Вчення про кісткову систему

Загальні закономірності будови скелета.

Тема заняття: Будова скелета.

Розділ №3. Система органів руху тварини.

Лекційне заняття №5.

Апарат руху забезпечує важливі життєві функції організму: опорну, переміщення тіла та його частин у просторі; повітрообміну в легенях; розшукування й захоплення корму: допомагає руху крові по судинах; бере участь у обміні речовин; підтримує сталість температури тіла. У людини апарат руху має велике значення також при мовленні й писанні, виконанні різних робіт. Доведено, що апарат руху, особливо його кістяк, стимулює імунний захист організму.

Функція апарату руху, в свою чергу, зумовлюється нервовою і серцево-судинною системами, апаратами дихання, травлення, сечовиділення, шкірним покривом, ендокринними залозами.

У тварин, які живуть в різних середовищах (водному, наземному), будова апарату руху має свої особливості.

Апарат руху поділяють на скелет та м'язи.

Вчення про кісткову систему називають остеологією, про систему з'єднання кісток — синдесмологією, а про м'язову систему — міологією.

Кісткова система, або кістяк (systema sceletoni), являє собою міцну основу тіла тварини і складається з кісток (ossis) і хрящів (cartilagines), з'єднаних між собою не­рухомо, за допомогою швів (кістки черепа) і рухомо — за допомогою суглобів (articula-tiones) та зв'язок (ligamenti).

Скелет визначає зовнішній вигляд тварини, її екстер'єр. Кістки скелета під час ру­ху тварини виконують роль важелів, які приводяться в рух скороченням прикріплених до них м'язів. Деякі кістки утворюють порожнини і захищають від ушкоджень розміщені в них важливі органи. Наприклад, череп являє собою кісткову коробку, де міститься го­ловний мозок; грудна клітка — кісткову основу грудної порожнини, де розміщені серце та легені. У порожнині багатьох кісток міститься червоний кістковий мозок (орган кро­вотворення). Скелет — депо мінеральних солей в організмі тварин.

3.Будова кістки

Органами кісткової системи є кістки різних форми та розмірів. У скелеті сільсько­господарських тварин налічується понад 200 кісток: у коня їх 200—209, у великої рога­тої худоби — 200—206, у свиней — 275—284, у овець — 184—208.

За формою кістки бувають довгі трубчасті, довгі зігнуті, короткі, пластинчасті й мішані.

Довгі трубчасті кістки входять до складу скелета кінцівок. Вони виконують функ­ції важелів опори й руху. Трубчаста будова кістки збільшує її міцність і полегшує ЇЇ ма­су. Вони вдвічі твердіші за граніт: 1 см³ кістки витримує навантаження до 2000—2400 кг. Така значна міцність і пружність кістки зумовлена поєднанням її органічної речовини (осеїну) і неорганічних речовин — мінеральних солей.

У кожній трубчастій кістці розрізняють два кінці: проксимальний і дистальний епі­фізи та середню частину — тіло кістки з кістково мозковою порожниною, або діафіз. Епі­фізи потовщені, мають суглобові поверхні, вкриті гіаліновим хрящем, діафіз кістки вкри­тий зовні окістям (periosteum).

Мал. Будова кістки:

А — розпил плечової кістки коня; Б — схема будови трубчастої кістки; / — проксимальний кінець; II — тіло (діафіз); III — дистальний кінець (епіфіз); 1 — порожнина трубчастої кістки; 2 — компактна кісткова речовина; 3 — губчаста кісткова речовина; 4 — внутрішні загальні пластинки; 5 — за­гальні зовнішні кісткові пластинки; 6 — остеони; 7 — окістя; 8 — крово­носні судини; а, б, в — траєкторія перекладок губчастої речовини

Довгі зігнуті кістки — це ребра, що утворюють бокові стінки грудної клітки. В свою чергу, грудна клітка є захистом і опорою для органів грудної порожнини — серця і ле­гень, являє собою опору для тулуба і бере участь в актах видиху і вдиху.

Короткі кістки поділяються на симетричні й асиметричні. До коротких симетрич­них кісток належать хребці, які утворюють у скелеті тулуба хребет; до коротких асимет­ричних — кістки кінцівок: зап'ястя і заплесна, які виконують функції опори, руху й ре­сорну функцію.

Пластинчасті кістки розміщені в черепі і утворюють порожнини (черепну, носову і ротову), які виконують переважно захисну функцію для розміщених у них органів та опорну. Пластинчастими кістками є також лопатка і тазові кістки, до яких прикріплюєть­ся багато м'язів; вони виконують функцію важелів руху.

На кістках є різні утвори: відростки (processus), горби (tuber), гребені (crista), шорсткості (tuberositas), блоки (trochlea), вирости (condylus), ямки (fossa), жолоби, або борозни (sulcus), щілини (fissura), вирізки (incisure), ходи (ductus), канали (canalis). До цих утворів прикріплюються сухожилки м'язів і зв'язки. Крім того, кістки мають поверхні (fasciei), краї (marginis), кути (angulus), на кінцях голівку (caput), під голівкою шийку (collum).

За внутрішньою будовою кожна кістка зовні вкрита надкісницею (окістям), крім суглобової поверхні, вкритої гіаліновим хрящем. Під окістям розміщена компактна і губ­часта кісткові речовини, побудовані з кісткової тканини, всередині кістки — порожнина, заповнена червоним кістковим мозком, який є органом кровотворення (Мал.).

Окістя складається з щільної сполучної тканини, зовнішній шар її містить багато гру­бих волокон, серед яких проходять судини і нерви, що живлять кістку та зумовлюють її чутливість. Внутрішній шар її містить особливі клітини — кісткоутворювачі — остеоблас­ти й кісткоруйнівники — остеокласти. Остеобласти, розмножуючись, перетворюються на нові кісткові клітини — остеоцити, за рахунок яких кістка росте в товщину з боку окістя.

Мал. Будова скелета:

/ — корови; // — свині; III — коня; /V— собаки; 1 — череп; 2 — шийні; 3 — грудні й 4 - поперекові хребці; 5 — крижова кістка; 6 — хвостові хребці; 7 — лопатка; 8 — плечова кістка; 9 — кістки передпліччя (проме­нева і 9' — ліктьова); 10 — кістки зап'ястя; 11 — кістки п'ясті; 12 — кістки пальців (фаланги І, II, III); 13 — ребра; 14 — грудна кістка; 15 — тазова кістка; 15' — маклак клубової кістки; 16 — стегнова кістка; 17 — великогомілкова й 17' — малогомілкова кістки; 18 — кістки передплесна і 19 — плесна. Суглоби: а — пле­човий, б — ліктьовий, в — зап'ястний, г — путовий, д — вінцевий, є — копитовий (ратичний), є — куль­шовий, ж — колінний, з — передплесновий

Остеокласти, навпаки, руйнують кісткову речовину там, де немає силового навантажен­ня, що виникає під дією зовнішніх сил на кістку (сила маси, робота м'язів).

Червоний кістковий мозок складається в основному з ретикулярної тканини, де утворюються і розвиваються клітини крові — еритроцити, лейкоцити та кров'яні плас­тинки. З віком у старих тварин червоний кістковий мозок у діафізах кісток перероджу­ється в жовтий кістковий мозок, що складається переважно з жирової тканини жовтого

кольору і втрачає функцію кровотворення. На епіфізах трубчастих кісток червоний кіст­ковий мозок не перероджується в жовтий і залишається органом кровотворення.

Більшість кісток скелета утворюються з хряща. Спочатку в хрящовий зачаток кіст­ки вростають кровоносні судини, а разом з ними й кісткоутворювальні клітини. Так ви­никають центри окостенінь. Потім остеокласти руйнують хрящ, а остеобласти, навпаки, утворюють на місці зруйнованого хряща кісткову тканину.

На ріст і розвиток кісток тварин впливають різні чинники, особливо годівля, утри­мання, тренування тощо. Неповноцінна годівля тварини негативно позначається на роз­витку кісток скелета. При нестачі в раціоні мінеральних речовин, вітамінів виникають за­хворювання: остеодистрофія (у дорослих тварин), рахіт — у молодняка, які виявляють­ся розм'якшенням кісток, їх викривленням. При обмеженому русі тварин (гіподинамії) також виникає розм'якшення кісток.

Дата добавления: 2014-01-04