Будова і топографія яєчників

Тема: Будова органів розмноження самок.

Лекційне заняття №22.

Будова і топографія препуціального мішка.

Препуціальний мішок, або препуцій (praeputium), — це складка шкіри, яка при­криває голівку статевого члена. В препуції розрізняють порожнину і отвір. Стінка препу­ція складається з трьох листків: зовнішнього (шкірного), парієтального та вісцерального. Шкірний листок вкритий волоссям і біля препуціального отвору переходить у парієталь-ний листок. Останній загортається на голівку пеніса, утворюючи при цьому вісцеральний листок, в товщі якого є пристінкові трубчасті залози. Отвір препуція оточений пучком довгого волосся. Препуцій має власні м'язи, які тягнуть його вперед або назад. У кнура препуцій на верхній стінці має сліпий випин — дивертикул препуція. У жеребця препуцій подвійний.

До статевих органів самок належать жіночі статеві залози — яєчники, в яких утво­рюються жіночі статеві клітини — яйцеклітини та жіночі статеві гормони; яйцеводи (мат­кові труби), де відбувається запліднення яйцеклітини сперматозооном; матка, де роз­виваються зародок і плід; піхва і сечостатевий присінок — органи парування і виведен­ня сформованого плода назовні; зовнішні статеві органи (статеві щілини зі статевими губами і клітор) (Мал).

Мал. Органи розмноження самок свійських тварин:

А — кобили, Б — корови, В — вівці, Г— свині: 1 — яєчник; 2 — спеціальна зв'язка яєчника; 3 — яйцепро­від; 4 — роги матки (у кобили розтятий лівий ріг матки, у корови та вівці — правий); 5 — тіло матки; 6 — шийка матки; 7 — піхвовий отвір шийки матки; 8 — піхва (розрізана); 9 — дівоча пліва; 10 — отвір сечів­ника; 11 — присінок піхви, або сечостатевий синус; 12 — отвори вентральних і дорсальних присінкових залоз; 13 — клітор; 14 — статеві губи; 15 — брижа матки, або широка маткова зв'язка з артеріями, що проходять у її товщі; 16 — сечовий міхур

Яєчники (ovaria) — парні паренхіматозні органи, які лежать у поперековій ділянці черевної порожнини позаду нирок і підвішені на брижі.

У кобил яєчники довгі, гладенькі, бобоподібної форми, в діаметрі досягають 1—7,5 см і в масі — 24—40 г, мають овуляційну ямку.

У корів яєчники зовні гладенькі, овальної форми, становлять у діаметрі 0,8—1,5 см і в масі — 12—16 г. У свиней яєчники бугристі, округлі, досягають у діаметрі 0,7—1 см і в масі — 7—9 г.

Поверхня яєчників вкрита (у кобил тільки в овуляційній ямці) одношаровим кубіч­ним, або зачатковим, епітелієм. Під ним знаходиться тверда фіброзна білкова оболон­ка з щільної сполучної тканини, вона становить строму яєчника. На розрізі яєчника вид­но два шари: зовнішній — кірковий, або фолікулярний, і внутрішній — мозковий, або су­динний (рис. 79). У кірковій зоні яєчника знаходяться фолікули на різних стадіях свого розвитку. У фолікулах відбувається овогенез — процес утворення і розвитку яйцеклітин. Спочатку яйцеклітини зароджуються в первинних (премордіальних) фолікулах, потім проходять ряд стадій розвитку і стають дозрілими фолікулами, так званими граафови-ми міхурцями, стінка яких побудована із сполучнотканинної оболонки-теки і вистелена секреторним фолікулярним епітелієм. Стінка в цих міхурцях під тиском рідини, що на­копичується в них, потоншується, внаслідок чого міхурець розривається і яйцеклітина разом з рідиною та фолікулярним епітелієм виходить у лійку яйцепроводу. Цей процес називається овуляцією, що виявляється в самок такими клінічними ознаками, як стате­ва тічка й статева охота.

У кобил овуляція відбувається тільки в овуляційній ямці, у самок інших видів — по всій поверхні яєчника.

Після виходу з фолікула яйцеклітини його порожнина заповнюється кров'ю і епітелі­альними клітинами — лютеоцитами, які починають виробляти гормон прогестерон. Так утворюється жовте тіло, яке стає тимчасовою залозою внутрішньої секреції. Якщо жов­те тіло утворилося після запліднення яйцеклітини сперматозооном, то воно зберігається протягом усього періоду вагітності. Тоді його називають жовтим тілом вагітності. Якщо яйцеклітина не була запліднена і вагітність не настала, то таке жовте тіло називають жов­тим тілом статевого циклу, воно протягом 10—14 діб розсмоктується і на його місці за­лишається рубець. Жовте тіло вагітності після родів також поступово зникає.

Якщо названі типи жовтих тіл з різних причин не розсмоктуються, а залишаються в яєчниках, то їх називають патологічними (персистентними) жовтими тілами. Вони є однією з причин перегулів і яловості маточного поголів'я. Такі жовті тіла видаляються з допомогою руки ветеринарного фахівця через стінку прямої кишки.

У кірковій зоні яєчників одночасно з розвитком фолікулів відбувається також зво­ротний процес, тобто їх загибель, або атрезія фолікулів.

У проміжках між фолікулами яєчника розміщуються в пухкій сполучній тканині скуп­чення інтерстиціальних клітин. Ці клітини, як і клітини фолікулярного епітелію, виробля­ють гормон естроген, який разом з прогестероном жовтого тіла впливає на ріст і дозрі­вання яйцеклітин, на процес овуляції.

Мозкова зона розташована у всіх самок (крім кобил) у центрі яєчника. У кобили во­на знаходиться на периферії яєчника, за винятком овуляційної ямки. У мозковій зоні в пухкій сполучній тканині міститься значна кількість кро­воносних судин, які є розгалуженням яєчникової артерії.

Мал. Схема будови яєчника (на розрізі):

1 — поверхневий епітелій; 2 — паренхіматозна й 3 — судинна зони; 4 — ворота яєчника; 5 — судини; 6 — край переходу поверхневого епітелію в перитонеальний; 7 — міхурцеподібний фолікул

Дата добавления: 2014-01-04