Мета, функції та завдання нормування праці.

Нормування праці як одна з складових суспільної організації праці.

Нормування праці – це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимального співвідношення між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.

Значення нормування праці зростає у зв’язку з необхідністю виживання підприємства в умовах ринку, коли завищення обсягів роботи, витрат на робочу силу, і зрештою, ціни продукції просто недопустиме. Зайві люди на виробництві – це низька продуктивність праці та підвищення собівартість продукції за рахунок невиправданих виплат грошей у формі заробітної плати. Менша від об’єктивних потреб чисельність персоналу дає певну економію на заробітній платі, але може спричинити диспропорції між різними структурними підрозділами, порушити виробничий ритм.

Отже, нормування праці як процес визначення об’єктивно необхідних затрат робочого часу в усіх сферах діяльності людини є однією з найважливіших складових суспільної організації праці. Стосовно промислового підприємства сутність нормування праці полягає у встановленні необхідних затрат живої праці на виконання певної роботи за нормальної організації та інтенсивності праці.

Зміст роботи з нормування праці на підприємстві включає:

· аналіз виробничого процесу, поділ його на частини;

· вибір оптимального варіанту технології й організації праці;

· проектування режимів роботи обладнання, прийомів і методів праці, систем обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку;

· розрахунок норм відповідно до особливостей технологічного і трудового процесів, їх запровадження з подальшим корегуванням у міру змін організаційно-технічних умов.

Мета нормування праці – це скорочення витратна виготовлення продукції (послуг), підвищення продуктивності та якості праці, сприяння розширенню виробництва та зростанню доходів підприємства та працівників на основі впровадження техніко-технологічних нововведень і вдосконалення організації виробничих і трудових процесів.

Головною метою нормування, встановлення міри праці в ринкових умовах на кожному підприємстві є максимальне зменшення витрат виробництва за рахунок щільного використання робочого часу, вивільнення його від непродуктивних витрат. Універсальної мірою кількості живої праці є робочий час. Проте за міру (норму) праці можна вважати лише таку кількість робочого часу, яка об’єктивно потрібна для виконання конкретної роботи кваліфікованими виконавцями за сприятливих організаційно-технічних умов. Тому практичні завдання технічного нормування праці полягають у забезпеченні економії робочого часу та підвищенні ефективності його використання на конкретних робочих місцях.

Завдання технічного нормування можна визначити як:

- встановлення нормативу часу на одиницю продукції;

- впровадження найбільш раціонального режиму використання устаткування, машин і механізмів;

- розробку найбільш раціональної структури виробничого процесу;

- впровадження ефективної організації праці робітника на робочому місці.

Основними функціями нормування праці є:

· планування – норми слугують основою виробничого планування на всіх рівнях, в усіх підрозділах;

· диференціація заробітної плати – підставою для правильного встановлення заробітної плати працівникам мають бути ретельно обґрунтовані норми;

· організація праці – нормування сприяє виявленню й закріпленню ефективних прийомів і методів праці;

· соціальна – нормування сприяє обґрунтованому й справедливому розподілу трудових доходів між працівниками.

Дата добавления: 2017-02-01