Морально-етичне значення Заповіді

Гріхи проти сьомої Заповіді поділяють на легкі (коли їх можна відшкодувати) і важкі(котрі принесли шкоду державі, народу, нації чи розорення окремій людині чи родині).

Серед новітніх гріхів, які швидше можна назвати злочином, варто виділити торгівлю людьми для заготівлі людських органів та викрадення новонароджених дітей чи внутрішніх органів [51; 60].

Ось тому сьома Заповідь вимагає реституції – відшкодування -за вчинену кривду майном, грошима, перепрошуванням чи милостинею, а також повернення знайденого (чи викраденого) власникові.

Приклад реституції у Новому Заповіті подає євангеліст Лука, коли Ісус прийшов до митаря Закхея, який сам вирішив виправити своє здирство: “Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимось когось і покривдив, поверну вчетверо. Ісус сказав до нього: Сьогодні на цей дім зійшло спасіння” (Лук. 19: 8-9)[35].

Доктор теології о. Ю. Катрій у праці “Божі Заповіді. Дорога до нашого спасіння” [26, с.146-147] приводить приклад реституції через багато років. Один громадянин Західної Німеччини одержав пакунок з Америки, де був його годинник. Цей годинник забрав у нього американський комендант табору полонених під час Другої світової війни. Він повернув годинник власникові, просив у нього прощення та перепрошував за заподіяну кривду.

За роки радянського тоталітаризму в українців не тільки держава забрала все, але навіть не навчила своїх урядовців вибачатися перед покривдженими. Так, родина Олени Арсенич-Кузич (1883 -1948) була вивезена до Сибіру в 1947 році, де й вона померла. З’ясувалось при реабілітації, що Олена Арсенич-Кузич (посмертно), її невістка й дві онуки реабілітовані за відсутністю злочину (див. Кузич-Білавич Л. “Сибірська сага. – Івано-Франківськ, 2008) [21, с.50 ].

Цікаво, що папа Римський Іван-Павло ІІ просив вибачення за помилки минулого, хоча ніколи не був до 2002 року в Україні, німці компенсовують гроші в’язням фашистських концтаборів, а Москва і не думає виплачувати відшкодування в’язням радянських концтаборів чи вибачатись за русифікацію українського народу, за вивезення й знищення пам’яток української культури, за репресії проти священиків – автокефальних і греко-католицьких – і віруючих, за захоплення і нищення храмів на Західній Україні після 1946 року.

Бог карає людей або їх нащадків (і переважно нащадків), що порушують цю Заповідь, найчастіше злиднями та нестатками, бо євангеліст Іван наголошує: “Злодій прийшов для того, щоб вкрасти, вбити і знищити; Я прийшов для того, щоб ви мали життя і мали достаток”, - тобто тільки Бог дає людині вічне життя.

“Не свідчи брехливо”

У Заповіді “Не свідчи брехливо на ближнього свого” (Вих. 20: 16) ( у католиків це – восьма Заповідь, а у православних, протестантів і юдеїв – дев’ята) проголошується пошана до людської гідності й честі, правдомовність людини та відповідальність за свої слова.

Вона визначає такі обов’язки християн:

- говорити правду;

- захистити ближнього від фальші й обману;

- захистити честь, гідність і добру славу кожної порядної людини;

- уникати обмовляння, сіяння незгоди, осудження та підозри, поширення ганьби, несправедливого плямування чужої честі;

- фальші, брехні усно чи у засобах масової інформації;

- уникати брехливої присяги, а особливо на Біблії чи Євангелії;

- не обманювати в торгівлі чи бізнесі.

До гріхів проти цієї Заповіді відносять також лайку, прокльони та ін. Іноді діти й сучасна молодь запитують: чому не можна лаятися і вживати нецензурні слова?

Заповіддю це категорично заборонено робити батькам, чоловікам, молоді. Особливо наголошується, що цього не слід робити при дітях і жінках, біля святих місць тощо.

А висловлювати словами, думками прокльони - побажання якогось зла іншій людині, згадуючи при цьому Бога або без згадки про Нього – теж забороняється. Про цю заборону ще наголошував Старий Заповіт. У книзі Приповідок є такі рядки: ”Смерть і життя – у владі язика… Уста безумного – його руїна, і губи його – сіть на його душу” (Припов. 18: 21, 7)[1; 4].

Виявляється, що ця давня заборона має під собою дуже вагоме підґрунтя. “У ХХ столітті вчені-генетики виявили, що деякі слова (лайка, прокляття) викликають мутагенний ефект дивовижної сили: стовбурчаться і рвуться хромосоми, міняються місцями гени… Вчені зафіксували, що негативні слова викликають такий самий мутагенний ефект, як опромінення силою 30 тисяч Рентген! Досліди показали: лихослів’я вбиває, благословення воскрешає. Переконавшись, що нас чує ДНК, вчені пішли далі. За допомогою нової науки – хвильової генетики – вони виявили, що у фізичних полях, які створюються навколо хромосом і мають голографічну будову, закодована інформація про увесь організм – його минуле, теперішнє і майбутнє. Цікаво, що молекули ДНК здатні обмінюватися інформацією за допомогою електромагнітних, акустичних та світлових хвиль [Р.І. 51]. Учені прийшли до висновку, що ДНК розуміє людську мову… Людина подібна до пам’ятної книги. Коли людина дотримується Божих законів, її нащадки успадкують благополуччя і здоров’я. І навпаки, переступаючи Божі закони, людина ніби вириває шматки хвильових структур ДНК і переставляє з місця на місце, внаслідок чого викривляються спадкові програми кожної клітини. Увесь організм зазнає великого стресу, наче отримав сильне радіоактивне опромінення. Це викликає мутації – починається виродження і вимирання роду”, - зазначається у наукових дослідженнях [45; 50].

Останні новітні дослідження, які проводили з водою вчені різних країн показали, що думкою, словом, звуком можна змінити молекулярну будову води в кращий або в гірший бік. Оскільки людина на 80% складається з води, то, коли ми перебуваємо у присутності іншої людини, говоримо, думаємо, слухаємо музику чи інші звуки, молекулярна будова води, яка міститься в організмі людини, здатна змінитися знову ж таки на краще або на гірше.

Агресія, негативні думки, страх, передаються швидше, ніж позитивні емоції людини, але найгірше, що вони здатні породжувати ще більшу агресивність в інших людей.

Тому, наголошують вчені, варто думати над словами й говорити в присутності іншої людини тільки хороше, щоб не зіпсувати її і своє здоров’я. І, насамперед, це стосується присутності вагітних жінок.

До речі, при цих дослідженнях з’ясувалося, що найкраще повертає організм людини до нормального стану свячена вода та молитва (незалежно від релігійної конфесії).

Коли в сім’ю чи людське суспільство входять такі гріхи як прокльони, лайка тощо, то така особа, громада чи держава не може нормально жити і розвиватися, вона морально, а тепер вже зрозуміло, що й фізично, деградує.

Ось чому апостол Яків застерігає: ”Усі роди диких звірів та птахів, гадів та морських потвор були приборкані і приборкуються людським хистом. Язика ж ніхто з людей не може вгамувати: він – зло, що спокою не знає, наповнений смертельною отрутою. Ним благословляємо Господа й Отця і ним клянемо людей, що створені на подобу Божу. З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не слід, брати мої, щоб так було” (Яков. 3: 7-10) [35].

Поряд із цим Заповідь наголошує на забороні вищезгаданих гріхів, бо це може призвести не тільки до моральних збитків людині, але й до її смерті та інших тяжких наслідків.

Ця заповідь накладає дуже відповідальний обов’язок говорити правду під час свідчення в суді та представникам засобів масової інформації, як і застерігає всіх від поширення інформації, котра відноситься до державних чи корпоративних таємниць, таємниць поштового листування, слідства, особистої наукової інформації чи електронної переписки тощо.

А тому ця заповідь теж вимагає відшкодування (реституції) як матеріального (штраф, милостиня, пожертва), так і морального (привселюдне вибачення через засоби масової інформації, піст, молитва, проща і покута після Сповіді).

Так ми з’ясували значення слова, мови людини про яке Євангеліє від Івана каже: “Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог” (Ів. 1:1)[45].

Дата добавления: 2017-02-01