Законигідродинаміки. Фактори, що впливають на рух крові

Тема: Рух крові кровоносними судинами.

Лекційне заняття № 39.

Кров рухається кровоносними судинами за законами гідравліки і гідродинаміки. Вчення про рух крові (гемодинаміка) базується на фізичних явищах руху рідин у замк­нених посудинах. Гемодинаміка визначається двома силами; 1) тиском, під яким ріди­на рухається; 2) опором, якого зазнає рідина внаслідок своєї в'язкості, тертя об стінки трубки та вихрових рухів.

Рушійною силою крові є різниця тисків, що виникає на початку і в кінці трубки. Рі­дина тече від місця більшого тиску до меншого. За законами гемодинаміки кров руха­ється по великому і малому колах кровообігу.

Тиск крові в судинах створюється роботою серця. Під час кожної систоли в аорту і легеневу артерію нагнітається певна кількість крові. Частина енергії тиску крові, яка створюється роботою.серця, йде на переміщення крові судинами, а більша частина її витрачається на подолання опору, якого кров зазнає під час переміщення кровоносни­ми судинами. Рухаючись, кров переборює тертя частинок крові одна об одну і об стін­ки кровоносних судин. Цей опір руху крові особливо великий в артеріолах і капілярах.

Для руху крові по судинах має значення еластичність стінок аорти й артерій. Вира­жена пружність стінки аорти й артерій забезпечує безперервну течію крові по всій кро­воносній системі.

Серце викидає кров у судини переривчасто, а кров тече по них безупинно. Коли порція крові під час систоли шлуночків надходить в аорту й артерії, в них різко підви­щується тиск і їх еластичні стінки розтягуються. Під час діастоли аорта й артерії повер­таються до попереднього стану; тобто звужуються і проштовхують кров уперед. Подіб­не відбувається під час кожної наступної систоли. Отже, сила еластичного напруження судин підтримує течію крові під час діастоли.

Рух крові по венах має деякі відмінності. Вени через незначну товщину їх м'язового шару легко розтягуються і стискуються, Рух крові по венах відбувається внаслідок різни­ці тисків у дрібних і великих венах, тобто на початку і в кінці венозної системи. Так, тиск у дрібних венах становить 10—20 мм рт.ст., а у великих венах, розміщених у грудній по­рожні,— негативний, тобто нижче атмосферного тиску. Проте ця різниця тиску незнач­на, і тому течія крові по венах сприяє декілька додаткових факторів. По-перше, в стінці вен є півмісяцеві клапани, які пропускають кров лише в напрямку до серця. По-друге, вени розміщуються всередині м'язів або поряд з ними. Під час скорочення м'язи вичав­люють кров із вен у напрямку до серця. Відтоку крові в зворотному напрямку перешкод­жають клапани. Рухові крові по венах сприяє присмоктувальна дія грудної порожнини, особливо під час вдиху, а також незначна присмоктувальна властивість самого серця.

2.Кровотік по капілярах має деякі особливості. Стінки капілярів побудовані з од­ного шару плоских ендотеліальних

клітин. Через них здійснюється передавання пожив­них речовин і кисню та поглинання продуктів обміну. Кількість капілярів досить велика. Довжина кожного капіляра становить 0,3—0,7 мм, діаметр 6—8 мкм. Розміри, форма і кількість капілярів у різних органах неоднакова, що пов'язано з особливостями будови і функції органів. Капіляри поділяють на магістральні і капілярної сітки. Магістральні капіляри форму­ють найкоротший шлях між артеріолами і венулами. Капіляри, що утворюють капілярні сітки, являють собою бічні відгалуження від магістральних капілярів.

Швидкість течії кро­ві в магістральних капілярах більша, ніж у капілярній сітці. В кожному органі кров тече по всіх капілярах, частина з них містить тільки плазму — це плазматичні капіляри, а час­тина тимчасово повністю закрита і виключена з кровообігу. Наприклад, у стані спокою в м'язах відкрито тільки 10% капілярів, інші закриті. Під час інтенсивної роботи, коли м'язу потрібно багато кисню і поживних речовин, кількість функціонуючих капілярів у кілька разів збільшується.

Важливу роль у русі крові по капілярах відіграють скорочення скелетних м'язів. Вони складаються з великої кількості м'язових волокон, які під дією нервових імпульсів скорочуються. Під час скорочення кожне м'я­зове волокно вібрує. Розміщені вздовж м'язових волокон капіляри також зазнають віб­рації і починають виконувати функцію вібраційних насосів.

Отже, кожний скелетний м'яз є природним фізіологічним вібратором, самостійним мікронасосом у системі кровообігу.

Дата добавления: 2014-01-04