Поняття, походження та сутність політики.

Тема 1. Політика як соціальне явище

На лекції розглядаються питання:

1. Поняття, походження, сутність та функції політики;

2. Предмет, методи та функції політології;

3. Політологія в системі соціально-гуманітарного знання.

Опорно-логічний конспект лекції:

Політика як науковий термін (за визначенням Арістотеля) буквально означає «те, що стосується держави». Політикою в античні часи називалося все, що мало відношення до поліса – «міста-держави», який розглядався не просто як географічне, національно-державне утворення, а головним чином, як територія, простір громадянської активності.

Ускладнення та розвиток матеріального виробництва, соціальна мобільність, культурний прогрес та інші чинники сприяли посиленню класової, етнічної, професійної, територіальної, релігійної диференціації суспільства. Ці об’єктивні процеси обумовлювали специфічні, часто конфліктні інтереси різних соціальних спільностей. За таких умов звичаї, традиції, релігійні догмати та інші регулятори людських відносин виявилися нездатними ефективно регулювати суперечності обміну і розподілу продуктів виробництва, погоджувати інтереси та інтегрувати спільну мету. У суспільстві виникла потреба в особливій діяльності, здатній узгоджувати різноманітні соціальні інтереси і забезпечувати цілісність суспільства.

Її стала здійснювати держава, яка завдяки використанню засобів владного примусу забезпечувала регулювання суспільних відносин.

Отже враховуючи те, що головною метою політики є задоволення інтересів і потреб індивідів та соціальних спільностей з використанням політичної влади її можна визначити як діяльність з керівництва та управління суспільством на основі влади. Саме політика визначає стратегічні цілі і конкретні завдання розвитку суспільства в межах певної країни або людської спільноти. Вона є діяльністю з управління як суспільством в цілому, так і його окремими ланками.

До числа суб’єктів політики належать всі хто бере участь у політичному житті, а саме громадяни, організації, суспільні класи, партії, етноси, державні органи. Суб’єктів політики поділяють на: соціальні, інституціональні та функціональні.

Соціальними суб’єктами політики є індивіди та різноманітні соціальні спільності. Соціологія фіксує п’ять основних груп цих спільностей: соціально-класові, етнічні, демографічні, професійно-кваліфікаційні і територіальні.

Інституціональними суб’єктами політики є держава, політичні партії, громадсько-політичні організації і рухи, місцеве самоврядування, які створюються представниками названих спільностей і є результатом їх свідомої діяльності. Тому, інституціональні суб’єкти політики похідні від соціальних.

Функціональні суб’єкти політики – це церква, армія, ЗМІ, більшість громадських організацій та рухів, різноманітні економічні об’єднання. Вони не виконують політичну функцію постійно, а беруть участь у політиці лише ситуативно, взаємодіючи з політичними інститутами.

Головною функцією політики, як випливає з її сутності, є керівництво і управління суспільними процесами. Цій функції підпорядковуються інші:

· вираження і задоволення соціальних інтересів;

· інтеграція суспільства на основі узгодження соціальних інтересів;

· раціональне регулювання соціальних суперечностей і конфліктів;

· соціалізація громадян;

· збереження традицій та забезпечення інноваційного характеру суспільного розвитку.

Політика поділяється на: внутрішню та зовнішню. Внутрішня політика – це діяльність держави та інших політичних інститутів у різних сферах суспільного життя спрямована на збереження, реформування або зміну існуючих відносин між соціальними суб’єктами. Види внутрішньої політики економічна, соціальна та культурна, відповідають певним сферам суспільного життя. Зовнішня політика регулює відносини з іншими країнами та міжнародними організаціями.

Дата добавления: 2017-02-01