Хімічні чинники. Протягом свого життя людина постійно стикається з великою кількістю шкідливих ре­човин, які можуть викликати різні види захворювань

Протягом свого життя людина постійно стикається з великою кількістю шкідливих ре­човин, які можуть викликати різні види захворювань, розлади здоро­в'я, а також травми як у момент контакту, так і через певний проміжок часу. Сьогодні до таких «найвпливовіших» чинників належать: пестициди (отрутохімікати), мінеральні добрива, важкі метали, сильнодійні отруйні промислові речовини, дими (в тому числі тютюновий), будівельні матеріали й побутова хімія. Особливу небезпеку становлять хімічні речовини, які, залежно від їх практичного використання, можна поділити на:

· промислові отрути, які використовуються у виробництві (розчинники, барвники) є джерелом небезпеки гострих і хронічних інтоксикацій при по­рушенні правил техніки безпеки (наприклад, ртуть, свинець, ароматичні спо­луки тощо);

· отрутохімікати, що використовуються у сільському господарстві
для боротьби з бур 'янами та гризунами (гербіциди, пестициди);

· лікарські препарати;

· хімічні речовини побуту, які використовуються як харчові добавки, засоби санітарії, особистої гігієни, косметичні засоби;

· хімічна зброя.

Токсичними (отруйними) називаються такі речовини, які потрапляючи в організм людини, викликають помітні фізіологічні зміни його окремих систем і органів і тим самим призводять до порушення його нормальної життєдіяльності.

Хоча отруйні властивості можуть виявляти практично всі речовини, до отрут прийнято відносити лише ті, які свою шкідливу дію проявляють у звичайних умовах і у відносно невеликих кількостях. Виробничими (промисловими) отрутами називають отрути, які впливають на людину в умовах трудової діяльності і викликають погіршення працездатності або порушення здоров'я.

За характером дії на окремі тканини і системи організму, токсичні речовини поділяють на наступні групи: нервові (нейротропні) отрути; отрути крові; печінкові отрути; ферментні отрути; мутагени; канцерогени; отрути, які подразнюють органи дихання; отрути, які проникають і подразнюють шкіру і слизові оболонки; отрути, що впливають на репродуктивну функцію; сенсибілізатори.

Нервові (нейротропні) отрути мають наркотичну дію і уражають головним чином центральну нервову систему. Вони підвищують збудженість, викликають запаморочення, серцебиття, загальну слабкість, нерідко - втрату свідомості, при тривалій дії можуть виникати тяжкі нервові розлади. При отруєнні нервовими отрутами виникають сухість в роті, нудота, головний біль, тремтіння рук, повік, м'язові судоми. До нервових отрут відносяться аліфатичні і ароматичні вуглеводні (бензин, уайт-спірит, спирти, ефіри, сірководень, метанол). Найбільшу хімічну активність проявляють сірководень і метанол.

Найбільш розповсюдженою отрутою крові є оксид вуглецю (чадний газ), який спричиняє кисневий голод організму, реагуючи з гемоглобіном крові.

До ферментних отрут належать: синильна кислота, нітрили, пари ртуті і ін. Ферменти є біологічними каталізаторами і порушення їх діяльності веде до тяжких отруєнь. Наприклад, синильна кислота і нітрили, діючи на дихальні ферменти, позбавляють тканини здібності засвоювати кисень і викликають різке кисневе голодування - асфіксію, що нерідко веде до смертельного наслідку.

До мутагенних отрут (що впливають на генетичний апарат клітин організму) відносяться: етиленамін, уретан, формальдегід, сполуки свинцю та інші.

До канцерогенів (таких, що викликають ракові захворювання) належать поліциклічні ароматичні вуглеводні, які утворюються під час термічної переробки або неповному спалюванні горючих речовин, в тому числі при палінні.

На репродуктивну функцію людини впливають бензол, сірководень, свинець, марганець, ртуть, нікотин тощо.

Кислоти, луги, феноли, аміак, хлор, а також деякі інші продукти викликають сильні ураження шкіри та слизових оболонок, особливо страждають від них очі. Деякі хімічні речовини, наприклад, хлорне вапно, потрапляючи на шкіру, діють не відразу, а іноді через кілька годин.

Багато з отруйних речовин перетворюються в організмі в менш токсичні або нетоксичні. Це головний шлях їх знешкодження. Однак в результаті перетворень токсичність деяких отрут може збільшуватись.

Важливий шлях знешкодження отрут - видалення їх з організму. Воно може відбуватися через органи дихання, травлення, нирки, шкіру. Через легені виділяються ті леткі речовини, що не змінюються або мало змінюються в організмі, наприклад, бензин, хлороформ, а також спирти, складні ефіри, ацетон. Через нирки виділяються добре розчинні у воді речовини і продукти перетворення отрут в організмі. Погано розчинні речовини, в тому числі сполуки важких металів - свинцю, ртуті, а також марганцю, миш'яку виділяються в основному через органи травлення. Через шкіру сальними залозами виділяються всі розчинні у жирах речовини. Потовими залозами виділяються, наприклад, ртуть, мідь, миш'як, сірководень. Деякі отрути (свинець, кобальт) можуть міститися в грудному молоці матері.

Знешкодження отрут, в тому числі і виведення, може бути прискорене за допомогою деяких фізіотерапевтичних процедур, організації спеціального харчування, прийому лікарських препаратів.

Велике значення мають законодавчі санітарні і лікувально-профілактичні заходи. Законодавство передбачає у відношенні осіб, що працюють з отруйними речовинами, обмеження робочого дня, збільшення тривалості відпустки, більші ранні строки виходу на пенсію. На ряд виробництво не допускаються жінки й підлітки.

Дата добавления: 2014-01-04