Роль і функції науки в сучасному світі

На різних етапах розвитку суспільства наукові знання виконували різні функції. Мінялося і місце науки залежно від умов її розвитку і попиту на неї в ті чи інші епохи. Так, антична наука спиралася на досвід математичних і астрономічних досліджень, накопичений у більш древніх суспільствах (Спінет, Месопотамія). Елементи наукових знань, що з'явилися там, вона збагатила і розвинула. Ці наукові досягнення були досить обмежені, але вже тоді багато з них активно використовувалися в землеробстві, будівництві, торгівлі, мистецтві.

В епоху Відродження загострений інтерес до проблем людини і її свободи сприяв розвитку індивідуальної творчості і гуманітарної освіти. Але лише наприкінці цієї епохи склалися передумови для виникнення і прискореного розвитку нової науки. Першим, хто зробив вирішальний крок у створенні нового природознавства, що перебороло протистояння науки і практики, був польський астроном Микола Копернік. Коперніківським переворотом чотири з половиною сторіччя назад наука вперше розпочала суперечку з релігією за право безроздільно впливати на формування світогляду. Адже для того, щоб прийняти геліоцентричну систему Коперніка, необхідно було не тільки відмовитися від деяких релігійних поглядів, але і погодитися з уявленнями, що суперечили повсякденному сприйняттю людьми навколишнього світу.

Повинно було пройти чимало часу, перш ніж наука змогла стати визначальним фактором у вирішенні питань першорядної світоглядної значимості, що стосується структури матерії, будови Всесвіту, виникнення і сутності життя, походження людини. Ще більше часу треба було для того, щоб пропоновані наукою відповіді на світоглядні питання стали елементами загальної освіти. Так виникла і зміцнилася культурно-світоглядна функція науки. Сьогодні нош є однією з її найважливіших функцій.

У XIX ст. почали змінюватися відносини між наукою і виробництвом. Становлення такої найважливішої функції науки, як безпосередня продуктивно сила суспільства, уперше відзначив К. Маркс в середині XIX ст., коли синтез науки, техніки і виробництва був не стільки реальністю, скільки перспективою. Звичайно, наукові знання і тоді не були ізольовані від техніки, що швидко розвивалася, але зв'язок між ними мав однобічний характер: деякі проблеми, що виникали вході розвитку техніки, ставали предметом наукового дослідження і на віть давали початок новим науковим дисциплінам.

Прикладом може бути створення класичної термодинаміки, що узагальнила багатий досвід використання парових двигунів.

Згодом промисловці і вчені побачили в науці могутній каталізатор процесу безупинного удосконалення виробництва. Усвідомлення цього факту різко змінило ставлення до науки і стало істотною передумовою її вирішального повороту убік практики. З революціонізуючим впливом науки на сферу матеріального виробництва ви вже познайомилися (.надайте приклади цього апліту).

Сьогодні в науці усе більш чітко виявляється ще одна функція: вона починає, виступати як соціальна сила, безпосередньо включаючись в процеси соціального розвитку і керування

2 (26) ним. Найбільш яскраво дана функція виявляється в ситуаціях, коли методи науки і її дані використовуються для розробки масштабних планів і програм соціального й економічного розвитку, наприклад таких, як програма економічної і політичної інтеграції країн член і в ВЕС (великого економічного співтовариства).

Істотною рисою подібних планів і програм є їхній комплексний характер, тому що вони припускають взаємодію гуманітарних і технічних наук. Серед гуманітарних особливо важливу роль відіграють економічна теорія, філософія, соціологія, психологія, політологія і інші суспільні науки.

Жодна серйозна зміна в суспільному житті, жодна соціальна, економічна, військова реформи, так само як і створення національної освітньої доктрини, прийняття якого-небудь серйозного закону, не можуть сьогодні обійтися без попередніх наукових досліджень, соціологічних і психологічних прогнозів, теоретичного аналізу.

Соціальна функція науки найбільш важлива у вирішенні глобальних проблем сучасності. Як приклад, тут можна навести екологію. Відомо, що наука - один з факторів тих далеко небезпечних змін, що відбуваються в сфері проживання людини. Цього не приховують і вчені. Вони були серед тих, хто першим став подавати сигнали тривоги. Зараз учені намагаються не тільки точно визначити масштаби екологічної небезпеки, але і знайти шляхи її подолання.

Творцями наукового знання виступають конкретні люди носії певної культури, які розділяють її цінності і норми. Однак, крім загальноприйнятих норм, наукова діяльність накладає додаткові обмеження на дослідника.

Дата добавления: 2014-01-04