Роль органів чуттів у пристосуванні організму до зміни умов зовнішнього середовища

Лекційне заняття №27.

Тема: Органи чуттів (аналізатори)

Організм тварин постійно зазнає впливу умов зовнішнього середовища. Для того щоб своєчасно орієнтуватися в зовнішньому середовищі, пристосовуватися до його змін, організм тварин повинен постійно отримувати інформацію про стан зовнішнього середовища. Таку інформацію він отримує завдяки функціям органів чуттів.

Органи чуттів — це скупчення чутливих клітин та їх закінчень (рецепторів), які здат­ні сприймати вплив певних зовнішніх подразників, трансформувати (перетворювати) силу подразника на нервове збудження і передавати його по нервах у ЦНС. До органів чуттів належать органи зору, слуху і рівноваги, нюху, смаку й дотику.

Єдину систему складних нервових утворів, які сприймають та аналізують інформа­цію, що надходить із зовнішнього та внутрішнього середовища, І.П.Павлов назвав аналізаторами.

Кожний аналізатор складається з рецептора (це певний орган чуття), який сприй­має певне подразнення і перетворює його енергію на процес збудження (периферич­на частина аналізатора); чутливого нерва, по якому нервове збудження передається від рецептора до центральної нервової системи; нер­вового центру в головному мозку, де нервове збудження сприймається та аналізуєть­ся, та внаслідок чого виникає певне відчуття.

За характером енергії, до сприймання якої аналізатори пристосувались, а також за характером відчуттів, що виникають у тварини під час роботи аналізатора, розрізняють зорові, слухові, смакові, нюхові, больові, рівноваги, дотику та інші аналізатори.

2.Будова органа зору. Органом зору є око (oculus) — периферична частина зо­рового аналізатора. Проміжною частиною зорового аналізатора є зоровий нерв, а цен­тральною — нервові центри в середньому і проміжному мозку, а також у корі великих півкуль головного мозку.

Мал. 8. Розріз через ділянку ока коня:

1 — склера; 2 — рогівка; 3 — судинна оболонка; 4 — райдужна оболонка; 5 — війкове тіло; 6 — зоровий нерв; 7 — передня камера ока; 8 — верхня повіка; 9 — нижня повіка; 10 — слизова оболонка повік (кон'юнкти­ва); 11 — слізна залоза; 12 — розпил виличного від­ростка лобної кістки; 13 — м'язи очного яблука

Завдяки зоровому аналізатору тварини отримують найбільшу кількість інформації (близько 90%) про навколишнє середовище та його зміни.

Око розміщується в очній орбіті черепа і складається з очного яблука та його захисних і допоміжних органів (повік, слізних залоз, окорухових м'язів, вій, періорбіти, слизової оболонки повік — кон'юнктиви (мал.8).

Дата добавления: 2014-01-04