Пріоритети розвитку сучасного економічного аналізу

Динамічний розвиток економічної науки, її адаптація до нових викликів економічної глобалізації та ринкового реформування, досягнення балансової рівноваги суспільно-економічних змін за політичними пріоритетами визначає адекватну динаміку розвитку економічного аналізу. На перший план виступають пріоритети методологічного забезпечення аналізу моделей, економічного розвитку систем різного ієрархічного рівня, організаційно-економічних механізмів державного регулювання національної економіки та виробничо-фінансового менеджменту суб’єктів господарювання, ділового партнерства та міжнародної інтеграції.

Головним пріоритетом слід визнати наукове обґрунтування ринкової моделі розвитку національної економіки. Незважаючи на це, що за тривалий час ринкового реформування в Україні було запропоновано велику кількість різноманітних концепцій відомими вченими з економічної теорії макроекономіки, державного регулювання, до теперішнього часу визначеності курсу економічних реформ немає. І причина не в тому, що рівень наукового обґрунтування цих концепцій є незадовільним. Саме ці науковці використали весь арсенал наукового інструментарію пізнання природи та закономірностей розвитку складних економічних систем. Однак, відсутність світових аналогів таких стартових умов перехідного періоду до ринкових умов господарювання, саме такої економічної, політичної та соціальної структури суспільства, а також інерція соціалістичного менталітету не дозволяють однозначно використовувати світові аналоги ринкового реформування, привносять глибоку поляризацію наукових підходів до обґрунтування стратегії економічного поступу України. Економічні наслідки приватизації, лібералізації цін, демократизації державного регулювання є не тільки різними, а часто і полярними у різних країнах, що йдуть по шляху ринкового реформування. Це легко виявити на основі суспільно-економічного моніторингу національ­ного прогресу у країнах, які проходили етап соціалістичного будівництва як: Польща і Білорусь, Прибалтика і Китай, Казахстан і Україна та інші. Досвід ринкового реформування у постсоціалістичних країнах суттєво збагачує сучасну економічну теорію, визначає нові тенденції і закономірності економічного розвитку у багатовекторних координатах становлення і розвитку економічних систем різних країн світу. Глобалізаційні процеси, формування єдиного економічного простору дозволяють проектувати найбільш ефективні моделі ринкових перетворень, оптимізувати використання потенціалу продуктивних сил. В аналітичних дослідженнях становлення і розвитку економічних систем слід виходити із того, що ринкова економіка не є ідеальною для суспільного процесу, проте більш ефективних моделей, які відповідають філософії людського буття у світі не знайдено. Каркас ринкової економіки для будь-якої країни є однаковий. Він будується на демократичних принципах управління, пріоритетного використан­ня економічних методів впливу, персоніфікації власності і стимулювання конкуренції, ліберизації цін та вільного руху ресурсів і капіталу і ін. Проте повне змістове наповнення ринкових реформ є специфічним для кожної країни, виходячи із особливостей їх економічного потенціалу, рівня інтелектуального розвитку і структури суспільства, пріоритетів національної ідеї економічного прогресу, тощо. Прогрес національної економічної думки обумовлюватиметься успіхами у консолідації суспільства для досягнення високих стандартів економічного прогресу, конструктивному збагаченні світовим досвідом, досягнення цивілізованого ділового партнерства на зовнішньому і внутрішньому ринках. Протиборство у наукових поглядах на розвиток національної економіки за політичною кон’юнктурою, що на сьогодні є відчутними в Україні, є найбільш деструктивним чинником досягнення високих стандартів економічної науки.

Більш проблемною є можливість отримання необхідної та достатньої, достовірної і своєчасної інформації про стан економічної системи того чи іншого рівня для проведення аналітичних досліджень. Якщо на рівні господарюючих суб’єктів вона пріоритетно є конфіденційною, то на рівні макроекономічних систем її частіше закривають виключно для службового користування і не для опублікування. Це суттєво обмежує можливості аналітиків у напрацюванні креативних пропозицій і пояснення реального стану, тенденцій, загроз і викликів у розвитку національної економіки.

Названі обставини не можуть розглядатися, як об’єктивні передумови наукової стагнації, бо у цьому випадку втрачається сама сутність наукового прогресу. Наукові дослідження, що спрямовані на розкриття сутності, причин і наслідків зміни і розвитку економічних явищ і процесів, а також на обґрунтування ефективних управлінських рішень передбачають поглиблення знань істини, досягнення високих рівнів доказовості та аргументацій, які унеможливлюють подвійні стандарти суджень та мінімізують ризик незворотних помилок у прийнятті управлінських рішень. Ця проблема особливо загострюється в умовах нестабільності економіко-правового середовища, розгулу політичної кон’юнктури, невизначеності та ризику ділового партнерства, жорсткої конкуренції та корпоративного лобіювання тощо. Тому, приведення наукових досліджень до еталонних вимог теорії наукового пізнання є єдиним виходом із ситуації, що склалася в аналізі і економічній науці в цілому. Не рух по горизонталі, а поглиблення наукового пошуку до нових горизонтів істини є пріоритетом високих стандартів економічного аналізу.

У досягненні об’єктивності результатів економічного аналізу важливим є пізнання генетики економічних явищ і процесів, їх конкретно-історичної еволюції та зміни національного менталітету. Це дозволить розмежувати глибинні причини і спонтанні чинники тих чи інших змін. Разом з тим, глибокий аналіз є передумовою максимальної доказовості та дієвості інструментарію економіко-правового впливу, паритетності інтересів, прозорості дії організаційно-економічних механізмів тощо, якщо такий аналіз будується на загальновідомих наукових принципах. Саме перевага ґрунтовних доказів і аргументації іноді стають причиною зменшення запитів на аналітичні дослідження з боку об’єктів господарювання та державного управління, оскільки популярними стали корпоративні домовленості і меркантильні судження, корупція і лобіювання інтересів на далеко не наукових засадах. Лише як виключення із правил у малому і середньому бізнесі, у більшості вітчизняних акціонерних компаній проводиться науковий аналіз у сфері економіки.

У середовищі інтересів i мотивацій, що є головним атрибутом ринкових відносин, доказовість та аргументованість визначається за критерієм паритетності державних, корпоративних i особистих інтересів. Побудований на цій основі організаційно-економічний механізм може бути достатньо само регульованим, а також i досконалим. Чим меншим є суб'єктивне втручання в його дію, тим більшою є довіра всіх учасників до обґрунтованих параметрів поведінки. Зрозуміло, що один раз налагоджений механізм не може бути постійно самодостатній. Він потребує регулювання, коректування, уточнення, проте на достатньо вмотивованій, аргументованій i доказово переконливій базі.

Докази i аргументи у дослідженнях економічних систем слід розглядати у трьох площинах

· у площині економіко-математичного моделювання економічних явищ i процесів, коректності побудови факторних залежностей, цільових сценаріїв тощо;

· у площині аналізу тенденцій та закономірностей зміни i розвитку на достатньо репрезентативній i достовірній, інформаційній базі з використанням наукового інструментарію пізнання економічних систем;

· за аналогами, що випливають із вивчення вітчизняного i зарубіжного досвідів у досліджуваній та споріднених галузях знань, а також за наслідками проведених експериментів.

Прогрес економіко-математичного моделювання причинно-наслідкових зв’язків зміни і розвитку економічних систем, механізмів їх трансформації i адаптації є визначальним у формуванні системи доказів i аргументів, оскільки дозволяє проектувати віртуальні економічні системи різних рівнів i порядків, їх локальну i системну поведінку при будь яких сценаріях елементних змін. Це дає можливість провести порівняльну рейтингову оцінку бажаної моделі економічної системи і отримати достатні гарантії очікуваних результатів. Сучасні досягнення економетрики i метрології дозволяють значно розширити сегменти економіко-математичного моделювання при діагностиці економічних явищ i процесів, що відбуваються чи можуть відбутися в макро- i мікроекономічних системах. Їх практичне застосування є можливим внаслідок прогресивного розвитку новітніх інформаційних технологій i систем.

Друга площина наукових аргументів i доказів пов'язана із визначенням тенденцій i закономірностей зміни i розвитку економічних явищ i процесів на достовірній i репрезентативній інформаційній базі є найбільш складною за всіма аспектами аналізу. Найбільш проблемним є досягнення достовірності всіх видів інформаційних ресурсів, оскільки системна параметризація якості інформації в Україні поки що відсутня. Відносна репрезентативність обумовлена тривалою політичною та економічною нестабільністю i аморфністю правового поля. Дослідження генетики, історичної еволюції, прогресивності реформування ускладнюється революційними наслідками зміни економічних систем політичних платформ, програмних векторів соціально-економічних змін. Тому доказовість аналітичних висновків i пропозицій слід обмежити у посиланнях на національну, галузеву чи регіональну специфіку, особливий менталітет i традицій, консерватизм та екстремізм, тощо. Каркас ринкової економіки є глобалізованим, а її енергетична складова однакова.

Докази i аргументація з посиланнями на аналоги (вітчизняні i зарубіжні) та результати економічних експериментів є коректними при досягненні умов співставленості за часовими, просторовими та якісними ознаками досліджуваних явищ i процесів. Аналоги i результати експериментів можуть бути використані при рейтингових оцінках, проте виконують лише інформаційно-довідкову функцію, оскільки вимагають доказів щодо співставленості.

Дата добавления: 2017-02-01