Злочинність

Особливості окремих форм девіантної поведінки

До основних форм девіантної поведінки в сучасних умовах можна віднести злочинність, алкоголізм, наркоманію, самогубство (суїцид) і проституцію. Кожна з цих форм девіації має свою специфіку.

Соціологічні дослідження злочинності і її причин беруть початок у роботах російського статистика К.Ф.Германа (1824 р.). Могутній поштовх розвитку соціології злочинності дала робота франко-бельгійського вченого – математика-статистика Л.А.Кетле «Соціальна фізика» (1835 р.). У ній, спираючись на статистичний аналіз, Кетле дійде висновку про те, що всякий соціальний лад припускає визначену кількість і визначений порядок злочинів, що випливають з його організації.

В міру вивчення проблем злочинності усе більша кількість факторів, що впливають на її динаміку, попадає в поле зору дослідників. До них можна віднести: соціальний стан, рід занять, утворення, убогість як самостійний фактор. Виявлене також особливе значення декласування, тобто руйнування чи ослаблення зв'язків між індивідом і соціальною групою. У 30-і р.р. ХХ ст. дослідження, проведені представниками т.зв. чикагської школи в соціології, виявили вплив внутріміських розходжень на рівень злочинності: самі «злочинні райони» – райони, де є присутнім високий ступінь соціальної дезорганізації. Дотепер залишається дискусійною проблема співвідношення біологічного і соціального у формуванні злочинної поведінки.

У нашій країні протягом тривалого часу закономірності і тенденції розвитку злочинності розглядалися переважно виходячи з теорії послідовного звільнення суспільства в умовах соціалізму від різних форм соціальної патології. З формальної точки зору визначені підстави для таких тверджень були: у міру зміцнення в СРСР тоталітарного режиму дійсно відбувалося зниження (в абсолютних і відносних величинах) карної злочинності. Разом з тим не слід забувати про величезне число політичних ув'язнених і широкому поширенні безкарної злочинності. Безсумнівно, що в даному випадку фактором зниження карної злочинності був страх. Не випадково і те, що у часи політичних відлиг відбувалося збільшення неполітичної злочинності.

Як відзначають дослідники, розвиток злочинності в нашій країні по основних якісних показниках наближається до загальносвітових тенденцій. Хоча поки реєструємий рівень злочинності в нас нижче, ніж в індустріальних країнах, але дуже високий темп приросту злочинів. У цьому зв'язку потрібно враховувати, що злочинність має поріг кількісного і якісного насичення, за яким вона з кримінологічної, правоохоронної проблеми перетворюється в проблему політичну.

В Україні на стан злочинності великий вплив робить перехід до ринкових відносин і поява таких феноменів, як конкуренція, безробіття, інфляція. Фахівці відзначають, що поки ще характор злочинності в нашій країні можна визначити як «патріархальний», але вже помітні процеси, що говорять про «індустріалізацію» девіантності.

Злочинність – відображення пороків людства. І дотепер викорінити її не удалося жодному суспільству. Імовірно, і нам треба відмовитися від утопічних на сьогоднішній день уявлень про «повне викорінення» соціальної патології й утриманні злочинності під контролем на соціально терпимому рівні.

Дата добавления: 2014-01-04