Основні орфограми

Складні випадки української орфографії у текстах ділових паперів

Орфоепічні норми української мови

Орфоепія - це система загальноприйнятих правил літературної вимови, які забезпечують звукове оформлення мови відповідно до національних норм.

Українська літературна мова, як і кожна літературна мова, має усталені орфоепічні норми, що є обов’язковими для всіх, хто розмовляє нею.

Розглянемо найважливіші норми української літературної вимови.

1. Голосні (а), (у), (і) завжди вимовляються чітко і виразно як під наголосом, так і в ненаголошеній позиції.

2. Ненаголошений (е) вимовляється з наближенням до (и): несла - (не сла), село - (се ло).

3. Дзвінкі приголосні (б), (д), (г), (ж), (дж), (дз) у кінці слова не оглушуються: (граб), (ворог).

4. Префікси роз-, без-, через- можуть зберігати і втрачати дзвінкість: безтурботний - (бестурботний); розбити - (розбити).

5. Звук (в) в українській мові сороноризується: (заутра), (кроу).

6. Звук (р) в українській мові завжди твердий: (лікар), (Харків).

Орфографія - (від грецького orthos - правильний, рівний і grapho - пишу, або правопис,) – це

система загальноприйнятих правил, щовизначають способи передачі мови у писемній формі.

Орфографія вивчає систему правил про способи передачі усної мови на письмі, встановлює правила написання слів разом, окремо і через дефіс, правила передачі частини слова з рядка в рядок, вживання м'якого знака і апострофа, написання іншомовних слів і скорочень слів. Орфографія охоплює лише основні правила. Орфографія української мови встановлює зокрема, правила написання окремих слів і їх значущих частин, правила написання слів разом, окремо і через дефіс, вживання великої букви та правила переносу слів з рядка в рядок.

Використовуючи засоби графіки, орфографія регулює написання слів і граматичних форм. Саме завдяки орфографії слова і форми їх набувають єдиного графічного образу.

Орфографія має соціальне значення, оскільки всі, хто користується писемною формою тієї чи іншої мови, повинні однаково, незалежно від особливостей індивідуальної мови, відображати на письмі слова літературної мови. Правила орфографії загальнообов'язкові, адже одинаковість правопису так само, як і однаковість звукового оформлення усної мови, сприяє полегшенню мовного спілкування. Тому дуже важливо, щоб орфографія була простою, ясною, загальнодоступною для вивчення і вживання.

Ø велика літера, власні імена;

Ø правопис складних слів;

Ø вживання м'якого знака й апострофа

Ø наголошені е, и, чергування голосних;

Ø правопис відмінкових закінчень;

Ø правопис числівників і зв'язок їх з іменниками;

Ø правопис прізвищ, географічних назв;

Ø правопис префіксів, суфіксів;

Ø подвоєння букв і спрощення в групах приголосних;

Ø чергування приголосних звуків;

Ø правопис особових форм дієслів;

Ø правопис прислівників.

Дата добавления: 2014-01-04