин - це все те, з приводу чого такі відноси­ни виникли й існують, головним чином очікуваний результат поведінки учасників кожного конкретного правовідношення. Коло можливих об’єктів кримінальних про­цесуальних відносин широке. Таким об’єктом може бути проведення дій (явка підозрю­ваного до слідчого за викликом, дача показань на допиті), або певна поведінка (не-перешкоджання встановленню обставин, які підлягають доказуванню у кримінально­му провадженні), або ті чи інші речі та документи, які підлягають вилученню при обшуку (ч.7ст. 236 КПК) тощо.

Поняття, типи та система кримінального процесу. Кримінальні процесуальні форма, функції та гарантії

У свою чергу, процесуальні дії втілюються в актах, що приймаються в криміналь­ному процесі. Такі акти є правовими засобами забезпечення виконання завдань кри­мінального провадження. Кримінальними процесуальними актами є правові акти, які знаходять своє вираження у встановленій законом процесуальній формі, в яких дер­жавний орган чи посадова особа в межах своїх повноважень у встановленому законом порядку дає відповіді на правові питання, що виникли у справі. Зазначені акти повин­ні грунтуватися на встановлених фактичних обставинах справи та приписах закону і містити владне волевиявлення щодо дій, спрямованих на досягнення завдань кримі­нального провадження.

Прийняття кримінального процесуального рішення включає певні етапи. Перший етап - збирання і оцінка інформації, яка приводить до висновку про наявність (від­сутність) певних фактичних обставин та ознак, необхідних для вибору виду та при­йняття рішення (інформаційний етап). При виборі виду рішення суд або інший упо­вноважений учасник кримінального провадження повинен керуватися вимогою до­цільності, оскільки правильна реалізація закону зобов’язує обрати і найбільш доцільний шлях перетворення в життя його приписів, тобто з усіх можливих рішень обрати таке, яке забезпечує максимально повне та точне досягнення мети закону при даних конкретних умовах місця та часу.

Другий етап - прийняття рішення на підставі отриманої інформації. Тому для прийняття рішення повинні бути наявні фактичні та правові підстави. Співвідношен­ня цих підстав обумовлює законність, обґрунтованість та вмотивованість криміналь­них процесуальних рішень.

Кримінальні процесуальні акти мають встановлену законом форму - постанови, ухвали, вироки тощо. Вимоги до форми рішення містяться у вказівках законодавця щодо виду документа, в якому рішення повинно бути втілено, та у вимогах, яким цей документ повинен відповідати. Структура кримінального процесуального рішення, як правило, включає вступну, описово-мотивувальну та резолютивну частини.

Дата добавления: 2017-02-01