Неадекватність системи вищої освіти Украї­ни Європейським освітнім стандартам

Адаптація вищої освіти України до вимог болонського процесу

1. Ступенева система підготовки фахівців. В Україні стру­ктура ступеневої підготовки фахівців з вищою освітою не по­вністю відповідає уніфікованим умовам структури, що діють у європейському співтоваристві. При цьому акцентуємо увагу на тому, що:

• Болонська декларація не передбачає освітньо-кваліфіка­ційного рівня спеціаліст;

• бакалавр за європейськими взірцями — це фахівець з по­вною вищою освітою.

2. Система організації навчального процесу. Організація на­вчального процесу в Європі грунтується на основі кредитно-модульної системи.

3. Система навчального навантаження ґрунтується на євро­пейській кредитно-трансферній системі (ЕСТ8). Остання перед­бачає ведення системи обліку навчального навантаження однако­во для всіх європейських країн. Введення такої системи є нагальною потребою з огляду на мобільність студентів, необхід­ність перезарахування результатів навчальної діяльності. Креди­ти ЕСТ8 відображають загальне навантаження студента при ви­вченні певного курсу або якоїсь його частини (блоку). Кредити враховують усі види навчальної роботи (лекції, семінари, лабора­торні заняття, заліки, екзамени, практику тощо) і забезпечують уніфікований підхід до визначення трудомісткості освітньої дія­льності студентів.

При використанні ЕСТ8 навчальний рік еквівалентний 60 кре­дитам. У навчальному році повинно бути не більше 12 дисциплін (6 у семестр). Якщо поділити 60 кредитів на 12 дисциплін, отри­маємо навчальне навантаження на одну дисципліну на рівні 5 кредитів. Більшість дисциплін за Болонським взірцем мають 4— 5, кредитів, а у вітчизняній практиці 1—2 кредити.

Для вирішення цієї неадекватності необхідно вико­нати такі завдання:

1. Впровадити кредитно-модульну систему. Кредитно-модульна технологія навчання (КМТН) запроваджується з метою подальшої гуманізації і демократизації навчального процесу; ор­ганізації найбільш раціонального та ефективного засвоєння ви­значених знань з максимальним використанням індивідуальних, індивідуально-групових форм навчання; стимулювання студентів до систематичної навчальної праці через вільний вибір навчаль­них дисциплін для самостійного вивчення, створення як найсприятливіших умов для якомога повнішого засвоєння студентами навчального матеріалу, організації модульного контролю і пере­творення його в дійовий механізм управлінського процесу [11].

Очікуваними соціальними, економічними та іншими наслід­ками впровадження кредитно-модульної системи організації на­вчального процесу можуть бути:

• інтенсифікація навчального процесу та підвищення якості підготовки фахівців;

• систематичність засвоєння навчального матеріалу;

• установлення зворотного зв’язку з кожним студентом на ви­значених етанах навчання;

• контроль та своєчасне коригування навчально-виховного процесу;

• підвищення мотивації учасників навчально-виховного про­цесу, зменшення пропусків навчальних занять;

• психологічне розвантаження студентів у кінці семестру;

• підвищення відповідальності студентів за результати навча­льної діяльності;

• максимальне забезпечення потреб особи у виборі освітнього рівня та кваліфікації:

• підвищення рівня адаптації особи до зміни вимог ринку праці;

• скорочення непродуктивного навчального часу (за рахунок ліквідації екзаменаційних сесій);

• економія матеріальних ресурсів (опалення, електроенергія) тощо.

2. Переглянути перелік спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах, на основі ви­вчення тенденцій розвитку потреб національного та світового ринків праці;

3. Ступеневу систему підготовки фахівців пропонується здій­снювати на двох рівнях: бакалавр (3—-4 роки) — освітньо-квалі­фікаційний рівень з повною вищою освітою; магістр двох типів: магістр прикладного напряму за відповідною спеціальністю ба­калавра (1 рік); магістр науки (2 роки).

4. Переглянути та удосконалити освітньо-професійну про­граму підготовки бакалаврів і магістрів з метою укрупнення ди­сциплін (не більше ніж 6 за в семестр).

5. Запровадити стандартизований додаток до диплому.

6. Впровадити систему організації навчального процесу з ура­хуванням положень системи ЕСТ8 (європейська кредитно-транс­ферна система).

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

/. Пріоритетні напрями державної політики щодо розвит­ку вищої освіти в Україні.

2. Заходи з реформування системи освіти в Україні.

3. Комплекс нормативних документів щодо розроблення складових системи стандартів вищої освіти в Україні.

4. Європейський простір вищої освіти.

5. Особливості систем вищої освіти у країнах Європи, у СІЛА та Японії.

6. Історичні етапи розвитку Болонського процесу.

7. Болонська декларація міністрів освіти європейських кра­їн.

8. Розвиток Болонського процесу.

9. Причини запровадження Болонського процесу.

10. Мета Болонського процесу.

11. Принципи Болонського процесу.

12. Основні етапи входження України до Болонського про­цесу.

13. Відмінності національної системи освіти від Європей­ської.

14. Зміст Європейської кредитно-трансферної системи (ЕСТS).

15. Адаптація вищої освіти України в Європейський освіт­ній простір.

16. Основні положення кредитно-модульної системи та наслідки її впровадження.

«Я бачу в педагогіці не науку, а мистецтво,

але переконаний, що в теорії цього

мистецтва є багато чого, що необхідно

знати людям, що беруться за практику

виховання і навчання»

К. Д. Ушинський

РОЗДІЛ 2. ДИДАКТИЧНІ ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ УПРАВЛІНСЬКИХ КАДРІВ У СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2.1.Концепція підготовки управлінських кадрів у сис­темі економічної освіти.

2.2. Дидактичні основи педагогічного процесу.

2.3.Структура вищої освіти, рівні підготовки спеціа­лістів система вищих навчальних закладів.

Дата добавления: 2017-02-01