КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Аналіз ділової активності підприємства
ЛЕКЦІЯ 9 Клас Д Клас Г Клас В Клас Б Клас А • фінансова діяльність дуже добра і дає змогу погашати основну суму кредиту та відсотків по ньому в установлені строки; • не менш як п'ять років з часу державної реєстрації; • не менш як один рік з часу останньої структурної реорганізації, зміни складу акціонерів; • наявність позитивних аудиторських висновків за останні три роки діяльності; • наявність перспективного бізнес-плану; • відсутність фактів неповернення чи несвоєчасного повернення позик; • відсутність фактів несплати чи несвоєчасної сплати нарахованих відсотків за позиками; • прибуткова діяльність за останні три роки. До цього класу належать позичальники, стосовно яких немає жодних сумнівів щодо своєчасності та повноти погашення позики і відсотків за нею. • фінансова діяльність добра або дуже добра, але немає можливості підтримувати її на цьому рівні впродовж тривалого часу; • не менш як п'ять років з часу державної реєстрації; • не менш як один рік з часу останньої структурної реорганізації, зміни складу акціонерів; • наявність позитивних аудиторських висновків за останні три роки діяльності; • наявність бізнес-плану; • відсутність фактів неповернення або несвоєчасного повернення позик; • відсутність фактів несплати чи несвоєчасної сплати нарахованих відсотків за позиками; • прибуткова діяльність за попередній господарський рік, але рівень прибутку порівняно з минулим роком зменшився. До цього класу відносять позичальників, до яких щодо спроможності до своєчасного й повного погашення позик та сплати відсотків за ними на момент класифікації немає претензій, але передбачена реорганізація, диверсифікація виробництва, зміна профілю діяльності, району роботи тощо або зовнішні чинники (загальний стан галузі основної діяльності) не дають можливості віднести їх до вищого класу.
• фінансова діяльність задовільна, проте спостерігається чітка тенденція до погіршення; • менше від трьох років з часу державної реєстрації; • менш як один рік з часу останньої структурної реорганізації, зміни складу акціонерів; • наявність позитивного аудиторського висновку за останній рік діяльності; • наявність бізнес-плану чи його розробки; • наявність фактів періодичного затримання повернення позик та сплати нарахованих відсотків за нею; • чітко простежується поява негативних чинників щодо первісних джерел погашення позик. До цього класу належать позичальники, якість джерел погашення позик (виручка від реалізації) яких більше не влаштовує банк унаслідок появи періодичної затримки погашення позики та відсотків за нею. • фінансова діяльність погана, спостерігається її чітка циклічність протягом коротких періодів часу; • менш як один рік з часу державної реєстрації, останньої структурної реорганізації, зміни в складі акціонерів; • наявність частково негативного аудиторського висновку або відсутність аудиторського висновку; • відсутність бізнес-плану; • наявність фактів неповернення чи несвоєчасного повернення позик; • наявність фактів несплати або несвоєчасної сплати нарахованих відсотків за позиками; • збиткова діяльність за попередній рік, негативні фінансові результати у поточному році; • відсутність повного покриття суми позики розміром застави чи іншого забезпечення; • нестабільна динаміка показників на квартальні дати, значення показників погіршується. До цього класу відносять позичальників, які не можуть повернути повної суми позики в строк та на умовах, передбачених кредитним договором (відсутність повного забезпечення позики заставою, негативні фінансові результати тощо).
• фінансова діяльність свідчить про збитки і, очевидно, ні основна сума позики, ні відсотки за нею не можуть бути сплачені; • менш як один рік з часу державної реєстрації, останньої структурної реорганізації, зміни в складі акціонерів; • наявність негативного аудиторського висновку чи відсутність аудиторського висновку; • відсутність бізнес-плану; • наявність фактів неповернення або несвоєчасного повернення позик; • наявність фактів несплати чи несвоєчасної сплати нарахованих відсотків за позиками; • відсутність повного покриття суми позики розміром застави або іншого забезпечення; • позичальника визначено банкрутом або проти нього ведеться справа в арбітражному суді; • збиткова діяльність за останні три роки, негативні фінансові результати за поточний рік. До цього класу належать позичальники, подальше кредитування яких неприпустиме, а видані позики практично неможливо повернути на час проведення класифікації. Слід зазначити, що наведена методика визначення класу кредитоспроможності підприємства не завжди дає змогу зробити однозначний висновок. Це зумовлено тим, що в результаті аналізу виникає ситуація, коли різні показники кредитоспроможності вказують на різні класи одного й того самого позичальника. У цьому зв'язку з метою усунення суперечностей, що виникають, рекомендують клас кредитоспроможності клієнта визначати або за більшою кількістю показників, що потрапили до відповідного класу, або на основі рейтингової оцінки. Сума балів по кожному показнику визначається множенням класу цього показника на його вагу, яка встановлюється залежно від його важливості та значення для конкретного банку при оцінці кредитоспроможності. Значущість показника визначається індивідуально для кожної групи постачальників залежно від політики даного банку, особливостей клієнта, ліквідності їх балансу, положення на ринку. Наприклад, висока частка короткострокових ресурсів, наявність простроченої заборгованості по кредиторах і позиках та неплатежів постачальникам підвищує роль коефіцієнтів ліквідності, за допомогою яких оцінюють спроможність підприємства до оперативного вивільнення грошових коштів. Залучення ресурсів банку до кредитування постійних запасів, зменшення розміру власного капіталу підвищує рейтинг показника фінансового левериджу.
На всю систему обраних показників розподіляють 100 пунктів, що становлять одиницю, відповідно до відносної важливості того чи іншого показника для прийняття рішення щодо кредитування. Загальну оцінку кредитоспроможності клієнта (його рейтинг) визначають як суму балів за кожним показником. Залежно від того, в яких межах знаходиться розраховане у такий спосіб значення, позичальника на основі рейтингової шкали (табл. 2) відносять до певного класу (А, Б, В, Г, Д). Таблиця 2 Рейтингова шкала кредитоспроможності позичальника
З підприємствами кожного класу комерційні банки по-різному будують свої кредитні відносини. На основі рейтингу, присвоєного позичальнику, кредитний інспектор приймає попереднє рішення про можливість надання позики та умови кредитування (табл. 3). Таблиця 3 Залежність можливостей і умов надання кредиту від рейтингу позичальника
Приклад встановлення банком значення класності показників залежно їх значень наведено в табл. 4. Таблиця 4 Розподіл показників за класами
Рейтинг розраховують за формулою: де Kk — фактичне значення класу k-ro показника; dk — вага k-ro показника.
Зазначимо низку проблем, які необхідно враховувати при розробці подібних методик. 1. Необхідний ретельний відбір основних оціночних критеріїв. У разі можливості ці показники не повинні бути тісно взаємозв'язані між собою. 2. Порогові значення оціночних показників мають бути обґрунтованими. На практиці необхідне використання розрахованих для конкретного підприємства нормативних рівнів показників, які б ураховували його галузеву належність, специфіку, масштаби та характер діяльності. 3. Вага коефіцієнтів також має бути обґрунтованою. 1. Зміст та основні завдання аналізу ділової активності підприємства 2. Якісні та кількісні характеристики ділової активності підприємства
Питання для самостійної роботи: 1. Оцінка ринкової позиції підприємства: аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища. 2. Основні фактори розвитку підприємства, кількісна оцінка їх впливу.
1. Зміст та основні завдання аналізу ділової активності підприємства
В умовах дефіциту ресурсів, що склалися в Україні, проблеми ефективного розподілу та використання ресурсів підприємств виходять на одне з перших місць. Основним інструментом для оцінки ефективності використання ресурсів підприємства в умовах нестабільної економіки є оцінка й аналіз ділової активності суб'єкта господарювання, за допомогою якого можна об'єктивно оцінити результативність господарсько-фінансової діяльності підприємства та визначити перспективи його розвитку. Від об'єктивності та точності оцінки й оптимізації ділової активності підприємства залежить якість важливих та відповідальних управлінських рішень, які дають змогу не пристосовуватися до змін на ринку, а активно реагувати та впливати на ринкову ситуацію, що постійно змінюється. Оцінка ділової активності передбачає визначення результативності діяльності суб'єкта господарювання шляхом застосування комплексної оцінки ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів, що формують оптимальне співвідношення темпів зростання основних показників, а також зумовлюють проміжні та кінцеві результати діяльності. Метою аналізу ділової активності підприємства є розрахунок відповідних аналітичних показників, виявлення тенденцій і причин їх змін для дослідження досягнутого рівня ефективності виробничо-господарської діяльності та визначення потенційних можливостей підприємства щодо підвищення останнього. Альтернативність цілей аналізу ділової активності підприємства визначають не тільки функціональні обов'язки управлінського персоналу підприємства різних рівнів. Вона залежить також від цілей, які ставлять перед собою зовнішні користувачі інформації. Цілі дослідження досягаються в результаті вирішення низки аналітичних завдань. До них відносять: • аналіз виробничо-господарської ситуації, що склалася на підприємстві в попередні періоди його функціонування, оцінка її відповідності рівням ділової активності; • діагностика бізнес-середовища підприємства, виявлення основних факторів впливу на зміни рівнів ділової активності суб'єкта господарювання за період, що досліджується; • аналіз темпів зростання основних результативних показників; з'ясування причин їх відхилення від ідеальної моделі залежностей, що існують між ними; • оцінка ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів; • визначення резервів підвищення ефективності виробництва та розробка оптимальних заходів їх використання з метою підвищення ділової активності підприємства. Оскільки результати аналізу ділової активності є підґрунтям та вагомою складовою в розробці заходів щодо забезпечення результативної діяльності суб'єкта господарювання, доцільно при оцінці його стану виділити рівні ділової активності та притаманні їм виробничо-господарські ситуації, що зумовлюють певні результати фінансово-господарської діяльності підприємства. В умовах нестабільної економіки виділяють такі рівні ділової активності: 1) високий (достатній); 2) середній (задовільний); 3) низький (незадовільний). Слід зазначити, що кожному рівню ділової активності відповідає характерна виробничо-господарська ситуація, у зв'язку з чим виділяють нормальну, проблемну і кризову ситуації Нормальна ситуація властива високому рівню ділової активності та означає такий збіг умов і обставин, коли створюються сприятливі умови для функціонування суб'єкта господарювання при яких формується стійка тенденція підвищення темпів зростання оціночних показників. Проблемна ситуація існує на підприємстві, рівень ділової активності якого відповідає середньому і визначається г господарських умов та чинників, при яких формується тенденція до погіршення стану підприємства та спостерігається нестійка динаміка оціночних показників ділової активності. Кризова ситуація характеризує низький рівень ділової активності і виникає в разі відсутності оперативного реагування на стратегічні питання, які потребують термінового вирішення її можна визначити як збіг обставин, які формують стійку негативну тенденцію оціночних показників ділової активності та погрожують підприємству банкрутством. Визначення проблемної, а тим більше кризової, ситуації при оцінці стану ділової активності викликає необхідність термінового регулювання виробничо-господарської діяльності через прийняття оперативних управлінських рішень. Характеристику рівнів ділової активності підприємства та способів їх підвищення наведено в табл. 1. Таблиця 1 Характеристика рівнів ділової активності суб'єктів господарювання
Оскільки вплив середовища на ділову активність підприємства характеризується багатьма факторами, розглянемо дві к групи, що відповідають складовим бізнес-простору. Так, до зовнішніх відносять фактори: 1) міжнародного рівня, які поєднують у собі загальноекономічні чинники, вплив міжнародної політики та конкуренції; 2) національні, що включають політичні, економічні, демографічні чинники; 3) ринкові, до яких належать конкурентні, науково-технічні та споживчі чинники. До внутрішніх факторів відносять: 1) конкурентну позицію підприємства; 2) принципи діяльності; 3) ресурси та їх використання; 4) маркетингову ситуацію й політику; 5) фінансовий менеджмент (табл. 10.3). Найбільш загальний перелік показників для оцінки внутрішньої ділової активності підприємства визначається наступною системою: 1. Абсолютних величин: • чистого доходу від господарської діяльності; • чистого прибутку; • активів; • основних засобів; • чисельності працівників; • чистих активів; • доданої вартості. 2. Відносних величин: • рентабельності: активів, чистих активів, чистого доходу, поточних витрат; • продуктивності праці; • оплати праці за одну годину робочого часу; • капіталовіддачі; • витратомісткості чистого доходу. Наведені показники дають різновекторну оцінку ділової активності, а для узагальнення аналітичних висновків використовують дослідження їх в динаміці і методи інтегральної оцінки. Активність підприємства у зовнішньому економічному середовищі оцінюється за параметрами: а) питомої ваги на ринку об'єктів господарської діяльності; б) обсягів відносин з покупцями та постачальниками; в) зовнішньоекономічного обороту; г) доходів найманих працівників і власників; д) інвестиційної привабливості. Якісними параметрами ділової активності підприємства у зовнішньому економічному середовищі можуть бути: а) імідж підприємства (ділова репутація); б) корпоративна соціальна відповідальність за зовнішніми і внутрішніми напрямами; в) природоохоронна діяльність. Рівень ділової активності підприємства оцінюється як за величиною досягнутих показників, так і в стратегічному вимірі Розвиток ділової активності дозволяє постійно підвищувати конкурентоспроможність підприємства.
Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 57; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |