Студопедия

КАТЕГОРИИ:



Мы поможем в написании ваших работ!

Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Мы поможем в написании ваших работ!

Проституція





Суїцид

Наркоманія

Довгі роки в нашій країні наркоманія вважалася явищем, що належить винятково західному способу життя. Сьогодні вже ніхто не заперечує, що наркоманія існує й у нас, усі розуміють вагу її наслідків для особистості і для суспільства в цілому, однак усе ж таки гострою залишається проблема ефективності боротьби з нею.

Результати соціологічних досліджень показують, що головні мотиви споживання наркотиків – спрага задоволень, бажання випробувати гострі відчуття, ейфорія. А оскільки мова в більшості випадків йде про молодих людей, ці мотиви підсилюються соціальною незрілістю, безтурботністю, легкодумством. Більшість опитаних наркоманів (77,1%) пристрастилися до зілля під впливом інших осіб, головним чином споживачів наркотиків з числа друзів, знайомих. Споживання наркотиків у молодіжному середовищі дуже часто носить саме груповий характер. Багато наркоманів приймають наркотики в громадських місцях (на вулицях, у дворах, у кінотеатрах, у кафе, на пляжах), деякі можуть це зробити в «будь-якому місці».

Виявляється, що сьогодні населення набагато краще інформоване про небезпечні наслідки споживання наркотиків. Велика частина наркоманів у якомусь ступені усвідомлює загрозливу їм небезпеку і критично відноситься до своєї пристрасті: 12,2 % вважають його згубним, 65,5 % ставляться негативно. Не бачать у споживанні наркотиків нічого поганого в основному починаючі молоді курці гашишу, що нерідко навіть бравують цим. Але на визначеній стадії фізичної і психічної деградації більшість наркоманів чітко усвідомлюють, що чекає їх далі, хоча вже не в силах відмовитися від цієї звички.

Боротьбі з наркоманією можуть сприяти міри соціального, економічного, культурного характеру, у тому числі і ті, котрі застосовуються для викорінювання алкоголізму. Але, з огляду на специфіку розвитку наркоманії, у боротьбі з цією формою поведінки, що відхиляється, варто використовувати і спеціальні міри - медичні, правові й ін.

Суїцид– намір позбавити себе життя, підвищений ризик здійснення самогубства. Ця форма поведінки пасивного типу, що відхиляється, є способом відходу від нерозв'язних проблем, від самого життя.



У різні епохи й у різних культурах існували свої оцінки цього явища: часте самогубство засуджували (з погляду християнської моралі самогубство вважали тяжким гріхом), іноді ж допускали і вважали у визначених ситуаціях обов'язковим (наприклад, самоспалення вдів у чи Індії харакірі самураїв). При оцінці конкретних суїцидальних актів багато залежить від мотивів і обставин, особливостей особистості. Дослідження свідчать, що фактором, що провокує суїцидну поведінку, виступає специфічна комбінація таких характеристик, як стать, вік, походження, соціальний і родиний стан.

Світовий досвід дослідження самогубств виявляє основні закономірності суїцидного поводження. Суїциди в більшому ступені характерні для високорозвинених країн, і сьогодні існує тенденція збільшення їхнього числа. Суїцидна активність має визначені тимчасові цикли. Факт весняно-літнього циклу й осінньо-зимового спаду її був відзначений ще Е.Дюркгеймом. Кількість самогубств зростає у вівторок і знижується в середу - четвер. Кінець тижня більше «небезпечний» для чоловіків. Співвідношення між чоловіками і жінками приблизно таке: 4:1 при вдалих самогубствах і 4:2 при спробах, тобто суїцидна поведінка чоловіків частіше приводить до трагічного результату. Відзначено, що імовірність прояву цієї форми відхилень залежить і від вікової групи. Самогубства відбуваються частіше у віці після 55 і до 20 років, сьогодні самогубцями стають навіть 10-12-літні діти. Світова статистика свідчить, що суїцидна поведінка частіше виявляється в містах, серед самотніх і на крайніх полюсах суспільної ієрархії.

У Росії початку ХХ ст. суїцидна поведінка не одержала такого поширення, як у ряді європейських країн. До 80-х років ситуація істотно змінилася: СРСР по частоті самогубств перевершив деякі з європейських країн (30 на 100тис. населення), потім спостерігалося зниження числа самогубств до 19 на 100 тис. населення в 1989р. Однак та глибока соціально-економічна криза, у якому знаходяться сьогодні республіки колишнього СРСР, викликає, як вважають соціологи, нову хвилю самогубств.

Дослідження суїцидної поведінки на території колишнього СРСР виявляє цілий ряд особливостей. Усі колишні республіки Радянського Союзу можна умовно розділити на дві групи: перша – республіки Європейської частини колишнього СРСР, Росія, Грузія, у них рівень самогубств серед міського населення нижче, ніж серед сільського, і складає близько 70 %; друга– республіки Середньої Азії, Закавказзя (крім Грузії), Казахстан, тут рівень міських самогубств вище, ніж у сільській місцевості, у середньому в 2 рази. Перше співвідношення можна назвати європейським, а друге – азіатським типом поширення самогубств. Азіатський тип поширення самогубств пояснюється національно-релігійними традиціями, особливостями міжособистісних відносин, великою кількістю багатодітних родин, урбанізацією; європейський – несприятливою соціально-економічною обстановкою на селі, стагнацією сільського життя, відтоком працездатних селян у міста, старінням сільських жителів. По цих же причинах серед міст по числу самогубств лідирують малі і середні.

Нарешті, безсумнівний зв'язок суїцидної поведінки з іншими формами соціальних відхилень, наприклад з пияцтвом. Судовою експертизою встановлено: 68 % чоловіків і 31 % жінок покінчили з життям, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння. На обліку як хронічні алкоголіки перебували 12 % тих, що вчинили самоубийство чоловіків і 20,2 % усіх, що мали замах на своє життя.

Дослідження Е.Дюркгейма «Самогубство» засновано на аналізі статистичного матеріалу, що характеризує динаміку самогубств у різних європейських країнах. Автор рішуче відкидає спроби пояснення дослідниками явища позасоціальними факторами: психічними, психопатологічними, кліматичними, сезонними і т.п. Тільки соціологія здатна пояснити розходження в кількості самогубств, що спостерігаються в різних країнах і в різні періоди. Просліджуючи зв'язок самогубств із приналежністю до визначених соціальних груп, Е.Дюркгейм установлює залежність числа самогубств від ступеня ціннісно-нормативної інтеграції суспільства (групи). Він виділяє 3 основних типи самогубства, обумовлені різною силою впливу соціальних норм на індивіда: егоїстичний, альтруїстичний й аномічний. Егоїстичне самогубство має місце у випадку слабкого впливу соціальних (групових) норм на індивіда, що залишається наодинці із самим собою і зміст, що втрачає в результаті, життя. Альтруїстичне самогубство, навпаки, викликається повним поглинанням суспільством індивіда, що віддає заради нього своє життя. Нарешті, аномичне самогубство обумовлене станом аномії в суспільстві, коли соціальні норми не просто слабко впливають на індивіда (як при егоїстичному самогубстві), а взагалі практично відсутні, коли в суспільстві спостерігається нормативний вакуум, тобто аномія. Дюркгейм вказує і на 4 тип самогубства – фаталістичний, що повинен служити симетричним антиподом аномічного самогубства, але не розглядає його спеціально внаслідок його незначної поширеності.



Сам термін «проституція» походить від латинського слова «виставляти привселюдно» (prostituere). Звичайно під проституцією розуміють позашлюбністатеві відносини за плату, що не мають у своїй основі почуттєвого потяга. Проституція не тотожна ні корисливим подружнім відносинам, ні позашлюбним сексуальним зв'язкам, якщо вони засновані на особистих симпатіях. Проституція спочатку зароджувалася разом із суспільним поділом праці, розвитком моногамії, появою міст. Примітно, що навіть у середньовічній Європі церква була змушена миритися з цим явищем, визнаючи якщо не корисність, то, у всякому разі, неминучість існування проституції.

Рівень проституції різко виріс з розвитком капіталістичних відносин, що викликало серйозне суспільне занепокоєння. В останній третині ХІХв. були розроблені методи регламентації (способи медико-поліцейського нагляду) з метою упорядкувати і по можливості обмежити даного роду відносини. Однак політика заборон виявилася малоефективною. І все-таки з початку 20-х р.р. ХХст. відбувається помітне скорочення проституції як у Європі, так і в Північній Америці. Причинами цієї тенденції, на думку дослідників, були поліпшення економічного становища жінки, її моральна емансипація. Більшість молодих людей перестали користатися послугами повій, їхніми клієнтами залишилися переважно чоловіки старших вікових груп.

У нашому суспільстві проституція вважалася «відсутньою», тривале замовчування реальної ситуації привело до того, що обнародування факту існування проституції викликало в багатьох «шоковий» ефект. Звідси і нездоровий інтерес, і гнівні вимоги, і деяка розгубленість. Проституція активно вивчалася в перші роки Радянської влади, однак пізніше дослідження були припинені і відновилися лише в 60-і роки, а перші результати досліджень стали публікуватися у відкритій печатці зовсім недавно. Вони показали, що в порівнянні з 20-ми роками істотно змінилася соціальна база проституції. У той час на шлях пороку багатьох жінок приводили голод і убогість. Основна маса повій рекрутувалася з числа осіб з низьким рівнем походження, вихідців із села. Сьогодні в наявності різке розширення соціальної і вікової бази. У числі повій – учні шкіл, ПТУ, технікумів, вузів. В обійми клієнтів «дівчаток з бара» штовхають не голод, а прагнення до якнайшвидшого матеріального благополуччя і «красивого життя».

Суспільство завжди шукало шляхи і засоби боротьби з проституцією. В історії існували три основні форми політики стосовно проституції: прогібіціонізм (заборона), регламентація (реєстрація і медичне спостереження), аболіціонізм (профілактична, роз'яснювально-виховна робота при відсутності заборон і реєстрації). Заборони виявилися неспроможні, репресії в принципі малоефективні в боротьбі з проституцією. Як показав історичний досвід, ні правова, ні медична регламентація, спрямована проти представниць цієї найдавнішої професії, не дозволяє цілком вирішити проблему. Практика свідчить: соціально-духовні перетворення в суспільстві радикально змінюють ситуацію.

 





Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 471; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Рекомендуемые страницы:

Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2021) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.003 сек.