КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Технологічний поділ праці в управлінні
Основні види розподілу та кооперації праці з підлеглими Ключові поняття і терміни РОЗДІЛ 5. РОЗПОДІЛ ТА КООПЕРАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ПРАЦІ При вивченні матеріалу розділу слід засвоїти: - види розподілу управлінської праці; - сутність і значення кооперації праці; - значення розпорядної діяльності керівника при виконанні управлінських функцій; - алгоритм і правила делегування повноважень.
Раціональна організація управлінської праці вимагає відповідних форм її розподілу і кооперації. Розподіл управлінської праці - це процес відокремлення її видів у самостійні сфери трудової діяльності різних груп управлінських працівників. Кооперація праці – це взаємодія групи працівників для виконання спільної мети. - функціональний - процес виділення функцій, об'єктивно необхідних для ефективного управління організацією, виконання яких закріплюється за певними працівниками або підрозділами апарату управління; - ієрархічний - розподіл робіт за функціями, по рівнях ієрархії управління, закріплення їх за певними управлінськими працівниками і підрозділами та формування на цій основі їхніх повноважень; - технологічний - диференціація процесу управління на операції зі збирання, передавання, збереження і перетворення інформації, що виконуються певними категоріями управлінських працівників і технологічних спеціалізованих підрозділів; - професійний - диференціація управлінських працівників відповідно до їхньої професійної підготовки;
- кваліфікаційний - розподіл робіт відповідно до кваліфікації, стажу роботи та особистих здібностей управлінських працівників; - посадовий - розподіл управлінських працівників відповідно до їх компетенції. Таблиця 5.1.
Таблиця 4.2. Структура витрат робочого часу керівників, фахівців та технічних виконавців (% загальних витрат)
Процес реалізації функцій управління Рис 5.2. Зміст компетенції менеджера в процесі реалізації функцій управління.
Кооперація є матеріальною основою об'єднання людей у спільному трудовому процесі. Особливу актуальність має аналіз теоретичних аспектів її розвитку, що вимагає як нового переусвідомлення спадщини і уроків минулого, так і узагальнення змін, що відбуваються в економіці та в суспільстві загалом. Виникає необхідність осмислення нових підходів до кооперації, яка об'єднує людей в колективи за принципом не примусу, а добровільності.
Так звана адміністративна кооперація, що існувала до 1990 р. становила собою об'єднання людей під егідою адміністрації у напрямку тільки вертикального розподілу праці. У ринковій економіці кооперація набуває іншого змісту. У її основі лежать вже не накази адміністрації, а інтереси, тобто спонукальним мотивом кооперованої праці є не адміністратор, а економічний (соціальний) колективний інтерес (стимул). У цьому випадку кооперацію необхідно розглядати як добровільне об'єднання працівників на основі їх зацікавленості у співпраці. Колектив є співдружністю однодумців, у середині якої створюються передумови формування соціального середовища для самовираження і розвитку особистості. Виконання колективних норм і правил розглядається як необхідна умова у вигідній для даного колективу кооперації і тому не пригнічує особистість. Виникнення нової кооперації праці, різновидом якої є госпрозрахункові колективи різних типів, передбачає, передусім, розвиток самостійності, добровільну співдружність колективів і окремих працівників на основі взаємних економічних і соціальних інтересів. Така кооперація праці в принципі виключає будь-які форми командного адміністрування, бо на основі колективності формується новий зміст та ієрархія цілей у процесі спільної трудової діяльності людей. Основу такого колективізму складають економічні відносини. Об'єднання і роз'єднання людей відбувається найчастіше на економічній основі. Колективність як зовнішньоекономічне об'єднання індивідів існує як щось випадкове. Як видно, в кооперації закладені матеріальні передумови колективності, соціально-економічне значення якої полягає в тому, що кооперативи в будь-якій формі їх вияву сприяють перетворенню найманої праці в працю асоційованих власників. З цього випливає, що на практиці, робітники, організовані в асоціацію, мають можливість повністю обійтися без "адміністраторів". Єдність передусім економічних інтересів і цілей у досягненні високих кінцевих результатів праці є основою спільного трудового процесу. На цій основі можна стверджувати, що спільна діяльність людей здійснюється не тільки за допомогою кооперації. По мірі її розвитку складаються й удосконалюються трудові відносини між колективами і працівниками. При цьому інтеграція ускладнення праці та поєднання трудових операцій не виключають подальшого процесу диференціації (розподілу) праці.
Нові форми розподілу праці передбачають і нові форми її кооперації, тобто вибір відповідних форм об'єднання працівників, що виконують якісь окремі види спільної роботи для досягнення головної мети організації. Оскільки робота в організації поділяється на складові частини, хтось повинен координувати роботу групи для того, щоб вона була успішною. У цьому випадку на перший план виступає відокремлення функцій управління, сутність якого полягає у цілеспрямованому координуванні й інтегруванні діяльності всіх елементів організації. Хтось повинен взяти на себе обов'язки капітана з метою визначення кола обов'язків підлеглих: планувати, організовувати, координувати і контролювати всі структури і ланки організації. У такій роботі завжди присутні два моменти: інтелектуальний (підготовка і прийняття рішень) і вольовий (їх реалізація). Найбільш складним є вид трудової діяльності, пов'язаний з реалізацією управлінських рішень. Це, передусім, зумовлено великою різноманітністю управлінських робіт. Щоб привести їх у певну систему, доцільно виконувати окремі функції, які класифікуються по об'єктах і напрямках керуючого впливу, по етапах виконання трудового процесу або по інших аспектах. В організації існують дві внутрішні форми розподілу праці. Перша - це розподіл праці на компоненти, що становлять частини загальної діяльності, тобто горизонтальний розподіл раці. Вертикальна форма розподілу праці відокремлює роботу з координування дій від самих дій. Діяльність направлена на координування роботи інших людей і складає їх управління. Вертикальний розподіл управлінської праці здійснюється за наступними напрямами: - загальне керівництво - розроблення і реалізація головних, перспективних напрямків діяльності організації;
- технологічне керівництво - розробка і впровадження прогресивних технологій. Це раціоналізація виробничих процесів на основі впровадження сучасних методів управління, комплексної механізації і автоматизації виробництва; - економічне керівництво - стратегічне і тактичне планування, аналіз економічної діяльності організації і забезпечення її рентабельної роботи; - оперативне управління - складання і доведення до робочих груп і окремих виконавців оперативних планів, розставлення виконавців по робочих місцях, їх інструктування, організація систематичного контролю; - управління персоналом - підбір, розставлення і розвиток трудових ресурсів організації. Розподіл та кооперація праці на підприємстві обумовлюють відокремлення функцій, які виконуються робітниками. Виділяють наступні групи функцій: - локальні функції: реалізуються у межах підрозділу, є обслуговуючими по відношенню до інших видів функцій та, як правило, відображені тільки у посадових інструкціях(наприклад, розроблення прейскуранту цін); - наскрізні: відображені у положеннях про структурні підрозділи і пов'язані з виконанням спільних робіт кількома підрозділами (наприклад, робота щодо інвентаризації товарно-матеріальних цінностей: беруть участь робітники бухгалтерії, відділу організації торгівлі, комерційного відділу, відділу цін); - кінцеві - функції, виконання яких пов'язано з досягненням певного результату в діяльності організації у цілому. Цей результат відображає зовнішні контакти організації (наприклад, розроблення бізнес-плану, на основі якого будуть залучатися банківські кредити; розроблення службового листа постачальнику тощо). За роллю в процесі управління управлінських працівників поділяють на: керівників, фахівців та службовців (технічних виконавців). Керівник розподіляє функції, як правило, тільки між безпосередньо підлеглими йому особами. Так, керівнику підприємства безпосередньо підпорядковуються: - його заступники за об'єктами і напрямками діяльності; - керівники ряду підрозділів; - окремі працівники (референти, секретарі, помічники та ін.); - керівники неформальних підрозділів, що створюються на період розв'язання певного завдання, розроблення проекту тощо; - голови комісій, що створюються керівником. Об'єктивною основою використання організаційно-адміністративних методів управління виступають організаційні відносини, що становлять частину механізму управління. Оскільки за їх допомогою реалізовується одна з найважливіших функцій управління - функція організації. Завдання організаційно-адміністративної діяльності полягають у координації дій підлеглих. Абсолютно справедливо критикувалися і критикуються важелі адміністративного управління. Однак потрібно мати на увазі, що ніякі економічні методи не зможуть існувати без організаційно-адміністративного впливу, який забезпечує чіткість, дисциплінованість і порядок роботи колективу. Важливо визначити оптимальне поєднання, раціональне співвідношення організаційно-адміністративних і економічних методів.
Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 84; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |