Наслідків надзвичайних ситуацій

Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЙ ДЛЯ УСУНЕННЯ НЕГАТИВНИХ

Людство протягом всієї своєї історії постійно піддається впливу катастроф. Вони забирають тисячі людських життів, завдають величезної економічної шкоди, руйнують багато з того, що люди створювали роками, десятиліттями і навіть сторіччями.

Величезна за масштабами інженерна діяльність, яка розвернулася у ХХ столітті, та викликані нею зміни природного середовища різко підвищили ймовірність виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру. При цьому деякі з них, наприклад, пов’язані з аваріями на потенційно небезпечних об’єктах (атомних електростанціях, гідроспорудах, хімічних об’єктах), можуть завдати не лише великої прямої шкоди, але й багаторазово збільшеної непрямої шкоди, а іноді навіть призвести до глобальних катаклізмів.

Крім техногенних аварій і катастроф, людину спіткають й інші небезпеки. Людина здебільшого не може встояти перед силами природи, стихійні прояви яких викликають катастрофи, руйнування, загибель багатьох людей. Щоб не потрапити у біду, необхідно знати про можливі стихійні явища, враховувати їх особливості і правильно себе поводити.

Кожна надзвичайна ситуація має свої причини виникнення й особливості, свій характер розвитку, по-своєму впливає на людину і її середовище існування [7, с.12].

Надзвичайними ситуаціями (НС) називаються події, при яких відбувається порушення нормальних умов життя і діяльності людей і які можуть призвести або призводять до загибелі людей та/або до значних матеріальних втрат.

Загальними ознаками НС є:

· наявність або загроза загибелі людей чи значне погіршення умов їх життєдіяльності;

· заподіяння економічних, збитків;

· істотне погіршення стану довкілля.

До надзвичайних ситуацій, як правило, призводять аварії, катастрофи, стихійні лиха та інші події, такі як епідемії, терористичні акти, збройні конфлікти тощо.

Аварії поділяються на дві категорії:

до І категорії належать аварії, внаслідок яких:

· загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб;

· стався викид отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних речовин за санітарно-захисну зону підприємства;

· збільшилась концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів;

· зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я значної кількості працівників підприємства чи населення;

до II категорії належать аварії, внаслідок яких:

· загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;

· зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я працівників цеху, дільниці (враховуються цех, дільниця з чисельністю працівників 100 осіб і більше).

Події природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об’єкти економіки та довкілля, називаються небезпечними природними явищами. Руйнівне небезпечне природне явище - це стихійне лихо.

Надзвичайні ситуації мають різні масштаби за кількістю жертв, кількістю людей, що стали хворими чи каліками, кількістю людей, яким завдано моральної шкоди, за розмірами економічних збитків, площею території, на якій вони розвивались, тощо.

Вагомість надзвичайної ситуації визначається передусім кількістю жертв та ступенем впливу на оточуюче життєве середовище, тобто рівнем системи “людина - життєве середовище” (“Л-ЖС”), якої вона торкнулася, і розміром шкоди, завданої цій системі. Виходячи з ієрархії систем “Л-ЖС”, можна говорити про:

· індивідуальні надзвичайні ситуації, коли виникає загроза для порушення життєдіяльності лише однієї особи;

· надзвичайні ситуації рівня мікроколективу, тобто коли загроза їх виникнення чи розповсюдження наслідків стосується сім’ї, виробничої бригади, пасажирів одного купе тощо;

· надзвичайні ситуації рівня колективу;

· надзвичайні ситуації рівня макроколективу;

· надзвичайні ситуації для жителів міста, району;

· надзвичайні ситуації для населення області;

· надзвичайні ситуації для населення країни;

· надзвичайні ситуації для жителів континенту;

· надзвичайні ситуації для всього людства.

Як правило, чим більша кількість людей потерпає від надзвичайної ситуації, тим більшу територію вона охоплює. І, відповідно, при більшій площі поширення катастрофи чи стихійного лиха від нього страждає більша кількість людей. Через це в основу існуючих класифікацій надзвичайних ситуацій за їх масштабом найчастіше кладуть територіальний принцип, за яким надзвичайні ситуації поділяють на локальні, об’єктові, місцеві, регіональні, загальнодержавні (національні), континентальні та глобальні (загальнопланетарні).

Локальні надзвичайні ситуації відповідають рівню системи “Л-ЖС” з однією особою та мікроколективом;

об’єктові – системам з рівнем колектив, макроколектив;

місцеві - системам, в які входить населення міста або району;

регіональні – адміністративні області;

загальнодержавні - населення країни і так далі.

15 липня 1998 р. Постановою Кабінету Міністрів України № 1099 «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій» затверджено “ Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій”. Згідно з цим положенням залежно від територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, розрізняють чотири рівні надзвичайних ситуацій: загальнодержавний; регіональний; місцевий; об’єктовий.

Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій за характером походження подій, які зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій на території України, розрізняє чотири класи надзвичайних ситуацій - надзвичайні ситуації техногенного, природного, соціально-політичного, військового характеру.

Кожен клас надзвичайних ситуацій поділяється на групи, які містять конкретні їх види.

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій - це підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом’якшення її можливих наслідків.

Зазначені функції запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру в нашій країні виконує Єдина державна система запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру і реагування на них, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1198.

Єдина державна система запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру і реагування на них (ЄДСЗР) включає в себе центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Основною метою створення ЄДСЗР є забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, забезпечення цивільного захисту населення.

Завданнями ЄДСЗР є:

· розроблення нормативно-правових актів, а також норм, правил та стандартів з питань запобігання надзвичайним ситуаціям та забезпечення захисту населення і територій від їх наслідків;

· забезпечення готовності центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

· забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

· навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення надзвичайної ситуації;

· виконання цільових і науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;

· збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій;

· прогнозування і оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;

· створення, раціональне збереження і використання резерву матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям і реагування на них;

· проведення державної експертизи, забезпечення нагляду за дотриманням вимог щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій (у межах повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади);

· оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне та достовірне його інформування про фактичну обстановку і вжиті заходи;

· захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

· проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації надзвичайних ситуацій, організація життєзабезпечення постраждалого населення;

· пом’якшення можливих наслідків надзвичайних ситуацій у разі їх виникнення;

· здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення, проведення гуманітарних акцій;

· реалізація визначених законодавством прав у сфері захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій, в тому числі осіб (чи їх сімей), що брали безпосередню участь у ліквідації цих ситуацій;

· участь у міжнародному співробітництві у сфері цивільного захисту населення.

ЄДСЗР складається зпостійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий.

Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими Центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов’заної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом населення і територій від їх наслідків.

Кожний рівень ЄДСЗР має координуючі та постійні органи управління щодо розв’язання завдань у сфері запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від їх наслідків, систему повсякденного управління, сили і засоби, резерви матеріальних та фінансових ресурсів, системи зв’язку та інформаційного забезпечення.

Координуючі органи ЄДСЗР:

· загальнодержавний рівень - державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій; національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення;

· регіональний рівень - комісії Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;

· місцевий рівень - комісії районних державних адміністрацій і виконавчих органів рад з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;

· об’єктовий рівень - комісії з питань надзвичайних ситуацій об’єкта.

Постійними органами управління з питань техногенно-екологічної безпеки, цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій виступають:

· на загальнодержавному рівні - Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

· на регіональному рівні - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

· на місцевому рівні - районні державні адміністрації і виконавчі органи рад, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення;

· на об’єктовому рівні - структурні підрозділи підприємств, установ та організацій або спеціально призначені особи з питань надзвичайних ситуацій.

До системи повсякденного управління ЄДСЗР входять оснащені необхідними засобами зв’язку, оповіщення, збирання, аналізу і передачі інформації:

· центри управління в надзвичайних ситуаціях, оперативно-чергові служби уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення усіх рівнів;

· диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій.

У виконанні робіт, пов’язаних із запобіганням надзвичайним ситуаціям і реагуванням на них, можуть брати участь також добровільні громадські об’єднання за наявності у представників цих об’єднань відповідного рівня підготовки, підтвердженого в атестаційному порядку. Свої дії вони повинні узгоджувати з територіальними органами й уповноваженими з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, а роботи виконувати під їх керівництвом.

Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, може існувати один з таких режимів функціонування ЄДСЗР:

· режим повсякденної діяльності - при нормальній виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній), сейсмічній, гідрогеологічній і гідрометеорологічній обстановці (за відсутності епідемії, епізоотії та епіфітотії);

· режим підвищеної готовності - при істотному погіршенні виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення надзвичайної ситуації);

· режим діяльності у надзвичайній ситуації - при реальній загрозі виникнення надзвичайних ситуацій і реагуванні на них;

· режим діяльності у надзвичайному стані - запроваджується в Україні або на окремих її територіях в порядку, визначеному Конституцією України та Законом України «Про надзвичайний стан».

Основні заходи, що реалізуються ЄДСЗР:

1) у режимі повсякденної діяльності:

· ведення спостереження і здійснення контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об’єктах і прилеглій до них території;

· розроблення і виконання цільових і науково-технічних програм і заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення безпеки і захисту населення, зменшення можливих матеріальних втрат, забезпечення сталого функціонування об’єктів економіки та збереження національної культурної спадщини у разі виникнення надзвичайної ситуації;

· удосконалення процесу підготовки персоналу уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, підпорядкованих їм сил;

· організація навчання населення методів і користування засобами захисту, правильних дій у цих ситуаціях;

· створення і поновлення резервів матеріальних та фінансових ресурсів для ліквідації надзвичайних ситуацій;

· здійснення цільових видів страхування;

· оцінка загрози виникнення надзвичайної ситуації та можливих її наслідків;

2) у режимі підвищеної готовності: здійснення заходів, визначених для режиму повсякденної діяльності і додатково:

· формування оперативних груп для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення надзвичайної ситуації, підготовка пропозицій щодо її нормалізації;

· посилення роботи, пов’язаної з веденням спостереження та здійсненням контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об’єктах і прилеглій до них території, прогнозуванням можливості виникнення надзвичайної ситуації та її масштабів;

· розроблення комплексних заходів щодо захисту населення і територій, забезпечення стійкого функціонування об’єктів економіки;

· приведення в стан підвищеної готовності наявних сил і засобів та залучення додаткових сил, уточнення планів їх дії і переміщення у разі необхідності в район можливого виникнення надзвичайної ситуації;

· проведення заходів щодо запобігання виникненню надзвичайної ситуації;

· запровадження цілодобового чергування членів Державної, регіональної, місцевої чи об’єктової комісії (залежно від рівня надзвичайної ситуації);

3) у режимі діяльності у надзвичайній ситуації:

· здійснення відповідною комісією у межах її повноважень безпосереднього керівництва функціонуванням підсистем і структурних підрозділів ЄДСЗР;

· організація захисту населення і територій;

· переміщення оперативних груп у район виникнення надзвичайної ситуації;

· організація роботи, пов’язаної з локалізацією або ліквідацією надзвичайної ситуації, із залученням необхідних сил і засобів;

· визначення межі території, на якій виникла надзвичайна ситуація;

· організація робіт, спрямованих на забезпечення сталого функціонування об’єктів економіки та об’єктів першочергового життєзабезпечення постраждалого населення;

· здійснення постійного контролю за станом довкілля на території, що зазнала впливу наслідків надзвичайної ситуації, обстановкою на аварійних об’єктах і прилеглій до них території;

· інформування органів управління щодо рівня надзвичайної ситуації та вжитих заходів, пов’язаних з реагуванням на цю ситуацію, оповіщення населення та надання йому необхідних рекомендацій щодо поведінки в умовах, які склалися;

Надзвичайний стан - це передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені Законом «Про надзвичайний стан» обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також: прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов’язки.

Правовий режим надзвичайного стану спрямований на:

· забезпечення безпеки громадян у разі стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій і епізоотій;

· захист прав і свобод громадян, конституційного ладу при масових порушеннях правопорядку, що створюють загрозу життю і здоров’ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства.

Метою введення надзвичайного стану є:

· якнайшвидша нормалізація обстановки;

· відновлення конституційних прав і свобод громадян, прав юридичних осіб;

· відновлення нормального функціонування конституційних органів влади;

· органів місцевого та регіонального самоврядування та інших інститутів громадянського суспільства.

Надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладові, усунення якої іншими способами є неможливим.

Надзвичайний стан може бути введено за умов:

· стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій, епізоотій, що створюють загрозу життю і здоров’ю населення;

· масових порушень правопорядку, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи;

· блокування або захоплення окремих особливо важливих об’єктів чи місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та управління, місцевого чи регіонального самоврядування;

· спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства;

· посягання на територіальну цілісність держави, що загрожує зміною її кордонів;

· необхідності відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади.

Під час надзвичайного стану держава може вжити наступні заходи:

· встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де запроваджено надзвичайний стан;

· обмеження руху транспортних засобів і їх огляд;

· посилення охорони громадського порядку та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;

· заборона проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, а також видовищних, спортивних та інших масових заходів;

· заборона страйків.

Загроза виникнення надзвичайної ситуації будь-якого класу чи рівня - це реальна загроза для життя і здоров’я людей, загроза порушення нормальних умов їх життя і діяльності або ж значних матеріальних втрат.

Завданням безпеки життєдіяльності як галузі науково-практичної діяльності є:

· захист здоров’я та життя людини і середовища її проживання від небезпек;

· розробка і реалізація відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини.

До надзвичайних ситуацій техногенного характеру (код 10000) належать групи (в дужках зазначено код групи):

· транспортні аварії (катастрофи - 10100);

· пожежі, вибухи (10200);

· аварії з викидом (загрозою викиду) сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) на об’єктах економіки (10300);

· наявність у навколишньому середовищі шкідливих речовин понад гранично-допустимі концентрації (10400);

· аварії з викидом (загрозою викиду) радіоактивних речовин (10500);

· раптове руйнування споруд (10600);

· аварії на електроенергетичних системах (10700);

· аварії на системах життєзабезпечення (10800);

· аварії систем зв’язку та телекомунікацій (10900);

· аварії на очисних спорудах (11000);

· гідродинамічні аварії (11100).

Надзвичайні ситуації природного характеру (код 20000) включають групи:

· геологічні (20100);

· метеорологічні (20200);

· гідрологічні морські та гідрологічні прісноводні (20300 та 20400);

· пожежі в природних екосистемах (20500);

· інфекційна захворюваність людей (20600);

· отруєння людей (20700);

· інфекційні захворювання сільськогосподарських тварин (20800);

· масова загибель диких тварин (20900);

· ураження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками (20950).

До надзвичайних ситуацій соціально-політичного характеру (код 30000) належать:

· збройні напади, захоплення і утримання важливих об’єктів або реальна загроза вчинення таких акцій щодо органів державної влади, дипломатичних та консульських установ, правоохоронних органів, телерадіоцентрів та вузлів зв’язку, військових гарнізонів, державних закладів, атомних електростанцій або інших об’єктів атомної енергетики (30100);

· замах на керівників держави та народних депутатів України (30200);

· напад, замах на членів екіпажу повітряного або швидкісного морського (річкового) судна, викрадення або спроба викрадення, знищення або спроба знищення таких суден, захоплення заручників з числа членів екіпажу чи пасажирів (30300);

· встановлення вибухового пристрою в громадському місці, установі, організації, підприємстві, житловому секторі, на транспорті (30400);

· зникнення або викрадення з об’єктів зберігання, використання, переробки та під час транспортування вогнепальної зброї, боєприпасів, артозброєння, вибухових матеріалів, радіоактивних речовин, СДОР, наркотичних речовин, препаратів та сировини (30500);

· виявлення застарілих боєприпасів (30600);

· аварії на арсеналах, складах боєприпасів та інших об’єктах військового призначення з викидом уламків, реактивних та звичайних снарядів (30700).

У процесі визначення рівня надзвичайної ситуації (НС) послідовно розглядаються три групи факторів:

· територіальне поширення;

· розмір заподіяних (очікуваних) економічних збитків та людських втрат;

· класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій.

Згідно з Законом “Про цивільну оборону України” “громадяни України мають право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха і вимагати від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання гарантій щодо його реалізації.

Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру”.

Організація життєзабезпечення населення в умовах НС - це комплекс заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров’я і працездатності людей.

Евакуація - це організоване виведення чи вивезення населення з небезпечних зон. Безпосередньо евакуацією займається штаб цивільної оборони, усі організаційні питання вирішують евакуаційні комісії. Евакуація розпочинається після прийняття рішення начальником цивільної оборони, надзвичайною комісією або органами влади.

Рятувальні та інші невідкладні роботи (РіНР) проводяться з метою:

· порятунку людей та надання допомоги ураженим;

· локалізації аварій та усунення пошкоджень;

· створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт.

При проведенні РіНР велике значення має дотримання таких умов, як:

· своєчасне створення угруповань, сил, що залучаються для проведення РіНР;

· своєчасне ведення розвідки;

· швидкий рух і введення сил в осередок ураження;

· безперервне проведення РіНР до їх повного завершення;

· тверде й оперативне управління силами, що залучаються до проведення РіНР;

· всебічне забезпечення їх діяльності.

Рятувальні роботи включають:

· розвідку маршрутів висування формувань і об’єктів робіт;

· локалізацію і гасіння пожеж на маршрутах висування і на ділянках робіт;

· пошук уражених і витягування їх з пошкоджених та палаючих будинків, загазованих, затоплених, задимлених приміщень, із завалів;

· розкриття зруйнованих, пошкоджених, завалених споруд та рятування людей, які там знаходяться;

· подання повітря в завалені споруди з пошкодженою фільтровентиляційною системою;

· надання першої долікарської допомоги ураженим та евакуація їх до лікарських установ;

· виведення (вивезення) населення з небезпечних зон у безпечні райони;

· санітарну обробку людей, ветеринарну обробку сільськогосподарських тварин, дезактивацію та дегазацію техніки, засобів захисту, одягу, продовольства, води, фуражу.

Інші невідкладні роботи включають:

· прокладання колонних шляхів та влаштування проїздів (проходів) у завалах та в зонах ураження;

· локалізацію аварій на газових, електричних мережах з метою забезпечення умов для проведення рятувальних робіт;

· укріплення чи руйнування конструкцій будинків та споруд, які загрожують обвалом та перешкоджають безпечному руху і проведенню рятувальних робіт;

· ремонт та відновлення пошкоджених і зруйнованих ліній зв’язку та комунально-енергетичних мереж: з метою забезпечення рятувальних та інших невідкладних робіт, а також захисних споруд для укриття людей у випадку повторних НС;

· пошук, знешкодження та знищення боєприпасів, що не розірвалися, та інших вибухонебезпечних предметів [3, с.252-270].

Життєдіяльність людини, спрямована на перетворення природи і створення комфортного штучного середовища існування, здебільшого викликає непередбачувані наслідки. Побічні результати науково-технічного прогресу і соціального розвитку створюють серйозні загрози життю і здоров’ю, стану генетичного фонду людей. Невміння людини забезпечити свою безпеку у змінених природних, техногенних і соціальних умовах дедалі стає неприпустимим.

Подальший розвиток людства неможливий без кардинального вирішення проблем запобігання надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціального, природно-техногенного характеру, які призводять до загибелі людей і багатомільярдних економічних збитків, що посилюють соціально-політичну напругу і завдають невідновлювальної шкоди оточуючому середовищу [7, с.13].

В умовах надзвичайних ситуацій суспільство, прагнучи самозбереження, починає використовувати усвідомлені, заздалегідь передбачені заходи, спрямовані на забезпечення життєдіяльності. Проблема захисту в надзвичайних ситуаціях містить у собі безліч аспектів, які необхідно враховувати при розробці заходів щодо забезпечення безпеки населення, стійкості об’єктів народного господарства й охорони біосфери від антропогенного впливу.

З метою локалізації і ліквідації негативних впливів, що виникають у надзвичайних ситуаціях, створюються спеціальні служби, розробляються правові основи та утворюються матеріальні засоби для їх діяльності. Великого значення набуває навчання населення правилам поведінки в таких ситуаціях, а також підготовка спеціальних кадрів в галузі безпеки життєдіяльності [1, с.317].

Основна література

1. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник / Березуцький В.В., Васьковець Л.А., Вершиніна Н.П. та ін.; За ред. проф. В.В. Березуцького. – Х.: Факт, 2005. – 384 с.

2. Джигирей В.С., Жидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. Підручник. – Вид. 4-те, доповнене. – Львів: Афіша, 2001. – 256 с.

3. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для студ. вищих навч. закладів. 3-є вид. / За ред. Є.П. Желібо. – К.: Каравела, 2004. – 328 с.

4. Скобло Ю.С., Соколовська Т.Б. Мазоренко Д.І., Тіщенко Л.М., Троянов М.М. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації. – Київ: Кондор, 2003. – 424 с.

5. Надзвичайні ситуації. Основи законодавства України. Т. 1, 2. – К., 1998.

6. Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1998 р. № 1099.

Додаткова література

7. Безопасность жизнедеятельности: Учебник для вузов / Л.А. Михайлов, В.П. Соломин, А.Л. Михайлов, А.В. Старостенко и др. – СПб: Питер, 2005. – 302 с.

8. Захарченко М.В., Орлов М.В., Голубєв А.К. та ін. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва, побуту та у надзвичайних ситуаціях: Навч. посібник. – К.: ІЗМО, 1996. – 427 с.

9. Безпека життєдіяльності / Всеукраїнський науково-популярний журнал. 2003 – 2006.

Дата добавления: 2014-01-04