Загальна характеристика міжнародних комунікацій

Джерела та канали отримання міжнародної інформації. Інформаційний пошук

Джерела інформації

1. Дольникова Р.Н. Методология и методика прогнозирования внешней политики несоциалистических государств. Опыт системной организации понятий. - М.: 1986.

2. Гондюл В.П. Вступ до спеціальності. Конспект лекцій (електронна версія)/Тема 7.Чинники, що визначають стан держави та її положення на світовій арені. -К.: 2001.

3. Гондюл В.П. Методологічні засади аналізу та прогнозування міжнародних відносин і міжнародних політичних конфліктів на зламі тисячоліть. В зб. Актуальні проблеми міжнародних відносин. Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Випуск 27 (част. І), 2001, с. 3 - 28.

4. Гондюл В.П. Методологія політичного аналізу та прогнозування міжнародних відносин і міжнародних політичних конфліктів. Вісник Київ. нац. унів-ту ім. Т. Шевченка, сер. філософія, політологія, Вип 42 - 45, 2002, с. 246 - 254.

5. Гондюл В.П. Цикли в моделюванні та прогнозуванні криз і конфліктів у міжнародних відносинах. Актуальні проблеми міжнародних відносин. Збірник наукових праць. Випуск 31 (частина 1). – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2002, с. 3 - 18.

6. Гондюл В.П. Чинники, що визначають умови та причини виникнення й ескалації міжнародних політичних конфліктів. Актуальні проблеми міжнародних відносин. Збірник наукових праць. Випуск 30 (частина 1). – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2001, с. 26 - 34.

7. Гондюл В.П. Моделі відображення станів держави при аналізі міжнародних відносин. - Науковий вісник дипломатичної Академії України. Випуск 7. - К.: 2002, с. 37 - 46.

Комунікація - " процес прискорення обміну інформацією " [1, с.19]. Комунікація забезпечує існування соціальної пам’яті, зберігання й передачу інформації як в межах однієї генерації, так і між генераціями. Наприклад, суспільство зросло в обсягах, і перейшло від усної комунікації до усної плюс писемної, що дозволило подолати обмеження у передачі, у часі та просторі. Техніка розвинула обидві складові: магнітний запис, телефон, телебачення, Інтернет тощо. Комунікація дозволяє синхронізувати життя суспільства у часі та просторі.

Міжнародні комунікації - це комунікації в системі міжнародних відносин.

Науки, що вивчають комунікацію, поділяють на п’ять підходів: традиційний, загальнотеоретичний, прикладний, філологічний, психологічний і соціологічний [1, с. 31 - 40].

Традиційний підхід базується на давньому вивченні комунікації як об’єкту і включає такі науки:

- герменевтика - наука, яка вивчає розуміння тексту, займається пошуком його правильної інтерпретації, доводить, що саме своїм текстом хотів сказати автор;

- гомілектика - наука, яка поєднує питання теології та комунікації, як будувати проповідь, як обрати тему для неї, а також загальні питання пасторської комунікації;

- риторика - наука і мистецтво правильного мовлення, наука про те, як впливати на людей своєю мовою;

- філософія і логіка - науки, які відійшли від штучних концепцій мислення і наблизилися до створення моделей реального спілкування;

- теорія аргументації - наука, яка базується на логіці, формулює теоретичні засади того, як саме відбувається диспут, які аргументи є коректними, які мовні помилки допускають звичайні люди за звичайних обставин.

Загальнотеоретичний підхід базується на таких науках:

- теорія комунікації - наука, яка об’єднує в собі теоретичні концепції, що базуються на розгляді загальних питань комунікації;

- теорія масової комунікації - наука, яка розглядає особливості спілкування з масовою аудиторією;

- семіотика - наука про знакові системи, розуміючи знак як вільне поєднання значення і форми;

- теорія міжнародних комунікацій - наука про комунікації у специфічній сфері, де відбувається зіткнення різних автономних соціальних, культурних, комунікативних, семіотичних систем.

Прикладний підхід, в якому дослідження комунікації визначає конкретні практичні завдання, базується на науках:

- психоаналіз - наука, що розглядає комунікативні процеси як можливість заглянути у несвідоме, в частину психіки, яка закрита індивідуальною цензурою;

- ділова комунікація - наука про комунікації у сфері ділових відносин;

- теорія перформансу - наука про діяльність індивіду або групи у присутності інших індивідів або груп;

- теорія інформації як суто прикладна математична теорія;

- теорія комунікативних обмінів - наука, яка об’єднує вивчення проблем різних типів обмінів інформацією.

Філологічний підхід базується на науках:

- лінгвістика (мовознавство) - наука про форми, в яких здійснється комунікація, від форми - до значення;

- семантика - наука, що вивчає значення мовних одиниць;

- соціолінгвістика - наука, яка займається співвідношенням соціальних і мовних структур;

- психолінгвістика - наука, яка займається еквівалентами мовних процесів у психіці;

- паралінгвістика - наука, що вивчає процеси, які супроводжують мовну комунікацію (невербальна комунікація).

Психологічний і соціологічний підхід акцентує відповідно психологічні та соціологічні аспекти комунікації.

Класифікація комунікації:

а) вербальна (звичне використання мови) і невербальна (міміка, жест, поза одяг);

б) усна, письмова, друкована;

в) внутрішня, міжособистісна, в малих групах, публічна, організаційна, масова;

г) міжнародна, міжкультурна.

Компоненти комунікації визначаються моделями:

Модель Якобсона:

Дата добавления: 2017-02-01