Будова і топографія сечостатевого каналу

Будова і топографія сім’япроводу.

Будова і топографія сім’яного канатика.

Сім'яний канатик (funiculus spermaticus) — це тяж, що розміщується в пахово­му каналі. Основа його починається від сім'яника і придатка сім'яника, а вершина до­сягає внутрішнього пахового кільця.

Сім'яний канатик складається з сім'япроводу, нервів, внутрішніх сім'яникових арте­рій і вен, внутрішнього піднімача сім'яника, лімфатичних судин, які зовні оточені спеці­альною піхвовою оболонкою.

Сім'япровід (ductus deferens) — довга вузька трубка, яка починається від хвос­та придатка сім'яника, піднімається вгору в складі сім'яного канатика і проходить через паховий канал у черевну порожнину. Потім спрямовується в тазову порожнину на вер­хню поверхню сечового міхура і відкривається в сечовивідний канал, який після цього стає сечостатевим каналом. Кінцевий відділ сім'япроводу в жеребця, бугая і барана має ампулоподібне розширення, в стінці якого є пристінкові залози, що виробляють секрет. Стінка сім'япроводу складається зі слизової, м'язової та серозної оболонок. Слизова оболонка вистелена одношаровим багаторядним миготливим епітелієм. М'язова обо­лонка побудована з гладенької м'язової тканини і під час скорочення забезпечує пере­міщення сперматозоонів по сім'япроводу.

Сечостатевий канал (canalis urogenitalis), або чоловіча уретра, — трубка, по якій виводяться назовні сеча із сечового міхура і сперма (сім'яна рідина) із сім'яника, придатка сім'яника та придаткових статевих залоз. Починається сечостатевий канал з місця впадіння в нього сім'япроводів, потім розміщується в стінці статевого члена і за­кінчується отвором на його голівці. Розрізняють тазову і статевочленну частини сечо­статевого каналу. Остання частина лежить між правою та лівою половинами печерис­того тіла статевого члена.

Мал. Напівсхема розрізів тазової частини сечостатевого каналу:

А — бугая; Б — барана; В — козла; Г — кнура; 1 — сечостатевий (вільсонів) м'яз; 2 — сполуч­нотканинна пластинка; 3 — передміхурова за­лоза; 4 — розсіяна частина передміхурової за­лози; 5 — кавернозний шар; 6 — просвіт сечо­статевого каналу

Тазова частина лежить на дні тазової порожнини, на сідничній дузі, вона перегина­ється і переходить у статевочленну частину. В тазову частину сечостатевого каналу від­криваються протоки придаткових статевих залоз. Секрет цих залоз разом з спермато-зоонами становить сперму.

Стінка каналу складається з трьох оболонок: 1) слизової, яка вистелена багатоша­ровим перехідним епітелієм; 2) судинної, утвореної густою сіткою кровоносних судин з розширеннями — лакунами; 3) м'язової, що складається з поперечносмугастих скелет­них і частково гладеньких м'язових волокон (рис. 76).

Під час ерекції (збільшення об'єму та пружності статевого члена) лакуни судинної оболонки заповнюються кров'ю, забезпечуючи зяяння сечостатевого каналу.

Інд. Самостійна робота студентів.

Дата добавления: 2014-01-04