Поняття і функції політичної еліти

За всієї багатоманітності проявів політичного життя в кінцевому підсумку воно є діями конкретних осіб. При цьому мова йде не лише про роль у політиці видатних осіб – політичних лідерів, державних діячів тощо, але і про рядових громадян.

В кінці ХІХ століття в політичній думці з’являється новий концептуальний підхід – елітизму, який виходив з визнання того, що суспільством завжди править вибрана меншість, яка наділена особливими соціальними, психологічними і політичними якостями тобто – еліта (франц. еlite – краще, добірне). Витоки елітаризму сягають ще стародавніх часів, коли Платон здійснив поділ суспільства на робітників, воїнів та правлячу групу – філософів, яким властива мудрість та доброчинність. Творцями теорії еліт були італійські соціологи Г.Моска і В.Парето, німецький соціолог Р.Міхельс, які розвивали ідеї Н.Макіавеллі, стосовно поділу будь-якого суспільства на привілейовану владну меншість, і пасивну нетворчу більшість. Належність до еліти пов’язана як з природними задатками, так і з освітою і вихованням.

Ідея політичної еліти Р.Міхельса полягає у тому, що суспільство не може існувати без «панівного політичного класу». Демократія змушена створювати еліту як активну меншість, якій маса змушена довірятися через неможливість її прямого контролю над великою організацією.

М.Вебер обґрунтував владу бюрократичної еліти її компетентністю. Керівництво суспільством вимагає високої професійної підготовки. А народ до цього не підготовлений. В сучасних умовах популярний термін “нова еліта” (менеджери, верхівка чиновників, інтелігенція) тобто носії знання.

Серед українських вчених, прибічник консервативного підходу, В.Липинський розглядав еліту у концепції “національної аристократії”. Активна група серед етнографічної маси керує всією нацією, очолюючи її політичні установи, творить певні культурні, моральні, політичні і організаційні цінності, які потім присвоює собі вся нація і якими ця нація живе.

Виділяють такі підходи до розуміння еліти:

· Ціннісний – коли еліти визначаються через перевагу якостей певних груп людей над іншими (Парето: еліта – ті які отримали найвищий індекс в сфері їх діяльності. Отрега-і-Гасет: еліта – особи, які мають найвище відчуття відповідальності. Тойнбі: еліта – творча меншість суспільства, яка протистоїть не творчій більшості).

· Структурно-функціональний як виключність тих, хто управляє суспільством. (Моска: еліта унікальність – організована меншість суспільства орієнтована на владу).

· Інституціональний визначає еліту необхідним інститутом суспільного життя у всіх його сферах.

У подальшому концепції еліт розроблялись Й.Шумпетером, Г.Лассуелом, К.Манхеймом, Р.Міллсом та М.Джиласом.

Політична еліта виконує ряд функцій. Так, функція політичного цілепокладання чи стратегічна, яка полягає у розробці стратегії і тактики розвитку суспільства. Інтегративно-регулююча передбачає забезпечення цілісності, стійкості політичної системи, уникнення чи вирішення соціально-політичних конфліктів та ін. Мобілізаційно-організаторська – полягає в необхідності мобілізації мас для виконання прийнятих рішень. Представництво соціальних інтересів, що відслідковується в діяльності політичних партій і груп інтересів. Комунікативна функція здійснює вертикальну комунікацію між владою і масами. Політична еліта також виконує інші функції у політичній системі та суспільстві в цілому.

План практичного заняття №9:

1. Причини виникнення і соціальні функції політичного лідерства;

2. Політична еліта як суб’єкт політичного процесу;

3. Сучасні теорії політичних еліт.

Завдання для самостійної роботи:

1. Поясніть причини виникнення, функції, типологію та механізм формування політичної еліти.

2. Вкажіть та порівняйте основні положення теорій еліт Г.Моски, В.Парето та Р.Міхельса.

3. Яку роль політичної еліти у процесі українського державотворення визначали Д.Донцов, В.Липинський, М.Драгоманов?

4. Назвіть причини відсутності консенсусу політичних еліт в Україні.

5. Які стадії проходить формування політичної партії за М.Вебером?

6. Критерії класифікації політичних партій та варіанти їх типології.

7. Назвіть характерні риси громадських організацій та нові соціальні рухи в політиці.

8. Розкрийте природу політичної партії та її функції.

9. Сучасна партійна система в Україні.

Література: [1-3; 9; 16; 17; 21; 22; 24-34; 40]

Дата добавления: 2017-02-01