Земельна рента: її види, форми реалізації. Ціна землі

В будь-якій галузі доходи підприємства залежать від чинників: витрати на виробництво продукції, рівня цін, відрахувань від доходів в формі податків.

Характерною особливістю формування цін на продукцію землеробства і добувних галузей є те, що ринкові ціни в цих сферах орієнтуються на індивідуальний рівень витрат в гірших природних умовах. Це зумовлюється тим, що кількість кращих і середніх земель обмежена. Проте ринок пред’являє попит на продукцію створену не тільки на кращих і середніх землях, але також на продукцію виготовлену на гірших землях. Обмеженість пропозиції землі на відміну від пропозиції праці або капіталу є абсолютною, оскільки природні ресурси не відтворювані.

Істотний вплив на доходи має родючість ґрунту, її місцезнаходження, клімат.

Таким чином, в сільському господарстві суспільні ціни визначаються витратами виробництва на гірших землях (які обробляються) і середнім прибутком, тоді як ціни на промислові вироби визначаються середніми витратами виробництва і середнім прибутком.

За вартістю сільськогосподарська продукція складається з:

W = МЗ + ЗП + П + R, або (10.5)

W = c + v + р + r (10.6)

С/в = МЗ + ЗП, або (10.7)

K = c + v (10.8)

ВД_П = ЗП + П_Б (10.9)

Собівартість – вираз матеріальних і трудових витрат в грошовій формі на одиницю продукції. Складові елементи матеріальних витрат: вартість насіння, вартість кормів, вартість добрив, пального, амортизація, ремонт (рис. 10.1).

Витрати виробництва (С/в) (на гірших землях) (К)	Середній прибуток () ()	Рента (R)
	Підприємницький доход
Вартість сільськогосподарської продукції W = c + v + r

Рис. 10.1. Структура вартості сільськогосподарської продукції.

Прибуток – грошова форма додаткового продукту і мета господарської діяльності.

В кооперативах, фермерському господарстві валовий доход (ВД) використовується як фонд споживання і фонд нагромадження.

Ефективність сільськогосподарського виробництва характеризують показники:

- прибуток

- собівартість

- рентабельність.

Особливістю розподілу доходів підприємства є те, що частина виготовлених продуктів споживається безпосередньо в господарстві.

В сільському господарстві земля як засіб виробництва відіграє вирішальну роль. Привласнення і господарське використання землі – суть земельних відносин, що породжують ренту, тобто земля приносить доход її власникові у вигляді земельної ренти.

Рентні відносини – відносини між власником землі та орендарем з розподілу прибутку. Одна його частина – у вигляді звичайного прибутку (підприємницького доходу) привласнюється підприємцем, іншу – у формі надприбутку (земельної ренти) отримує землевласник. Таким чином, земельна рента – це форма економічної реалізації власності на землю.

Рента – особливий вид відносно стійкого доходу, безпосередньо не пов’язаного з підприємницькою діяльністю.

Розрізняють декілька видів рент:

· Державна рента (рентна позика) – форма державної позики, яка випускається на невизначений час і її повернення до якогось терміну державою не гарантується. Утримувачам цінних паперів, пов’язаних з позикою, виплачується рента згідно встановленого відсотка від номінальної суми запозиченого капіталу в зазначені терміни (раз в квартал, півроку або рік). Рентні позики реалізуються фондовими біржами і банками.

· Відсоток на капітал, який вкладений на зберігання в банки або призначений за облігаціями державних позик.

· Земельна рента – надлишковий (або додатковий) прибуток, який виникає в наслідок кращих природних та економічних умов виробництва сільськогосподарської продукції. Є постійним явищем і привласнюється землевласником в формі орендної плати.

Отже, початковою умовою для утворення земельної ренти є оренда землі.

Оренда землі – вид землекористування, при якому власник передає свою земельну ділянку на певний термін іншій особі (орендареві) для господарювання.

В орендному договорі передбачається винагорода власникові землі – орендна плата. Орендна плата включає: земельну ренту (плата за землю); позичковий відсоток, який сплачується за тимчасове використання капіталу, вкладеного в цю землю; амортизація, якщо на цій землі є будівлі, споруди тощо. Розмір орендної плати в країнах Європи коливається в межах 20% від урожаю. В Україні він приблизно в 2 рази нижче. В Україні оренда земельної ділянки може бути короткостроковою – не більше 5 років і довгостроковою – не більше 50 років (ст. 93 Земельного кодексу України).

В умовах приватної власності на землю земельна рента виступає в трьох формах:

· Диференціальна (І та ІІ) земельна рента.

· Абсолютна земельна рента.

· Монопольна земельна рента.

Диференціальна рента І – додаткова плата за використання орендарем родючіших земель, які дають більший урожай і відповідно доход.

Диференціальна рента І обумовлена різною родючістю ґрунту і різним розташуванням ділянок землі до ринків збуту.

Її величина дорівнює різниці між суспільною ціною виробництва, що визначається індивідуальною ціною виробництва на гірших та віддаленіших від ринку ділянок землі та індивідуальною ціною виробництва сільськогосподарської продукції на більш родючих і близьких до ринку землях. Диференціальну ренту І отримують на середніх і кращих за родючістю ґрунтах і ближче розташованих до ринку ділянках землі. Вона привласнюється повністю землевласниками.

Диференціальна рента ІІ виникає в результаті підвищення економічної родючості землі орендарем в результаті застосування додаткових вкладень капіталу (добрива, меліорація і т. п.), які ведуть до інтенсифікації виробництва, підвищення його ефективності і прибутковості.

Диференціальна рента ІІ обумовлена різною продуктивністю послідовних додаткових капіталовкладень в землю.

Її величина визначається як різниця між суспільною і індивідуальною ціною виробництва сільськогосподарської продукції. Диференціальна рента ІІ може виникнути і на гірших землях. Вона частково і тимчасово привласнюється орендарем (до закінчення терміну дії орендного договору). Тому орендар зацікавлений в тривалішому терміні оренди, землевласник навпаки. В Україні поки що 90% від всіх договорів оренди землі укладається на термін до п’яти років. В країнах Європи термін дії більшості таких угод значно довший, що створює орендарям сприятливіші умови, можливості та перспективи діяльності і розвитку.

Таким чином, причина виникнення диференціальної земельної ренти (І та ІІ) – монополія на землю, як об’єкт господарювання (обмеженість придатних для обробки земель).

Абсолютна рента виникає в наслідок монополії приватної власності на землю і виплачується власникам землі орендарями не залежно від якості землі, тобто це плата за право використовувати чужу землю. Абсолютна рента є надлишком вартості над загальною ціною виробництва, який утворюється в землеробстві в результаті нижчої органічної будови капіталу в порівнянні з промисловістю.

Монопольна рента – додатковий прибуток, який отримують в наслідок перевищення ціни над вартістю товару, який вироблено в особливо сприятливих природнокліматичних умовах (цитрусові, чай, бавовна). Вона оплачується за рахунок споживача і привласнюється землевласником.

Таким чином, в землеробстві, як і в інших галузях, підприємці отримують рівновеликий прибуток на рівновеликий капітал, а оплата ренти землевласникам здійснюється відповідно до закону вартості.

Ціна землі прямо пропорційна величині земельної ренти (R) і обернено пропорційна рівню позичкового (банківського) відсотка (S):

, (10.10)

тобто ціна землі – капіталізована земельна рента.

На ринкову ціну землі певною мірою впливає співвідношення пропозиції і попиту на даний товар.

Для сучасних умов характерна тенденція зменшення пропозиції землі в наслідок низки причин (урбанізація, використання землі для інших несільськогосподарських цілей тощо).

Одночасно зростає попит на землю. Його пред’являють великі сільськогосподарські підприємства, які прагнуть розширити своє виробництво. Активними покупцями виступають ті, хто будує будинки за межами міст і використовує землю для несільськогосподарських цілей.

В другій половині ХХ ст. в країнах Заходу склалася стійка тенденція до зростання ціни землі.

Дата добавления: 2014-01-03