Фізіологія нервів.

Гладенькі м'язи.

В організмі тварин крім скелетних м'язів є ще гладенькі (несму-гасті) м'язи. Вони знаходяться у внутрішніх органах, у стінці судин і під шкірою. Скоро­чуються гладенькі м'язи відносно повільно, ритмічно, без утоми. Складаються вони з клітин веретеноподібної форми — міоцитів, які мають довжину від 10 до 500 мкм і діа­метр 2—10 мкм. Міоцити за допомогою відростків групуються в м'язові пучки.

Гладенькі м'язи іннервуються симпатичними й парасимпатичними нервами.

Скорочувальний апарат міоцитів складається з протофібрил, згрупованих у міофіб­рили. У міофібрилах знаходяться тоненькі нитки протофібрил, або мікрофіламентів, трьох типів: актинові, міозинові й проміжні. Актинові й міозинові розміщені нерівномір­но, тому міоцити не мають поперечної смугастості. Нитки міозину короткі, вони утворю­ють димери, від яких відходять поперечні місточки з голівками. Довгі актинові й корот­кі міозинові нитки беруть участь у скороченні міоцитів.

Гладеньким м'язам притаманні ті самі властивості, що й скелетним, але збудли­вість у них нижча, проведення збудження повільніше — від 1 см/с в кишках до 18 см/с в матці. Скорочення гладеньких м'язів здійснюються внаслідок ковзання ниток актину назустріч один одному за участю прикріплених до них димерів міозину. Одноразові ско­рочення гладеньких м'язів досить тривалі. Так, м'язи шлунка жаби скорочуються про­тягом 60 — 80 с, кроля — 10 — 20 с. Завдяки тривалому поодинокому скороченню гла­денький м'яз може бути приведений у стан тривалого стійкого скорочення, яке нагадує тетанус скелетних м'язів відносно рідкими подразненнями. Гладенькі м'язи мають влас­тивість довго перебувати в тонусі. Довгі тонічні скорочення гладеньких м'язів особливо яскраво виражені у сфінктерах порожнистих органів, стінці кровоносних судин.

Деякі гладенькі м'язи, на відміну від скелетних, володіють автономією, тобто мо­жуть періодично скорочуватися без зовнішніх подразнень, під впливом імпульсів, що виникають у них самих.

У гладеньких м'язах досить добре виражені властивості пластичності й розтягуван­ня порівняно з еластичністю. Завдяки цим властивостям порожнисті органи — шлунок, кишки, сечовий міхур — можуть сильно розтягуватися без підвищення внутрішнього тиску.

Самостійна робота студентів.

Основною структурною т.а функціональною одиницею нервової системи є нейрон — нервова клітина, від тіла якої відходить кілька коротких відростків — дендритів і один довгий відросток — аксон. Дендрити проводять збудження до тіла нейрона, а аксон — від тіла до органів. За рахунок відростків нервових клітин утворюються нервові волок­на, а з них — нерви. За будовою та функціями розрізняють мієлінові (м'якушеві) і безмієлінові (безм'якушеві) нервові волокна.

Нервові волокна, по яких збудження передається від периферії до нервових цент­рів, називають аферентними, або доцентровими, а волокна, по яких збудження пере­дається від центрів на периферію, — еферентними, або відцентровими.

Дата добавления: 2014-01-04