Особливості прийняття управлінських рішень в сучасних умовах господарювання

Стратегічні та оперативні рішення. Керуючись критеріями області дії рішення, часу його дії, ієрархічного рівня прийняття рішення, багато авторів виділяють стратегічні й оперативні (поточні) рішення (рис.4.1).

Перше фундаментальне розходження стратегічних і оперативних рішень складається в масштабі їх дій, що пов'язано з числом областей, які стосуються цих рішень, тобто з їх параметрами. Оперативні рішення впливають на якусь визначену ділянку діяльності компанії, наприклад, розширення діяльності по просуванню продажу, збільшення кількості продукції, що випускається. Стратегічні рішення впливають на всі сфери діяльності фірми. Вони стосуються фінансової, виробничої, комерційної, соціальної області, тобто, за своєю суттю є багатопрофільними. Оперативні - частіше однопрофільні.

Рис.4.1. Стратегічні та оперативні рішення

Друге розходження - тривалість часу дії. Стратегічні рішення діють протягом тривалого часу (10 і більше років), оперативні - короткострокові (1 рік) або середньострокові (3 роки).

Наступний критерій - оборотність рішень. Стратегічні рішення подібні танкеру: почавши рух, він може зупинитися тільки через десяток морських миль.

При ухваленні оперативного рішення оточення задано, і менеджер приймає рішення на основі наявної в нього інформації про товари, ринки, конкурентів, технології. При прийнятті стратегічного рішення час і оточення вважаються змінними величинами, тому що саме вибір оточення і горизонт дії лежать в центрі стратегічних рішень.

Стратегічні рішення визначають відразу декілька цілей, наприклад рентабельність, норма продукту, типи росту, кожна з яких формується з різним ступенем точності. Таким чином, менеджер, що приймає рішення, опиняється перед вибором визначення послідовності виконання своїх цілей (функція ранжування). Оперативне рішення направлене на досягнення однієї конкретної цілі: зменшення витрат на три відсотки, скорочення строків постачання на тиждень.

Одне з найбільш важливих відмінностей пов'язано з об’ємом інформації. Стратегічне рішення часто приймається в умовах наявності обмеженої інформації загального характеру, в той час як оперативне рішення спирається на точну, досить достовірну інформацію. Тому навіть добре підготовлене стратегічне рішення містить певну частку ризику.

Іншими критеріями є частота і рівень прийняття рішення. Стратегічні рішення зазвичай приймаються вищою управлінською ланкою, оперативні рішення - всією управлінською структурою підприємства.

Необхідно підкреслити зв'язок між ієрархічним рівнем прийняття рішення і частотою його прийняття; якщо рішення по поточним питанням приймаються регулярно на різних рівнях управління, то стратегічні рішення приймаються тільки на вищому рівні при необхідності зміни перспективних напрямів розвитку компанії.

Програмовані і непрограмовані рішення. Програмовані рішення приймаються відповідно до писаних чи неписаних правил, процедур, моделей, які полегшують процес ухвалення рішення в повторюваних ситуаціях, шляхом обмеження або виключення альтернатив. Якщо проблема повторюється, і її складові елементи можуть бути визначені і проаналізовані, отже вона може бути вирішена шляхом ухвалення програмованого рішення.

Непрограмоване рішення приймається у випадку незвичайної або виняткової ситуації, коли проблема значна і вимагає особливого підходу. Чим вище положення менеджера на ієрархічній градації, тим більше цінується вміння приймати непрограмовані рішення.

Структуризовані і неструктуризовані рішення. Структуризовані рішення відповідають проблемам, структура яких відома. Існують методи (автоматизовані), які дозволяють наблизитися до структуризованого рішення. Неструктуровані рішення є похідними від евристики, тобто вимагають оригінального, інтуїтивного пошуку в прийнятті рішення.

Останнім часом здійснюється перехід від неструктурованих рішень до структурованих і від структурованих до програмованих. Це забезпечується накопиченням досвіду і прогресом інформаційних і програмних технологій.

Таблиця 4.1.

Тип рішення та рівень його прийняття

Тип рішення   Рівень процесу	Програмовані	Структуровані	Неструктуровані
Стратегічний	Розташування заводів і торгових представництв	Купівля нового підприємства	Рішення про диверсифікацію
Адміністративний	Аналіз розриву зі стандартними витратами	Процедура відновлення устаткування	Визначення розміру індивідуальної винагороди.
Оперативний	Звільнення від поточних клієнтських заборгованостей	Розробка маршруту постачання	Виробництво специфічних деталей

Що стосується стратегічних проблем, то можуть пройти місяці, роки, перш ніж керівництво помітить необхідність повної переорієнтації підприємства. Цей ефект уповільнення варіює в залежності від підприємства або конкретного випадку, і впливає на процес ухвалення рішення.

Втілення стратегічного рішення поєднано з більш великими витратами, ніж реалізація адміністративного рішення, хоча й воно обходиться недешево.

Висновки

В практиці управління менеджерам приходиться приймати велику кількість рішень на стадіях планування, організації, контролю й координації. Управлінські рішення завжди пов'язані з необхідністю впливу на об'єкт управління з метою приведення його в бажаний стан і, тому що це потребує витрат часу, можна говорити про процес прийняття рішень. Вироблення плану дій зі скасування проблеми складає сутність процесу прийняття рішень.

Вирішення складних управлінських завдань мають багатопланову побудову, тривалий час реалізації, вимагають залучення значної кількості персоналу. Управлінські рішення класифікуються за багатьма критеріями, серед яких первісне значення має оцінка і аналіз одноосібних (індивідуальних) та колективних рішень.

Особами, що приймають рішення, можуть бути індивідууми (як правило, керівники) або групи менеджерів, які мають повноваження для прийняття рішень. Порівняння індивідуально прийнятих рішень з рішеннями колективними показує, що кожен з цих підходів має свої переваги і недоліки. Рішення, що приймаються індивідуально, характеризуються більш високим рівнем творчого підходу, в них часто реалізується багато нових ідей та концепцій. Як правило, індивідуальні рішення потребують менше часу, бо вони не узгоджуються з іншими особами.

При колективному підході до прийняття рішень забезпечуються більш висока обгрунтованість і менша частка похибок, чому сприяє сам механізм роботи груп (взаємне коригування рішень, створення атмосфери співпраці, взаємодія між членами групи), а також багатоваріантність розробок. При цьому збільшується час, що витрачається на розробку, узгодження й прийняття рішень. Тому при рішенні термінових проблем, де фактор часу є вирішальним, перевага віддається індивідуальному суб'єкту рішення.

Проблеми, які пов'язані з радикальними змінами в орагнізації, вирішуються колективно, що забезпечує більш високий рівень сприйняття, а як наслідок, створює необхідні умови для реалізації.

Управлінські рішення ще класифікуються за часом їх реалізації, де розділяються на стратегічні і оперативні. При цьому менеджер повинен розуміти, що рішення поточних проблем на шкоду стратегічним може порушити довгострокову стійкість організації та послабити її конкурентні позиції.

Питання для самоконтролю

1. У чому сутність управлінського рішення та які вимоги пред'являються до їх прийняття?

2. Охарактеризуйте різновиди управлінських рішень.

3. Розкрийте особливості прийняття індивідуальних рішень.

4. Охарактеризуйте види колективних рішень.

5. Які рекомендації надаються до організації роботи груп?

6. За якими критеріями класифікуються стратегічні та оперативні рішення?

7. Які фундаментальні відмінності між стратегічними та оперативними рішеннями?

8. Які рішення відносяться до програмованих, а які до непрограмованих?

9. Яка існує в сучасних умовах тенденція переходу щодо типів управлінських рішень?

10. Наведіть приклади неструктуризованих управлінських рішень.

Дата добавления: 2017-02-01