Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

ЕВОЛЮЦІЯ СВІТОВОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ. ВАЛЮТНІ КУРСИ І ВАЛЮТНА ПОЛІТИКА





 

Відносини, які складаються між учасниками міжнародного обороту, називаються валютними відносинами.

Міжнародні валютні відносини поступово набули певні форми організації на основі інтернаціоналізації господарських зв’язків.

Валютна система – форма організації і регулювання валютних відносин, закріплена національним законодавством або міждержавними угодами.

Розрізняють:

· національну,

· світову,

· міжнародну (регіональну) валютні системи.

Історично спочатку виникли національні валютні системи. Національна валютна система – форма організації валютних відносин країни, закріплена національним законодавством з урахуванням норм міжнародного права. Національна валютна система є складовою частиною грошової системи країни, хоча вона відносно самостійна і виходить за національні межі. Її особливості визначаються ступенем розвитку і станом економіки і зовнішньоекономічних зв’язків країни.

Національна валютна система нерозривно пов’язана зі світовою валютною системою.

Світова валютна система – форма організації, закріплена міждержавними угодами.

Світова валютна система складається з взаємодіючих національних систем і міжнародних валютних інститутів і організацій. Всі ці ланки є відносно самостійними частинами. Одночасно вони тісно пов’язані один з одним, переплітаються і впливають один на одного. Інтернаціоналізація економічних процесів прискорює переплетення цих комплексів, підсилює їх інтернаціональну взаємодію.

Першою формою організації грошово-валютних відносин, які базувалися на використанні золота, як грошового товару був золотий стандарт. Система золотого стандарту в своєму історичному розвитку пройшла три етапи: золотомонетний, золотозливковий і золотодевізний, або золотовалютний.

Світова валютна система склалася до середини ХІХ століття. Характер функціонування і стабільність світової валютної системи залежать від ступеня відповідності її принципів структурі світового господарства, розстановці сил і інтересам провідних країн. При зміні даних умов виникає періодична криза світової валютної системи, яка завершується її крахом і створенням нової валютної системи.

Світова валютна система в своєму розвитку пройшла чотири етапи, яким відповідають чотири світові валютні системи.

I світову валютну систему (Паризька валютна система) юридично було оформлено міждержавною угодою на Паризькій конференції в 1867 р. Згідно з цією угодою золото визнавалося єдиною формою світових грошей.

II світову валютну систему (Генуезька валютна система) було юридично оформлено міждержавною угодою, досягнутою на Генуезькій міжнародній економічній конференції в 1922 р. Її основою був золотодевізний стандарт (девізи – іноземні валюти). Були збережені золоті паритети, конвертованність валют в золото.



III світова валютна система (Бреттон-вудська валютна система) – в 1944 р.

Введений золотодевізний стандарт (золотовалютний), заснований на золоті і двох резервних валютах – доларі США і фунті стерлінгів. Вперше в історії створені міжнародні валютно-кредитні організації МВФ і МБРР.

Під тиском США в межах Бреттон-вудської системи затвердився доларовий стандарт – світова валютна система, заснована на пануванні долара.

Економічний, енергетичний, сировинний кризи дестабілізували Бреттон-вудську систему в 60-х роках ХХ ст. Зміна співвідношення сил на світовій арені підірвала її структурні принципи. З кінця 60-х років ХХ ст. поступово поослабшала економічна, фінансово-валютна, технологічна перевага США над конкурентами. Західна Європа і Японія, закріпивши свій валютно-економічний потенціал, почали тіснити американського партнера. В результаті з 60-х років наступила криза Бреттон-вудськой валютної системи. Її структурні принципи, встановлені в 1944 році, перестали відповідати умовам виробництва, світової торгівлі і співвідношенню сил, що змінилося, в світі.

З 1 квітня 1978 року набула чинності угода про IV світову валютну систему – Ямайська валютна система: Введений стандарт СДР (замість золотодевізного стандарту). Юридично завершена демонетизація золота: скасовані його офіційна ціна, золоті паритети, припинений розмін долара на золото. За Ямайською угодою золото не повинне служити мірою стабільності і точкою відліку валютних курсів. Країнам надано право вибору будь-якого режиму валютного курсу. МВФ покликаний посилити міждержавне валютне регулювання.

Ямайська валютна система розвивається на принципах поліцентризма: з одного боку, вона підпорядкована централізованим регулюючим діям відповідно до Статуту МВФ, з іншої – має розгалужену мережу автономних (регіональних) валютних структур (угрупувань).

Ямайська валютна система періодично стикається з кризовими потрясіннями. Ведуться пошуки шляхів її вдосконалення з метою вирішення основних валютних проблем.

У відповідь на нестабільність Ямайської валютної системи країни ЄЕС створили в 1977 р. власну міжнародну (регіональну) валютну систему з метою стабілізації валютних курсів і стимулювання процесу економічної інтеграції – Європейську валютну систему (ЄВС).

3 травня 1998 р. 15 країн-членів Європейського Союзу ухвалили рішення про утворення економічного і валютного союзу (ЕВС) і введення відповідними країнами, в безготівковий обіг (у чеках і на банківських рахунках) з 1 січня 1999 р. загальноєвропейської грошової одиниці – ЄВРО.

В 2002 р. ЄВРО надійшла в готівковий обіг.

До економічного і валютного союзу (ЄВС) входять 13 держав: Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Іспанія, Португалія, Австрія, Ірландія, Люксембург, Нідерланди, Фінляндія, Греція (з 1.01.2001 р.), Словенія (з 1.01.2007 р.). З 1.01.2008 р. до неї приєднаються Мальта і Кіпр.

Таким чином, Європейська валютна система виникла на базі західноєвропейської інтеграції з метою створення власного валютного центру. Проте, будучи підсистемою світової валютної системи, вона відчуває негативні наслідки нестабільності останньою і вплив долара США.

У повсякденному вжитку часто зустрічається слово «валюта», але при цьому забувається, що за цим ховаються споріднені, але різні поняття.

Національна валюта – встановлена законом грошова одиниця даної держави. Гроші, що використовуються в міжнародних економічних відносинах, стають валютою.

У міжнародних розрахунках зазвичай використовується іноземна валюта.

Під конвертованою розуміють гарантовану можливість обміну національної валюти на іноземну по реальному курсу на валютному ринку.

За ступенем конвертованості розрізняють:

· вільно конвертовану валюту;

· частково конвертовану валюту;

· замкнуту (неконвертовану) валюту.

Вільно конвертована валюта (ВКВ) – національна валюта, яка вільно і необмежено обмінюється на інші іноземні валюти.

Частково конвертована валюта – національна валюта країн, в яких застосовуються валютні обмеження для резидентів і за окремими видами обмінних операцій. Як правило, частково конвертована валюта обмінюється тільки на деякі іноземні валюти і не за всіма видами міжнародного платіжного обороту.

Існують два різновиди (форми) часткової конвертованої валюти:

§ внутрішня,

§ зовнішня.

Внутрішня конвертованість означає здатність національної грошової одиниці вільно обертатися в будь-які товари і послуги на внутрішньому ринку, а також обмінюватися на інші валюти для національних підприємств і громадян – резидентів.

Зовнішня конвертованість (нерезидентна) – передбачає для нерезидентів – іноземних підприємств і громадян вільно обмінювати дану національну валюту на будь-яку іншу іноземну за існуючим валютним курсом.

Замкнута (неконвертована валюта) – національна валюта, яка функціонує тільки в межах однієї країни і не обмінюється на інші іноземні валюти.

Замкнутими є національні валюти більшості країн, що розвиваються (до 1993 р. український купоно-карбованець – UАК – був неконвертованим).

Кожен уряд сам визначає конвертованість своїх грошей.

Україна в травні 1997 р. ввела вільну конвертацію гривни за поточними операціями.

Розвиток міжнародних економічних відносин вимагає вимірювання вартісного співвідношення валют різних країн, тобто визначення обмінного або валютного курсу.

Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни виражена в грошових одиницях інших країн або в міжнародних рахункових одиницях (СДР, ЄВРО і т. п.). Основою визначення валютного курсу є співвідношення купівельної спроможності між різними національними валютами, середнє співвідношення цін за тривалий проміжок часу. Купівельна спроможність валют – сума цін товарів і послуг, які можна придбати за певну грошову одиницю. Паритет купівельної спроможності можна вимірювати шляхом зіставлення: 1) рівня цін стандартного набору товарів і послуг (споживчого кошика); 2) за суспільним продуктом в цілому; 3) за витратами виробництва.

Під обміном однієї валюти на іншу розуміється купівля і продаж іноземної валюти на національну або інші валюти, а пропорції їх обміну встановлюються через їх котирування.

Котирування валют – визначення їх курсу, пропорцій обміну іноземної валюти на валюту даної країни з урахуванням існуючих законодавчих норм і практики, що склалася.

Котирування проводять державні (національні) і найбільші комерційні банки. Розрізняють офіційне і вільне (ринкове) котирування валют. За офіційними котируваннями здійснюються всі валютні операції держави. У міжбанківській торгівлі валютою щоденні котирування коливаються навколо офіційного курсу і залежать від платоспроможності банків, їх обороту, виду ділових відносин між ними тощо.

У світовій практиці існує два методи котирування валют на міжбанківських ринках або на валютній біржі: прямий і непрямий.

При прямому котируванні за одиницю або кратне число одиниць береться іноземна валюта, яка порівнюється з національною.

1, 10, 100, 1000, 10000 од. іноземної валюти = Х од. національної валюти.

При непрямому котируванні за одиницю прийнята національна валюта, курс якої виражається в певній кількості іноземних грошових одиниць.

1, 10, 100, 1000, 10000 од. національної валюти = Х од. іноземної валюти.

У більшості країн, в т. ч. і в Україні, при встановленні курсу національної валюти використовується пряме котирування (табл. 15.1):

Таблиця 15.1

  КУРСИ ВАЛЮТ встановлені Національним банком України з 22 листопада 2007 року  
Код валюти Назва валюти Офіційний курс
840 USD 100 доларів США 505,0000
978 EUR 100 ЄВРО 748,1070
810 RUR 10 російських рублів 2,0749

У міжнародній торгівлі нерідко виникають ситуації, при яких неможливо або невигідно здійснювати безпосередньо купівлю іноземної валюти, що цікавить. В цьому випадку і використовується крос-курс.

Крос-курс – співвідношення між двома валютами, яке випливає з їх курсу по відношенню до якої-небудь третьої валюти, або котирування двох іноземних валют, жодна з яких не є національною валютою учасника операції.

В сучасних умовах валютний курс грунтується на валютному паритеті – співвідношенні між валютами, встановленому в законодавчому порядку, і коливається навколо нього. Відповідно до зміненого Статуту МВФ паритети валют можуть встановлюватися в СДР або іншій міжнародній валютній одиниці. З середини 70-х років ХХ ст. паритети можуть встановлюватися на базі валютного кошика.

Загальним для всіх випадків є використання динаміки зміни курсів (або співвідношення своєї і іноземної валюти) для коректування платіжного балансу. Ці зміни можуть бути разовими або регулярними і прийняти форму девальвації (якщо вартість національної валюти постійно падає) або ревальвації (при надмірному підвищенні курсу національної валюти).

Девальвація валюти, тобто пониження її ціни по відношенню до інших валют, дозволяє виробникові за ту ж кількість іноземної валюти отримати більшу кількість національної валюти. Для отримання колишньої ціни в національній валюті і покриття власних витрат виробництва власник може продати свій товар на іноземному ринку за нижчою ціною. В результаті девальвації національні товари на іноземних ринках стають дешевшими, і полегшується їх експорт. При цьому зменшується кількість іноземної валюти, що виручається за одиницю проданого товару. Разом з тим імпортні товари дорожчі і кількість національної валюти, необхідної для придбання одиниці цього товару, збільшується. Що стосується загальної кількості іноземної валюти, що отримується від здешевленого експорту і витрачається на імпорт, що подорожчав, а відповідно і загального стану платіжного балансу країни, то воно залежатиме від еластичності попиту на товари, що експортуються і імпортуються.

При підвищенні курсу валюти внутрішні ціни стають менш конкурентоспроможними, ефективність експорту падає, що може призвести до скорочення виробництва в експортних галузях і національного виробництва в цілому. Імпорт, навпаки розширюється. Стимулюється приплив до країни іноземних капіталів. Збільшується вивіз прибутків за іноземними капіталовкладеннями. Зменшується реальна сума зовнішнього боргу, вираженого в іноземній валюті, що знецінюється.

Якщо внутрішнє інфляційне знецінення грошей випереджає зниження курсу валюти, то за інших рівних умов заохочується імпорт товарів з метою їх продажу на національному ринку за високими цінами.

Якщо зовнішнє знецінення валюти обганяє внутрішнє, що викликане інфляцією, то виникають умови для валютного демпінгу – масового експорту товарів за цінами нижче середньосвітових, пов’язаного з відставанням падіння купівельної спроможності грошей від зниження їх валютного курсу, з метою витіснення конкурентів на зовнішніх ринках.

Наслідки коливань валютного курсу залежать від валютно-економічного потенціалу країни, її експортної квоти, позицій в міжнародних економічних відносин.

Таким чином, зміни курсу валют впливають на перерозподіл між країнами частини сукупного суспільного продукту, який реалізується на зовнішніх ринках. В умовах плаваючих валютних курсів посилюється дія курсових співвідношень на ціноутворення і інфляційний процес.

Необхідною умовою розрахунків за зовнішню торгівлю товарами, послугами, за кредитами, інвестиціями, міждержавними платежами є обмін однієї валюти на іншу у формі купівлі або продажу іноземної валюти платником або покупцем.

Валютний ринок– система стійких економічних і організаційних відносин по операціях купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах.

В міру розвитку національних ринків і їх взаємних зв’язків склався єдиний світовий валютний ринок для провідних валют в світових фінансових центрах.

Масштабивалютного ринку вимірюються денним оборотом. Обсяги операцій світового валютного ринку постійно зростають. У 2005 р. денний оборот світового валютного ринку forex досяг 4 трлн дол., в т. ч. денний оборот валютного ринку США перевищує 1200 млрд., дол.

З інституційної точки зору валютні ринки– це сукупність банків, бірж, корпорацій, зокрема ТНК, пов’язаних один з одним складною мережею сучасних комунікаційних засобів зв’язку. У цьому значенні валютний ринок не є конкретним місцем збору продавців і покупців валют. Банки здійснюють 85-95% валютних операцій між собою на міжбанківському ринку, а також з торговельно-промисловою клієнтурою.

Всіх учасниківринку можна поділити на дві основні групи:

· пасивні учасники, то тобто ті, у кого час від часу виникає необхідність в проведенні валютних операцій (або за свій рахунок, або за дорученням клієнтів);

· активні учасники, так звані маркетмейкери («market makers»). Маркетмейкери принципово відрізняються від брокерів, які зводять тих, хто хоче купити, з тими, хто хоче продати.

Інтернаціоналізація господарського життя сприяє розвитку валютних ринків. Різкі коливання курсових співвідношень в умовах плаваючих валютних курсів ускладнюють діяльність валютних ринків. Механізм валютних ринків створює умови для валютної спекуляції, оскільки дає можливість проводити операції, не маючи в наявності валюти. В результаті валютних операцій посилюються стихійний рух «гарячих» грошей, коливання валютних курсів.

Валютні операції– вид діяльності підприємств, банківських і фінансово-кредитних установ, юридичних і фізичних осіб з купівлі-продажу, розрахункам і надання в позику іноземної валюти.

В сучасних умовах отримали широкий розвиток різні види валютних операцій, які здійснюються у вигляді касової (наявною) або термінової валютної операції.

За касовою (наявною) операцією («спот») валюта поставляється банками-кореспондентами не пізніше, ніж через два робочих дня після її укладання і практично співпадають з моментом її виконання. Продану валюту продавець зазвичай переказує по телеграфу на рахунок, зазначений банком-покупцем. Ці операції становлять близько 55% загального обсягу операцій міжбанківського ринку.

За терміновимивалютними операціями розрахунок проводиться більш ніж через два робочих для після їх укладення.

Міжбанківські термінові операції отримали назви форвардних. У момент їх укладення фіксується курс і сума, але до настання терміну (зазвичай 1-6 місяців) за рахунками суми не переказуються. Розміри операції можуть бути будь-якими, і не потрібне їх забезпечення.

Наступний різновид термінових операцій – біржові валютні операції – ф’ючерсні, які проводяться з 1972 р. Основна їх особливість – торгівля стандартними контрактами, в яких детально регламентовані всі умови: сума, термін, метод розрахунку тощо. Майже 99% операцій завершується зворотними операціями, оскільки головна їх мета:

- хеджування (страхування ризику);

- спекуляція.

Валютна інтервенція– цільові операції центрального банку з купівлі-продажу іноземної валюти для обмеження динаміки курсу національної валюти певними межами його підвищення або зниження.

Національний банк України є основним органом, який визначає валютну політику.

Валютна політика– сукупність економічних, правових і організаційних заходів і форм, що здійснюються державними органами, центральними банківськими і фінансовими установами, міжнародними валютно-фінансовими організаціями в сфері валютних відносин. Валютна політика – складова частина економічної політики в цілому і зовнішньоекономічною зокрема, важливий інструмент розширення світогосподарських зв’язків, зовнішньоекономічній діяльності.

Розрізняють поточну і довготривалу валютну політику. В межах поточної валютної політики здійснюється оперативне регулювання валютно-ринкової кон’юнктури, зокрема за допомогою дисконтної і девізної політики, зокрема, валютної інтервенції, валютних обмежень, а також валютного субсидування і диверсифікації валютних резервів. Практичним завданням поточної валютної політики є забезпечення нормального функціонування міжнародного і національних механізмів світової валютної системи, підтримка рівноваги платіжних балансів.

Довготривала валютна політика охоплює достатньо тривалий період і допускає довгострокові заходи структурного характеру з послідовної зміні валютного механізму. Основними її методами є міждержавні переговори та угоди, перш за все, в межах Міжнародного валютного фонду і на регіональному рівні, а також валютні реформи. Довготривала валютна політика допускає заходи зі зміни таких ключових елементів валютної системи, як порядок міжнародних розрахунків, режим валютних курсів і паритетів, використання золота і резервних валют, міжнародних платіжних засобів, функціональних завдань міжнародних і регіональних валютно-кредитних і банківських організацій. Об’єктивними чинниками довгострокової валютної політики є посилення економічної взаємозалежності національних господарств, зміна їх місця і ролі в світогосподарських відносинах, стійкі інтереси її суб’єктів.

Основні формиздійснення валютного регулювання і контролю:

Валютна дисконтна політика– система економічних, правових і організаційних заходів з використання облікової ставки відсотка для регулювання руху інвестицій і балансування платіжних зобов’язань, орієнтованого коректування валютного курсу. Дисконтна політика є складовим елементом поточної валютної політики – дія на сферу внутрішньої економіки – на стан грошового попиту, динаміку і рівень цін, обсяг грошової маси, а також на міжнародні економічні відносини, зокрема на міграцію короткострокових інвестицій, і на сферу їх взаємодії (пропорції обміну національних валют і т. д.).

Валютна девізна політика– це система регулювання валютного курсу купівлею і продажем іноземної валюти за допомогою валютної інтервенції і валютних обмежень.

Диверсифікація валютних резервів дозволяє зменшити збитки від відносного знецінення тих або інших валют і забезпечення найбільш вигідної структури резервних активів.

Міжнародна валютна ліквідність– це сукупність всіх джерел фінансування і кредитування світового платіжного обороту, до яких відносяться валютні резерви, золоті запаси, міждержавні кредити, міжнародний ринок позичкових капіталів, сукупність різних джерел фінансування і кредитування зовнішньої торгівлі. Показники міжнародної ліквідності кожної країни уважно вивчаються і аналізуються фінансистами, економістами і політиками, тому уряди приділяють багато уваги публікації і розповсюдженню відповідної інформації, зокрема в збірці «Міжнародна фінансова статистика» («International Financial Statistics», IFS) – основному статистичному виданні МВФ. Дані для публікації щомісячно надає Міжнародному Валютному Фонду Економічний департамент Національного банку України. Показники розраховуються за методологією МВФ і стандартні для всіх країн-членів МВФ (Україна вступила в МВФ і МБРР у вересні 1992 р.).

Таким чином, через систему валютних відносин досягається динамічна рівновага внутрішньої економіки в системі міжнародних економічних відносин.

 





Дата добавления: 2014-01-03; Просмотров: 490; Нарушение авторских прав?


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Рекомендуемые страницы:

Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2020) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.009 сек.