Інтерпретація розвитку суспільства в сучасних соціологічних теоріях

В першій половині XX ст. в західній соціології великий розвиток отримали різноманітні галузі прикладної соціології. Менше на Заході займались концептуальним поясненням історії. В ІІ пол. століття ситуація змінилася. Після світової війни виріс авторитет СРСР, виникла система соціалізму, який розглядали як практичне втілення марксизму. Розмежування двох систем, їх боротьба відобразилась на стані справ суспільствознавстві. Глобальна соціологічна концепція К.Маркса вимагала глобального концептуального підходу з боку західних теоретиків. Вони повинні були висунути загальну теорію, яка б пояснювала хід суспільного розвитку з позицій, що протилежні марксистським.

Крім того, до цього часу в світі з'явився феномен, що буквально перетворив найважливіші сфери буття людини - почалась сучасна науково-технічна революція (НТР). Вона глибоко зачепила виробництво, побут, освіту, змінила соціальну структуру суспільства, що опинилась у центрі уваги теоретиків, ввійшла в якості головної фігури в соціологічні побудови. По суті всі основні концепціїї в соціології, що виникли протягом трьох останніх десятиліть, так чи інакше пов'язані з інтерпретацією соціальних наслідків НТР.

Першою серед цілого ряду концепцій з'явилася теорія "індустріального суспільства". Її основоположниками вважається крупний французьський філософ Р.Арон та американський економіст У.Ростоу. Р.Арон сформулював основні ідеї теорії "індустріального суспільства" в лекціях в Сорбоні в 1956-59 р.р. У.Ростоу в 1960 р. видав книгу "Стадії економічного росту. Некомуністичний маніфест". В ній, як і в марксизмі, визнається певна стадіальність у розвитку суспільства (замість формацій - стадії, яких також п'ять). А в 1969р. Дж.Гелбрейт видав книгу "Нове індустріальне суспільство", де дав найбільш повний його опис.

Згідно цієї теорії в суспільстві здійснюється соціальний прогрес, який полягає в переході від відсталого, аграрного, "традиційного" (докапіталістичного) суспільства, в якому панує натуральне господарство та соціальна ієрархія, до передового, промислово розвиненого "індустріальному суспільству" із масовим, ринковим виробництвом та демократичним ладом. В основі цього переходу лежить процес послідовних технічних нововведень у виробництво. Критерієм прогресивності суспільства вважається досягнутий рівень промислового виробництва. За У.Ростоу, США спочатку 60-х р.р. ХХ ст. вступили до 5 стадії, стадії "масового споживання" товарів тривалого користування. Як бачимо, У.Ростоу в якості важливого фактора суспільного розвитку бере матеріальні сторони, як і марксизм. В чому ж полягає різниця? Відмінність у тому, що не беруться до уваги виробничі відносини, беруться лише речові елементи виробництва - техніка й технологія. Це привело до того, що всю тривалу історію до капіталізму (а точніше, до Ньютона, коли сформувалась нова наука та виникла техніка, що базувалася на ній) У. Ростоу включив в одну стадію, де існувала примітивна техніка, обмежене виробництво та споживання. Важко погодитися з тим, що протягом тисячоліть до цього не відбувалось ніяких якісних перетворень в суспільстві.

Головна ідея теорії "індустріального суспільства" - ідея "технологічного детермінізму" - виявилась центральною ідеєю для всіх теорій, що змінюють одна одну в останні десятиліття. В цих теоріях нова стадія розвитку суспільства отримала загальну назву "після індустріальне суспільство".

Першим автором концепції "після індустріального суспільства" був американський соціолог Д.Бел, який в 1973р. у книзі "Майбутнє після індустріальне суспільство" описав майбутнє суспільство як реформований держкапіталізм. Ведуча роль у ньому повинна була, на його думку, належати інтелектуальній еліті. Класові протиріччя повинні були прийняти форму вічного конфлікту між керівними й керованими.

Ідеї Д.Бела розвивали інші вчені: 3.Бжезинський, А.Тофлер, Ж.Фураст`є, А.Турен, Г.Кан та інші. Замість терміну "після індустріальне суспільство" вони часто користувались іншими (наприклад, американський соціолог 3.Бжезинський своєму варіанту "післяіндустріального суспільства" дав назву "технотронне суспільство", а А.Тофлер - "зверхіндустріальне суспільство"), але сутність їх теорій була дуже близька.

Основою теорії "післяіндустріального суспільства" вважається твердження, що в залежності від рівня техніки в суспільстві послідовно переважали "первинна" сфера економічної діяльності (сільське господарство), "вторинна" (промисловість), і тепер починає домінувати "третинна", сфера послуг, де ведучу роль відіграє наука і освіта. Кожною з трьох стадій притаманні специфічні форми соціальної організації: церква і армія -аграрному суспільству; корпорації - індустріальному суспільству; університети – післяіндустріальному суспільству. Відповідно, на кожній стадії панівний стан займають певні прошарки - священники та феодали; бізнесмени; вчені і спеціалісти.

В останній час формується концепція "інформаційного суспільства" (японець Масуда), як новий етап, який приходить на зміну післяіндустріальному. Головною його ознакою є різке збільшеннязначення в інформації, інформаційних технологій і комунікацій.

Протягом близько 20 років (в 50-70-і р.р. ХХст.) дуже популярною на Заході була теорія конвергенції, відповідно якої соціалізм і капіталізм рухаються по лінії зближення і повинні утворити єдине суспільство, "змішану", "гібридну" цивілізацію.

Термін "конвергенція" запозичений з біології, де він означає схожість ознак організмів, набуття схожої будови й функцій неспорідненими, т.т. тими, що мають різне походження, організмами внаслідок пристосування до умов схожого середовища проживання (наприклад, схоже тіло у акул (риби) та у китових (ссавців). Єдиним середовищем проживання, що формує схожі риси у капіталізму й соціалізму, є науково-технічна революція.

Усі названі теорії протистояли марксизму. Тепер, коли система соціалізму практично розвалилась, сама теорія марксизму переживає застій. Коли почалась "перебудова" в СРСР, 3.Бжезинський випустив книгу "Велика поразка. Народження й смерть комунізму в ХХ столітті". Мабуть, це єдиний (чи один із не багатьох) публічних прогнозів, в яких вірно передбачений результат перетворень, розпочатих М.Горбачовим. Аналізуючи історію соціалізмі, автор зробив висновок: "Зустріч людства з комунізмом в 20 столітті, що обернулася катастрофою, дала болючий, але важливий урок: утопічна соціальна інженерія знаходиться в фундаментальному протиріччі зі складністю людського буття, а соціальна творчість краще розцвітає, коли політична влада обмежена. Цей фундаментальний урок робить тим більш ймовірнішою можливість, що ХХI століття буде століттям демократії, а не комунізму".

Дата добавления: 2014-01-04