Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Закон прогресивної еволюції техніки




ПЛАН

Як співвідносяться між собою показники ефективності та рентабельності виробництва?

Які показники відносять до показників ефективності діяльності підприємства?

1. Усі перераховані показники

1. Показники рентабельності виробництва є складовою показників ефективності виробництва

 

 

 

1.Загальна характеристика технічних систем.

2.Закони розвитку технічних систем.

 

 

1.

 

Техні́чна систе́ма (ТС) — це сукупність елементів і відношень (зв'язків) між ними, які утворюють цілісну структуру об'єкта, що має властивості, які не зводяться до властивостей елементів і призначена для виконання корисних функцій.

Технічна система (ТС) в загальному випадку є виготовленою системою, що складається з сукупності елементів і відношень (зв’язків), які утворюють цілісну структуру об’єкту.

При вивченні ТС розглядають три сукупності об’єктів:

– неорганізовані;

– організовані з елементами, об’єднаними в стійку структуру, що має нові властивості;

– самопристосовувані – зі зміною зв’язків або структури під дією навколишнього середовища.

ТС складається з елементів (складових частин, що розрізняються властивостями, які виявляються при взаємодії) з'єднаних зв'язками (лініями передачі одиниць або потоків чого-небудь), які вступають у певні відносини (умови і способи реалізації властивостей елементів) між собою та із зовнішнім середовищем, щоб здійснити процес (послідовність дій для зміни або підтримки стану) і виконати функцію ТС (призначення, роль).

У технічних системах для реалізації їх призначення використовуються відомі природні ефекти, наприклад ефект важеля, гравітація, ефект розширенні при підвищенні температури, ефект електричного струму в провіднику, що рухається в магнітному полі, та інші фізичні, хімічні й біологічні явища. Взаємодія складових частин технічної системи така, що реалізує внутрішній технічний процес і тим самим створює необхідну зовнішню дію. Так, використовуючи зубчату передачу, змінюють число обертів і напрям обертання. Як інший приклад можна розглянути люмінесцентну лампу: електричний струм перетвориться в нитці розжарення в теплову енергію, яка в шарі оксидів створює потік електронів, що викликає у свою чергу ультрафіолетове випромінювання ртуті, трансформоване в люмінесцентному шарі у світлове випромінювання, внаслідок чого досягається необхідний результат – світло.

Такий причинний ланцюжок з перетворенням наслідків (виходів) в причини (входи) наступних операцій характеризує спосіб дії (спосіб функціонування) технічної системи. Внутрішні перетворенні в технічній системі або описуються внутрішніми функціями системи і тоді відображають призначення системи у вигляді її функціональної структури, або характеризуються засобами (тобто виконавчими органами), що здійснюють ці функції, і тоді спосіб дії системи може бути представлений як її органоструктура. Функціональні здатності кожної функціональної одиниці (виконавчого органу) забезпечуються множиною відповідних функцій, що реалізуються органами більш низького рівня складності. При розгляді виконавчого органу як засобу здійсненні бажаної дії використовують чисто функціональний підхід. Одну і ту ж функцію можна здійснити різними виконавчими органами. При цьому вибір виконавчого органу визначає функцію, що виконується на найближчому знизу ієрархічному рівні. Виконавчі органи можна розглядати на різних рівнях абстрагування; тим самим визначається також і ступінь абстрактності відповідних їм функцій.

Технічна системі може бути створена тільки в тому випадку, якщо є можливість створити і бажаним чином об'єднати її складові частини. За допомогою структури повинні бути реалізовані певні властивості, що забезпечують бажане функціонування системи. Розгляд технічних систем з погляду структури призводить до таких понять, як структурні елементи і групи, які знаходяться між собою в певних геометричних, механічних, енергетичних та інших відношеннях. Структура являє собою немов би „рентгенівський знімок” об'єкту. В конструкторській справі звичайно вона характеризується кресленням і специфікацією.

Структура об'єкту при цьому поділяється на елементи і групи залежно від прийнятої точки зору (наприклад, зборки або функціонування).

У ході свого розвитку від виникнення й існування до ліквідації будь-яка технічна система проходить ряд типових станів, обумовлених зміною складу системи перетворення. При обговоренні, моделюванні або зображенні технічної системи необхідно одразу ж вказати відповідні стани для вибору правильної точки зору і визначення системи перетворень. Інженер-конструктор повинен уявляти собі ці стани, для того щоб встановити, в якому з них знаходиться конструйована ним система. Там, де недостатньо однієї уяви, корисні експерименти на моделі. Технічні системи виконують незліченні і різноманітні дії типу транспортувати, дробити, охолоджувати, підсилювати, сполучати, розділяти, ущільнювати, керувати і інші, що служать для задоволення потреб людей.

 

2.

Наука про закони техніки лише починає формуватись. На сучасному етапі її розвитку започатковуються і обґрунтовуються перші гіпотези щодо побудови і розвитку ТС. Досі нема загальновизнаних і строго доведених окремих законів, і тим більше вони не оформлені в єдину послідовну і замкнену систему. Побудова такої системи, так само як і обгрунтування окремих законів, є одним із найважливіших сучасних та майбутніх напрямів наукових досліджень в галузях технознавства і загальної теорії проектування.

Проте трактування відкритих на даний час законів ТС відповідні розробки теоретичного та методичного плану, що базуються на цих законах, а також знання більш локальних закономірностей, дають змогу використовувати їх в практичній інженерній діяльності. Перш за все це стосується синтезу оптимальних методології і методів інженерного творення та визначення найбільш правильних структурних та інших характеристик конкретних класів ТС в наступних поколіннях.

 

 

Прогресивна еволюція ТС аналогічна еволюції видів в живій природі. Закон пояснює, чому відбувається перехід від попереднього покоління ТС до наступного - удосконаленого; за яких умов, коли і які структурні зміни мають місце при такому переході.

Існуюча гіпотеза про закон прогресивної еволюції техніки в умовах конкурентної боротьби і ринкових відносин дає таке його формулювання:

«В ТС з однаковою функцією перехід від покоління до покоління покликаний усуненням виявленого основного дефекту чи дефектів, пов’язаного з покращенням критеріїв розвитку ТС, і відбувається за наявності необхідного науково-технічного рівня та соціально-економічної доцільності».

Закон також передбачає, що при переході ТС від покоління до покоління відбуваються зміни конструкції, кореляційно пов’язані з характером дефекту у попереднього покоління. Реалізуються перш за все такі зміни конструкції, які передбачають необхідне або суттєве усунення дефекту за мінімальних виробничих та інтелектуальних витрат.

Найважливіше прикладне значення закону прогресивної еволюції ТС полягає в побудові на його основі методології системного ієрархічного вибору глобально оптимальних конструкторсько-технологічних рішень. Методологія передбачає свідоме використання закону для управління еволюцією ТС з метою її прискорення. При цьому вирішується ієрархічна послідовність задач проектування і конструювання нових ТС.

На першому етапі для заданої функції синтезується певна функціональна структура ТС (машини, приладу, верстатного комплексу і т.і.).

Другий етап передбачає вибір найбільш ефективного для даної функціональної побудови фізичного принципу дії ТС.

На третьому етапі здійснюється прийняття найбільш доцільного технічного рішення.

Четвертий етап полягає в моделюванні та оптимізації параметрів розроблюваної ТС.

Практика створення нових ТС показує, що закон прогресивної еволюції техніки не є абсолютним. Адже очевидно, що ієрархічне вичерпання можливостей удосконалення конструкції не є формальним.

Вивчення закону прогресивної еволюції дозволяє використовувати часткові закономірності зміни конструкторсько-технологічних рішень, зокрема використовувати і розвивати метод евристичних прийомів.

Важливим є прогнозування з допомогою S-подібної функції значень критеріїв розвитку. Так, наприклад, можливо встановити, наскільки недовикористані можливості застосовуваного принципу дії. Знання закону прогресивної еволюції особливо необхідне на початкових стадіях проектування нових поколінь ТС, при виконанні робіт з аналізу та дослідження історії техніки, її прогнозування.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 154; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.013 сек.